У Миколаєві презентували рукотворну книгу «Ламент Херсонщини» про російську окупацію
У Миколаєві презентували рукотворну книгу «Ламент Херсонщини», створену десятьма художниками за дев'ять днів за середньовічними технологіями.
Захід пройшов 15 серпня. Митці зібрали понад 50 історій, присвячених окупації Херсонщини. Книгу планують зберігати в Естонії. Детальніше про книгу журналістам Суспільного розповів куратор проєкту Володимир Рейнхарт.
Книга має чотири розділи та 166 сторінок, на яких розміщені понад 50 історій художників з Херсонщини та тих, хто так чи інакше дотичний до неї. Вага книги становить шість кілограмів.
«Створена в основному в ручну, від цієї обкладинки, куди інкрустовано уламок від снаряда, який прилетів у двір художниці Валерії Гуран, до паперу — це черпаний папір, який теж створюється вручну», — розповідає Володимир Рейнхарт.
Дев'ять днів українські митці працювали у тандемі з естонськими, аби створити артбук. Книгу презентували у Таллінні (Естонія), тепер вона подорожуватиме Україною, розповідає куратор проєкту.
Кожен з українських митців брав по 5-6 історій, пояснює Володимир Рейнхарт, які потім ілюстрували.
«Є таке, що залишилося від окупантів. Російський оператор, який вони завозили у Херсон, рублі різні, там від цигарок. Ще одна цікава штука — це очерет з Одеси. Але, як відомо, в Одесі очерет не росте, його принесло Каховською ГЕС: цим потоком з Херсонщини аж до самої Одеси», — додає куратор.
У Миколаєві книга побула один день. «Ламент Херсонщини» — це можливість показати жахіття війни через мистецтво, говорить представник Платформи MY ART Євген Гомонюк.
«У неї така місія, по суті бути таким мистецьким дипломатом, розповідати не лише українцям, зокрема тим, хто знав, лише з новин, якихось історій, чуток, слухав про окупацію», — розповідає Євген.
Відвідувачка презентації Олександра каже, завдяки подібному мистецтву світова спільнота зможе побачити події, які пережили українці внаслідок повномасштабного російського вторгнення.
«Мені сподобалася історія про дідуся, який садив поле у 2022 році. У 2024 його (поле — ред.) затопило. Він прийняв це, він не журився, він не страждав, він вирішив жити далі — це дуже надихає. Інколи ставало тривожно, і хотілося плакати через те, скільки болю люди пережили і як вони все ж з ним справлялися», — ділиться враженнями Олександра.
За словами куратора проєкту Володимира Рейнхарта, надалі книгу повезуть у Дніпро. А після подорожі Україною її зберігатимуть в Естонії.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром