Пам'ятник Олені Пчілці в Гадячі: Rayon.in.ua та «Рідний край. Газета Гадяцького земства» оголосили спільнокошт на зустрічі з читачами
Редакція Національної мережі гіперлокальних медіа Rayon.in.ua спільно із газетою «Рідний край. Газета Гадяцького земства» відкрила національний спільнокошт на встановлення пам’ятника Олені Пчілці у місті її народження – Гадяч. Про ініціативу оголосили на зустрічі з читачами медіа Rayon.in.ua у Луцьку.
2 листопада читачі мали змогу відвідати село Колодяжне, у якому колись проживала сім’я Драгоманових. Ввечері для них редакція організувала показ моновистави-дослідження «Пчілка» Незалежного театру «Гармидер» (режисерка – Руслана Порицька, роль Ольги Косач виконує Наталія Шепель).
Читайте також: «Ми не театральна Вікіпедія»: у Луцьку показали виставу про Олену Пчілку без кліше
«Місяць тому на Полтавщині запрацював 63-й сайт мережі Rayon.in.ua – Район.Миргород. Команда цього видання свого часу відродила газету у Гадячі, яку редагувала Олена Пчілка. Тому ми дуже тішимося, що ця редакція стала частиною нашої мережі. Сьогодні, на цій сцені ми познайомимося з командою з Гадяча», – промовила головна редакторка Ірина Воротна.
Газета «Рідний край» теж з’являється у виставі «Пчілка». Над її виданням письменниця працювала у 1906-1914 роках з додатком «Молода Україна» та «Газети Гадяцького земства». У 2022 році «Рідний край» знову повернули до друку як протест російській агресії.
До Луцька редакція газети прибула із подарунком – маркою зі зображенням Олени Пчілки.
«Вистава практично почалася із пісні «Краю рідний! Серце рветься, Спогадавши твої жалі, — Що показують правдиві Часу давнього скрижалі!», яка показує справжні прадавні страждання зла. Ці слова нам сказав військовий Анатолій Дементій. Коли ми розробляли марку, він приїхав до нас у відпустку і розповів: «Ми ж газета «Рідний край», а Олена Пчілка написала вірш з такими словами, я вам зараз надішлю», – сказала директорка редакції Віталіна Пинчук.
Цей вірш внесли на листівку поштової колекції, для якої підготували марку та конверт.
«Ми зібралися тут, бо разом із вами поділяємо те, що понад 100 років тому Олена Пчілка називала українолюбством. Українолюбство – це коли не чекаєш, коли хтось прийде і все вирішить. Це коли ти йдеш, їдеш, а в разі потреби – біжиш. І саме ця любов, на яку вистачає не лише слів, а й дій, зібрала нас тут сьогодні. Як ви думаєте, що б могла сказати Олена Пчілка, якби побачила сучасні виклики? Думаю, що схоже на ті слова, з якими вона звернулася до земських гласних, коли їй запропонували редагувати газету: «Я буду говорити по-українському, і дозволу на те не прошу, бо це було б образою для моєї рідної мови і мого рідного краю», – додала головна редакторка Світлана Новікова.
За словами головної редакторки газети, саме Олена Пчілка побачила, що медіа може бути інструментом справжнього громадотворення. Коли Україна боролася за свою державність, Ольга Косач зробила журналістику рушієм змін.
«У перші дні початку великої війни колони російських військ стояли за декілька кілометрів від нашої громади. Ми телефонували до місцевої влади, ставили питання, чекали якихось інструкцій, але у відповідь або мовчання, або поради сховатися. І тоді наш друг, військовий, доброволець і співзасновник газети Анатолій Дементій сказав слова, які запам'яталися надовго: «Мені для того, щоб захищати свою землю, ніяких розпоряджень і дозволу не потрібно». Ми зрозуміли, не буде жодних розпоряджень, буде наша дія», – розповіла Віталіна Пинчук.
Окрім допомоги ЗСУ, команда вирішила відновити газету, яку видавала Олена Пчілка. Представники редакції не мали досвіду в журналістиці та у видавничій справі, викуплена газета-банкрут мала борги та й час для регенерації медіа був складним – місто стояло під загрозою захоплення російськими військами. Та приклад першої редакторки «Рідного краю», яка зіткнулася з подібними перешкодами, надихав їх на подальшу працю.
Команда не знала скільки відведено часопису – місяць чи десятиліття, але були впевнені, що за це рішення їм ніколи не буде соромно.
«У нас залишилося фінансування лише на один номер. Газета стояла на межі закриття. Ми пригадали слова нашого друга: «Повірте, те що ви робите, не менш важливо для незалежності України ніж тепловізор чи квадрокоптер. Тепловізор врятує життя кількох людей, а просвіта – мільйони. Тож працюйте! Вчіть наших дітей українолюбству, вчіть мислити, інакше я не знаю, за що ми тут стоїмо», – сказав cмм-менеджер Віталій Ковальов.
У найскладніший момент руку допомоги простягнула CID Media Group в особі керівниці інноваційних проєктів Наталії Пахайчук, а редакція газети отримала фінансову підтримку завдяки гранту від «Європейського фонду за демократію».
Наталія Пахайчук розповіла, що отримавши ранковий дзвінок навесні про закриття газети, думала: як допомогти редакції?
«А коли почула, що цю газету видавала ще Олена Пчілка, то далі все було як в тумані. Газету треба було однозначно врятувати й це вдалося. Зараз вона процвітає і має свою аудиторію», – додала Наталія Пахайчук.
Те, що колектив на правильному шляху, підтвердила перемога редакції у конкурсі на здобуття Національної літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки 2024 у номінації «За просвітницьку діяльність». Нещодавно «Рідний край. Газета Гадяцького земства» опублікував ювілейний випуск газети, присвячений Олені Пчілці, примірники якого подарували гостям заходу.
Тому газета спільно з мережею Rayon.in.ua розпочала збір коштів на серію культурно-мистецьких заходів, які репрезентують роль Олени Пчілки у захисті та розбудові сучасної держави. Збір звершиться спорудженням пам’ятника Олені Пчілці у її рідному Гадячі. Як зазначила Віталіна Пинчук, це історія не про увіковічення пам’яті, а про створення живого простору, де постать громадської діячки постане поза стереотипами радянської пропаганди й формуватиме нову спільноту.
Гості заходу отримали в подарунок ювілейний випуск газети, присвячений Олені Пчілці.
«Ми довго сперечалися чи варто готувати акцію. Та для мене було культурним шоком і видається національною ганьбою, що у рідному місті Олени Пчілки досі немає пам’ятника цій персоні, її доньці Лесі Українці. Цю ситуацію дуже хочеться виправити», – сказала керівниця інноваційних проєктів CID Media Group.
Для фундаторів майбутнього пам’ятника оголосили призи. Два подарунки підготував Волинський національний університет імені Лесі Українки. Це повне зібрання творів Лариси Косач у 14 томах за внесок 50 тисяч гривень на пам’ятник, та 12-томник творів Ольги Косач, який незабаром вийде друком.
До акції долучився бренд одягу Edelvika. Для заохочення до участі, бренд виставив десять рушників з узором «Дерево життя» з етнографічної колекції Олени Пчілки. Такий рушник підготували й для вистави «Гармидеру». Також серед призів – вишитий портрет маленької Лесі Українки, виконаний у техніці фотостібок. Для роботи бренд вирішив обрати нетиповий портрет, який би водночас викликав тепло.
«Ми досліджуємо роботи Олени Пчілки й намагаємося відновлювати їх у своїх виробах. Тому коли почули про зведення пам’ятника, вирішили що це доля. Звідки народжуються тренди? Коли всі починають думати в одному напрямку. Так сталося і з нами», – сказала Ольга Касьян.
Для того, щоб підтримати ідею потрібно перейти за посиланням. Збір коштів триватиме 100 днів.
Читайте також: 12 томів досліджень і одне акторське перевтілення: як у Луцьку переосмислюють постать Олени Пчілки
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром