Треба дивитися в обличчя своїм страхам: у Луцьку презентували фільм «Буча», знятий на реальних подіях

Оксана Федорук

Автор(ка)

11 Листопада 2024, 13:50

489

В’ячеслав Довженко та Станіслав Тіунов у Луцьку/ Фото: Район.Культура

У Луцьку відбулася премʼєра художнього фільму «Буча». Він заснований на реальних подіях, що відбулися на Київщині під час російської окупації у лютому-квітні 2022 року.

На прем’єрний показ у кінотеатрі PremierCity приїхали творці стрічки – режисер Станіслав Тіунов та актор В’ячеслав Довженко. Про це повідомила кореспондентка Район.Культура.

У фільмі розповідають реальну історію громадянина Казахстану з литовським корінням Костянтина Гудаускаса, який у 2019 році переїхав в Україну. Журналіст і правозахисник отримав тут політичний притулок та мешкав у Бучі.

Після повномасштабного вторгнення він не лише не виїхав, хоча мав таку можливість, а завдяки своєму казахському паспорту вивіз із Бучі 203 мирних жителів. У фільмі ми бачимо не безстрашного супергероя, а звичайну людину зі своїми страхами та переживаннями.

Читати також: Завершились зйомки фільму «Буча»

Чимало присутніх не стримували сліз, а після закінчення перегляду одна із глядачок попросила вшанувати хвилиною мовчання усіх, хто загинув від рук росіян.

Опісля усі охочі мали можливість поставити питання Станіславу Тіунову та В’ячеславу Довженку.

За словами режисера, це кіно – машина часу, яке зняте українцями й для українців.

Знімання картини розпочалося фактично одразу після деокупації, за що автори отримали шквал критики – мовляв, такі фільми знімати ще зарано, бо це може ранити людей.

У 2022 році Українська кіноакадемія заявила, що зображення трагічних подій в ігрових фільмах у той час, поки триває війна, має ризик кон’юнктурного використання трагедії.

Але режисер переконаний – це точно на часі.

«Поки ми сперечаємося на часі чи не на часі, країна-404 вже зняла свій фільм і навіть спробувала це передати європейському суспільстві як свою правду. Але кому, як не нам, відтворювати цю правду і показувати європейському глядачу і собі, як нагадування?» – сказав Тіунов.

Він пригадав, як на показ фільму в Києві прийшла донька Ірини Фількіної – світлина її руки з червоним манікюром стала символом Бучі. Вона тоді сказала: те, що Україна створює такі фільми – дуже важливо.

«Для когось це просто манікюр із серденьком. А ми хотіли показати, що за ним – реальна людина. В неї було своє життя, плани. Вона їхала додому, розмовляла з донькою. У нашому фільмі ми показуємо її реальне життя. І ми дуже хвилювалися, коли прийшла донька. Але вона переборола всі свої страхи і рухається вперед до нового, сильного життя. Для багатьох людей слово «Буча» — це вже страх, тригер. Але треба дивитись в обличчя своїм страхам. Попрацьовувати їх, рухатись далі, бо війна триває і нам всім потрібні сили. А де брати сили, якщо ми живемо в страху? Тому, знаєте, у цього фільму ще є лікувальний ефект», – переконаний він.

В’ячеслав Довженко зіграв у «Бучі» головного антагоніста – російського полковника ФСБ Миколу Івановича, який ненавидить усе українське. Як зазначили глядачі, він викликав у них ненависть.

«Отже, я зі своєю роллю справився», – погодився Довженко.

Хоча додав, що емоційно йому було важко грати цю роль, після деяких сцен він навіть відходив, нібито на перекур, аби просто поплакати у кутку.

Автори розповіли, що намагались зберегти реальність подій не тільки через справжні історії у фільмі, а й через місця. Тому, наприклад, епізод про Ігоря Поклада, якого врятував Костянтин Гудаускас, знімали у справжньому будинку композитора.

Фільм особливий і тим, що для його знімання не використали ні копійки з державного бюджету – він повністю профінансований інвесторами та українським бізнесом. І, за словами, режисера, це нова історія для вітчизняного кіно.

Нагадаємо, світова прем’єра фільму відбулася на Варшавському кінофестивалі, де «Буча» посіла друге місце за результатами глядацького голосування.