Алюзії на народні мелодії та весільні пісні: Сусанна Карпенко розповіла, що лунає у виставі «Конотопська відьма»

Виставу «Конотопська відьма» режисера Івана Уривського вперше показали 28 квітня 2023 року, і з того часу її побачили 60 тисяч глядачів. 

Як зазначає колектив Національного драматичного театру імені Івана Франка, квитки на спектакль розкуповують за 20 хвилин від моменту розміщення оголошення про наступний показ. У 2024 році творців спектаклю, серед яких і хормейстерка Сусанна Карпенко, нагородили званнями лауреатів Шевченківської премії.

Про успіх та створення музичного оформлення вона й розповіла Район.Культура. 

Однією з причин популярності «Конотопської відьми» хормейстерка вважає те, що вистава вийшла на стику кількох жанрів. 

«Це не драматична вистава, не мюзикл, не перформанс, не концерт. Спектакль вміщає усіх елементи раніше названих форм. Тому вийшов унікальний продукт, який увібрав у себе різні форми, але у гарній пропорції. Через відео у Tik Tok, Instagram, я зрозуміла, що у спектаклі є кліповість. Вистава вийшла свіжа й дуже лаконічна – у кольорах, реквізитах, технологічному оформленні», – розповіла Сусанна Карпенко. 

Фото зі сайту Національного драмтеатру імені Івана Франка

Та хормейстерка заявила: команда і не думала про те, що її нагородять національною премією. 

«Ніхто не збирався на нараді: думаймо, як отримати Шевченківську премію. Я вважаю, це справді дуже якісна робота. У нас було достатньо часу на її створення, тому кожен максимально вклався у процес. Можливо, спрацювало те, що це була перша комедія, яку театр почав готувати під час війни. З нашого боку це була супер відповідальність, бо ми не відчували, що маємо право робити смішну виставу, тому вона такою і не вийшла. Це сатира, з чорними жартами, але дуже стриманими... Ми перебували у такому стані, що хотілося зробити щось дуже якісне, aле не легковажне. Cюжет начебто простий, aле є глибина, яку ми досягли копанням», – додала вона. 

Хормейстерка зізналася, що, можливо, у мирний час це була б легка комедія, але «душа не дозволила». 

«Мене тішить, що вона викливає трепет. Ми просто робили, бо нам було цікаво, жили театром. Тоді нам всім було важко, тож ми просто вкладали всю свою енергію, всі зусилля в мистецтво. А це дало неочікуваний результат», – сказала композиторка.

Шквал успіху змусив діячів Франківського драмтеатру стрепенутися, бо відчули підвищену відповідальність перед глядачем. Спектакль став рушійним механізмом, після якого театр заявив про свою актуальність й люди масово почали ходити й на інші постановки.

Як створювали музику до вистави

Більшість музичних композицій, які лунають у спектаклі, це алюзії й композиторська творчість Сусанни Карпенко на основі народної музики. 

«На тексти створилася музика, яка трішечки стилістично схожа на народні мелодії, романси, а є композиції більш сучасні, як, наприклад, реп. Лейтмотив був створений ще до того, як я почала працювати з «Конотопською відьмою». Режисер Іван Уривський виявив бажання залучити саме цей твір до вистави. Я спершу думала, що вона лише десь трохи прозвучить, а склалося так, що вона стала зерном, з якого виросло кілька тем, які звучать в різних варіантах», – поділилася історією Сусанна Карпенко.

Фото зі сайту Національного драмтеатру імені Івана Франка

Карпенко створила лейтмотив на основі народного мелосу, у період прослуховування українських колядок. Композицію назвала «Зозулька». 

«Леймотивність проявляється у ритміці, настрої, характері вистави. Тобто вона не закріплена за персонажем. Десь вона дуже лірична, десь взагалі молитва, а десь танцювальна», – пояснила вона. 

Чітко виокремити жанрову приналежність лейтмотиву складно, адже попри колядну основу, характерні риси мелодії зустрічаються і у веснянках. 

«Це мікс, у якому відчувається календарно-обрядовість через високі жіночі голоси та інтервали, які нагадуть календарні жанри. Єдиний фрагмент оригінального фольклору – два куплети весільної пісні із Чернігівщини. У 1997 році я з гуртом «Божичі», яким керую разом з чоловіком, записали її в експедиції. Композицію співають з відкритим голосом та гуканням», – сказала хормейстерка. 

Фото зі сайту Національного драмтеатру імені Івана Франка

Не стали й фокусуватися виключно на музику Сумського регіону, хоч спершу і передбачали відбирати пісні саме того краю. 

«Ми чуємо, що це схоже на червінський фольклор, сумський, трішки сербського... Чомусь не могли спинитися тільки на Сумщині, хоч варіантів було багато», – додала композиторка. 

Над музичним оформленням хормейстерка працювала чотири місяці. Значно вплинув на підготовку уже наявний матеріал з її доробку. Залишалося прописати партії та чотири варіації для оркестру.   

«Частково моя праця полягла у вокальній роботі з акторами. А співають у нас всі персонажі, тому комусь потрібно було окремо підбирати мелодію, зважаючи на точність слуху кожного виконавця», – пояснила Сусанна Карпенко.