Спектакль, на якому діти можуть гратися: у Луцьку відбулося обговорення імерсивної вистави «Зоряні колисанки»
-
-
>
-
>
-
>
РЕПОРТАЖ
559
У Луцьку відбувся показ імерсивної вистави «Зоряні колискові» для дітей молодшого дошкільного віку. Проєкт реалізувала ГО «Лабораторія змін» у партнерстві з Волинським академічним обласним театром ляльок.
Захід 26 жовтня відвідала журналістка Район.Культура.
Проєкт здійснювався за підтримки Українського культурного фонду в рамках програми «Відновлення культурно-мистецької діяльності». Як розповів виконувач обов’язків директора-художнього керівника Вадим Хаїнський, 49-й сезон театру став часом відкриттів, серед яких і презентований спектакль. Імерсивні вистави були в репертуарі й раніше, проте «Зоряні колисанки» стала першою впродовж кількох років.
Ідейницею спектаклю є менеджерка «Лабораторії змін» Вікторія Колодяжна, а авторкою та режисеркою-постановницею – Катерина Лавринець. Над художнім оформленням працювала Олеся Іщук. На створення декорацій вона надихалася роботами художниці Марії Приймаченко.
Пластику створила Юлія Варченко, музику написав Костянтин Яворський. У спектаклі зокрема звучить гра на ксилофоні та ганґу.
Спектакль показують у залаштунках театру. Основою вистави є дев’ять народних колискових, які співали у різних регіонах України: Київська, Миколаївська, Черкаська, Хмельницька і Волинська області, Краматорський та Ізюмський район. Декорації та костюми створюють атмосферу дрімоти, надвечір’я, що перетікає у ніч.
Перед дітьми постає історія про Зорю (роль виконувала Богдана Нагорна), Сонька (Світлана Криворучко) та Котика (Алла Скрипічук). Увесь сюжет проходить через колисанки, ігри з наймолодшими глядачами з іграшками й реквізитом, а сама мова акторів – мурчання, повторення «гулі-гулі» – тиха й заспокійлива. Відвідувачі дійства сидять на «хмаринках»- подушках, проте постійно долучаються до гри.
Діти торкаються іграшок, співають колискові, прогулюються м’якою долиною – килимку, прикрашеному квітами з тканин. Та найбільший захват у дітей викликають дощовиці – кожен отримує музичний інструмент і трясе під час епізоду з громом й дощем.
Опісля показу, глядачі могли долучитися до обговорення, аби зібрати думки та враження учасників та дізнатися, як можна покращити виставу. Оскільки відвідувачі мали часто взаємодіяти з предметами, під час створення проєкту трупі допомагала консультантка із сенсорної інтеграції Анна Павлось.
«Це потужна ідея вистава для діток, але думаю, що після такого досвіду вони не захочуть просто сидіти в залі й споглядати. Вони вже хотітимуть бути на сцені», – пояснила вона.
За словами начальниці Відділу менеджменту та креативних індустрій Департаменту культури Луцької міської ради Дарії Володько, імерсивна вистава – цікавий досвід не лише для дітей, а і для батьків.
«Моя донька обожнює колискову «Котику сіренький» і я пообіцяла, що сьогодні на неї чекає сюрприз… Те, що моя дитина була дуже активна під час показу, означає, що їй дуже сподобалося. Мені сподобалося, що дітей нічого не відмежувало від сцени, а актори підходили до них дуже близько. Коли артисти стають поруч, тоді зовсім інакше сприймаються вистави», – поділилася враженнями вона.
Відвідувачі показу відмітили, що вистава тривалістю до однієї години є найоптимальнішим варіантом для дітей. Адже зараз малеча дуже активна і висидіти довгу програму для них досить складно.
«Коли я приводжу дитину на якісь довгі вистави, то помічаю, що спочатку все добре, але через годину вона починає марудитися, бо час її уваги вже вичерпався», – додала одна з глядачок.
Про позитивні якості вистави та її успішну реалізацію говорить реакція молодших глядачів. Доцентка кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Жанна Бортнік переконана, поведінка дітей під час вистави є важливим фактором для оцінювання вистави.
«Дорослий може сказати: «так, сподобалося», через своє виховання. А я бачила як діти хотіли наблизитися до акторів, і як їм подобається процес. Спочатку я дуже хвилювався, коли акторки давали їм змогу погратися реквізитом, бо ж потім його потрібно повернути. А якщо дитина не захоче повертати іграшку? Проте акторки ніжно комунікували з дітьми й не виникало ніяких незручностей», – сказала Жанна Бортнік.
Також вона зазначила, що для дорослих варто провести інструкцію про те, як вони мають реагувати на активність дитини під час імерсивної вистави.
«Адже спочатку усе одно у мами існує блок: чи гарно поводиться моя дитина? Тому вона торсає її за плече й каже: сиди спокійно, не заважай іншим. Через трохи ми адаптувалися, що у цьому і полягає мета вистави. Мабуть, було б добре такі покази спочатку проводити для самих батьків, щоб вони познайомилися з постановкою та правилами, й уже знали, як спілкуватися з дитиною», – додала Дарія Володько.
Композитор Костянтин Яворський розповів, що часто глядачі, відвідуючи театр, більше уваги зосереджують на картинці, відчутті емоцій, проте музика не входить на перший план їхньої уваги. Та попри те музичний супровід має добре сприйматися аудиторією.
«Слово «музика» з грецької означає контроль розумового процесу. Ця вистава побудована на музиці, на колискових, які існують для того, щоб присипляти, дати дитині розслабитися. Тому коли ми тільки починали роботу, було багато запитань, як ми маємо створити магічну й комфортну атмосферу», – промовив композитор.
Не менш важливим для творення вистав, у яких безпосередню участь беруть глядачі, є побудова довіри між виконавцями та відвідувачами.
«Може бути, що якась дитина й боїться взяти ту іграшку, але спрацьовує сила колективу. Вона бачить, що інша дитина взяла ляльку в руки, тому зробить повторить за нею. Так само це працює, коли потрібно повернути реквізит», – сказав Костянтин Яворський.
Як розповіли творці вистави, для того, аби батьки могли використати побачене у заколисуванні дітей, театр працює над аудіозаписами колискових.
Читайте також: Оголосили імена переможців XXVIII Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Лесі Українки
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
