На МСУМК Art Forum архітектор Юліан Чаплінський розповів, як скульптури зробили зі Львова туристичну столицю

У Луцьку про львівський досвід створення культурних пам’яток у місті розповів архітектор та урбаніст, генеральний директор компанії AVR Development Юліан Чаплінський. 

Його виступ відвідала журналістка Район.Культура. 

У своїй доповіді архітектор поділив скульптури та меморіальні об’єкти на категорії культурної спадщини, міських ініціатив, подарунків від інших країн та предметів пам’яті. За його словами, вага історичної скульптури Львова є непід’ємною ношею, але саме ті пам’ятки найбільше потребують догляду. 

Юліан Чаплінський

За останні 20 років відбулося багато реставрацій, а одним з найвизначніших таких прикладів є скульптура сидячого Ісуса Христа, розміщена у центрі міста, біля площі Ринок, на Каплиці Боїмів. Після початку повномасштабної війни Скорботного Христа відвезли у Польщу на реставрацію. Також за гроші польського уряду покращень зазнали фігури двох монахинь на карнизі Домініканського собору. 

Урбаніст переконаний: у 2006 році розпочинається відлік з розвитку концепції Львова як туристичної столиці України. Проте, архітектори зіткнулися зі жахливим станом вулиць, тому розпочалася модернізація історичного центру, реставрація фасадів. 

«Розпочався вибух і з економічних уявлень ресторанів, закладів харчування. Я усвідомив їх змагання у дизайні, коли побачив блог польського юнака, який прибув до міста. Він сказав, що Львів йому більше нагадує Польщу ніж самі польські міста, тому що у них МакДональдзи, дешеві забігайлівки, бари. А у Львові всі заклади за індивідуальність», – розповів Юліан Чаплінський. 

Пам

Одним з аспектів, який власники цих закладів взяли на озброєння, було мистецтво, зокрема і скульптура. 

«Кілька років тому це була просто пошесть на скульптури», – додав він. 

З'явилися статуї упівців, п’яничкам, німфам, пам'ятник винахідникам гасової лампи – Ігнатію Лукасевичу та Яну Зегу. Чаплінський жартома називає ініціаторів їх установлення силовиками, які відвоюють свій простір. 

Відвідувачі заходу

Ініціативи чи засмічення міста

«Українці люблять ініціативу. Я зрозумів увесь масштаб нашої любові, коли до міської ради почали приходити по кілька десятків прохань та вимог щодо нових пам’яток. Наприклад, якщо помер студент університету, хотіли встановити меморіальну дошку на стіні», – пояснив урбаніст. 

Найбільш одіозною пропозицією, вважає Чаплінський, було встановлення на площі Данила Галицького пам'ятника Юрію Кульчицькому, герою-солдату битви під Віднем, одному з перших популяризаторів кави в європейському світі. На думку урбаніста, невдоволення могло викликати те, що проєкт не узгодили з громадою та сама приналежність Кульчицького. 

Пам

Меценатами виступила місцева кавова фабрика «Галка», а втілювачами ідеї в життя – львівські архітектори Павло і Володимир Сколоздра.

«Я не знаю особи, якій би сподобалася ця ідея… Люд дуже швидко відреагував – облив пам’ятник фарбою, показуючи своє «фе», – сказав архітектор. 

Виступ

Ще одною дискусійною пам’яткою стала скульптура, яка вшановує наймолодшого сина композитора Вольфганга Амадея Моцарта – Франца Ксавера. Її встановили у 2021 році біля Львівської філармонії.

«Вона стала частиною фестивалю класичної музики LvivMozArt. Молодший Моцарт направду є нашим, він жив у Львові. Тож після кілька років фестивалю вирішили провести лінію до Ксавера, як до пласта нашої європейської цивілізації та спільності», – розповів Чаплінський. 

Пам

Виріб замовили в австрійського скульптора Себастіана Швайкерта. Митець виконав роботу в абстрактній манері, наділивши нащадка Моцарта дуже великою перукою й заклавши у ній сенс людини, яка «носить не свою ношу». Адже Франц Ксавер постійно відчував якісь очікування та вимоги від суспільства, яке добре пам’ятало ким був його батько. Проте жителів обурила така репрезентація відомої людини. Скульптуру називали «монстром» та «знущанням із людини» й навіть підписували петиції про її демонтаж. 

«Дискусія розпочалася навколо теми чи маємо ми спотворювати пам’ятник Моцарту? Проте це не пам’ятник. Це інсталяція явища, коли дитина живе з розумінням, що не перевершила свого геніального батька. Це практично відображення не Моцарта, це сторітелінг, який зацікавить глядачів дізнатися про нього більше», – висловив власне бачення спікер. 

Спікер

Пам'ять та нарцисизм

«Пам’ять, мабуть, найскладніший кейс, тому що кожному болить своє: митців – тяжка доля художника, музикантів – когось зі свого кола. Історичні особи та вшанування героїв теж мають різний вплив на людей. Спостерігаючи за історією котрогось пам’ятника, я помічаю такий ірраціональний нарцисизм в ініціатора вшанування чийогось імені. Тому що та людина певною мірою присвоює цю постать собі», – пояснив він. 

На думку спікера, однією з найкращих скульптур ще за радянських часів є пам’ятник Івану Підкові. Урбаніст виділяє її лаконічність, сильний меседж. Хоча насправді Іван Підкова ніколи не проживав у місті Лева, а зустрів там свою смерть – його стратили за наказом польського короля Стефана Баторія.

Фото з соцмереж

Вхід польського військового меморіалу «Цвинтар орлят» ще у минулому столітті сторожили два кам’яні леви. З приходом совєтів, комплекс знесли. Відновлення меморіалу почалося на межі 1980-х і 1990-х років з ініціативи Юзефа Бобровського на прохання поляків. Відновлювальні роботи провели, але цвинтар стояв без левів. У 2015 році після візиту Анджея Дуди скульптури повернули на їхнє місце без згоди міської влади. Тоді левів закрили дерев'яними щитами. 

Мистецтво, яке викликає дискусії

За словами Юліана Чаплінського, найбільше шуму створив монумент «Впевнена». Його тимчасово виставили у Стрийському парку під час тижня скульптури. Робота Василя Корчового представляє оголену жінку з пишними формами. 

«Почалися батли в інтернеті: «чим думають організатори?», «а там ще ж діти ходять!», «хто це замовив і скільки йому це коштувало?». Були ті й хто захищали об’єкт. Насправді скульптура абсолютно феноменальна, безпрецедентно сильна. Тіло повної жінки теж може бути гарним. Взагалі, хто сказав, що мистецтво має бути гарним?» – звернувся до аудиторії Юліан.

"Впевнена". Фото: Роман Балук

Через кілька днів вандали облили «Впевнену» мастилом. Скульптуру намагалися відчистити, але повернути її до попереднього стану не вдалося.

Читайте також: Де у Львові взялися хунвейбіни?

«На тижні скульптури були й інші суперечливі об’єкти, та все ж таки людей більше турбують еротичні збудники. Гадаю, що варіант тимчасовості для творів мистецтва є найкласнішим рішенням, адже вони можуть мігрувати містами та спричиняти рефлексії, що корисно хоча б для студентів психології, соціології, чи культурології», – додав архітектор.

Слухачі

Мистецтво щодалі стає каталізатором дискусій, про витвори згадують у медіа, і ще більше людей залучаються у процес дискусії та займає позицію «за» чи «проти». На думку урбаніста, гірше, коли суспільство узагалі не проявляє увагу до змін.

«Якісніше мистецтво протискається. Неможливо зупинити ідею, час якої настав… Поняття культурної столиці, насправді не в тому, щоб там проводилися бієнале, а у тому, що там відбувається постійне тертя різних робіт і споживачів мистецтва – і комерційного, і наївного», – сказав Юліан Чаплінський. 

Фото Наталії МАЗЕПИ

Довідково: подія відбулася в межах МСУМК Art Forum «Краса, яка об'єднує: як мистецтво формує громаду». Організаторами стали МСУМК та Бізнес-академія РМВА за підтримки Європейського Союзу за програмою «Дім Європи».

Читайте також: Для чого мистецтво у сиротинці та лікарні: у Луцьку філософ Олександр Філоненко говорив про красу та розвиток громади