Пережили Голодомор та Чорнобиль: у Луцьку відбулася зустріч з письменниками Володимиром Шовкошитним та Павлом Мовчаном

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбулася зустріч із письменниками Володимиром Шовкошитним та Павлом Мовчаном. 

Захід відбувся 15 серпня. На ньому побувала журналістка Район.Культура.

Запрошені гості презентували свої книги й дискутували про втрати й здобутки України. Зокрема, говорили про історичні міфи, які століттями нав’язували вороги.

«Є купа народу, яка страждає за СРСР. То чому ми раптом надумали, що, нам щось інше треба? Нам, українцям, очевидно, потрібно створити свою державу. Немає кращої форми самоорганізації життя народу як власне національна держава. Зверніть увагу, я сказав слово «нація» і сказав слово «народ». Чому? Тому що за народ відповідає країна, а за націю відповідає держава. Національність і нація – різні речі», – розпочав дискусію видавець та політолог Володимир Шовкошитний.

Володимир Шовкошитний та Павло Мовчан

Читайте також: «Найкраще сприйняття моїх робіт – нерозуміння»: у Луцьку відкрили виставку художника Михайла Красника

33 роки тому Володимир, бувши народним депутатом України, став співавтором Акту проголошення незалежності. У 2022 році він разом з синами та племінником взяв зброю.

 «Чи вартували ті біди проголошувати незалежність, ставати самостійними, брати на себе купу проблем? Відповідь проста: воно того було варте», – сказав письменник. 

Національною ідеєю для Володимира є повернення суверенітету над всією територією України, раніше окупованої росіянами. Та після перемоги ідея має змінитися.

«Після війни, ми станемо унікальною нацією у світі. Ми одразу отримаємо статус держави, яка подає приклад. Отже, тоді формулою нашої національної ідеї має стати: «Україна – майбутній наставник нової європейської цивілізації». Це авторитет, це визнання світом того, що зробила Україна для захисту справедливості, правди, захисту світла від темряви», – заявив він. 

Письменник

Павло Мовчан наголосив на важливості збереження історії від вигадок та міфологем наших противників.

«Професор Леонід Залізняк придумав міф, що трипільці – це саніти, на підставі лише одного факту: стародавні глиняні фігури людей мають таку ж форму носа, як у санітів. А вона такою була, бо майстер ліпив його в останню чергу натиском пальця. Всі наші історики, які мають відношення до Трипілля, кажуть: «Почекайте. Авраам ще своїх кіз не пас на Синайському півострові. Ще не було тих, кого ви вважаєте прабатьками», – сказав Павло Мовчан.

Відвідувачки

Поет погоджується з тезою американського історика Тімоті Снайдера про те, що в Україні кожен міф знаходить підтвердження.

«Снайдер застерігає євреїв: не зазіхайте на Трипілля, у вас розбіжність у два тисячоліття. А нам кажуть, що ми не маємо до нього жодного стосунку, що ми молодші брати слов’ян! Та останні дослідження німецьких антропологів доводять, що 57% українців зберігають у своєму матеріалі ДНК найпервинніші трипільські ознаки», – додав поет.

Чорнобиль, космонавт та кров

Володимир Шовкошитний розповів про свої книги – роман «Чорнобиль: я бачив» та трилогію «Кров свята». Він був єдиним письменником, який працював на Чорнобильській АЕС інженером. Атомці він віддав 11 з половиною років. З них півтора року очолював групу ліквідацій наслідків аварії.

Згодом він створив Міжнародну організацію «Союз Чорнобиль» й став її президентом. Свій досвід він передав у романі та в сценаріях до фільмів «Поріг» і «Чорнобиль, трагедія і надія».  

«Я знав усіх тих людей, які працювали в ніч аварії. Всі ці люди, які працювали на блочкових щитах, були молодшими за мене за стажем на блоці. Я знав усіх трьох, яких зробили винуватцями: директора, головного інженера та його заступника. Чорнобиль – останнє попередження для людства, що не можна плескати Бога по плечу. Бог творив, а ті, хто розчепив першу основу атома, ті руйнували, і в цьому велика різниця», – сказав Володимир.

Володимир показує світлину з Нілом Армстронгом

На прикінцевих сторінках його книги є світлина автора з першим космонавтом, який ступив на Місяць, Нілом Армстронгом.

«Чого ти тут? Де Америка, де Місяць, а де Чорнобиль», – запитав його я. Він каже: «Я був на орбіті, бачив Землю. Вона прекрасна. Я бачив як моря живляться із рік, я бачив твій Дніпро… Я хочу подякувати вам, українцям, за те, що в кінці другого тисячоліття ви спромоглися відродити власний голос у вселюдському хорі народів». «Та ти поет». «Злітай на місяць, теж поетом станеш», – розповів про знайомство з американцем Шовкошитний.

Письменник підтримував зв’язок з космонавтом до останнього. У 2012 році Володимир вирушав до Америки для презентації на той час дилогії «Кров свята» й за тиждень до від’їзду дізнався про смерть Ніла. Його прийняв океан, бо саме так ховають офіцерів морської авіації, ким був Армстронг.

Письменники

Павло Мовчан зазнав наслідків Чорнобиля. Зі запаленням легень його відправляли до клінік. Кілька разів у тіло поета вводили нову кров, а перші два тижні лікування чоловік не міг лягти, бо починав задихатися.

«У мене було відчуття кінця світу. Разом з Чорнобилем я бачив кінець української нації. Цьому відчуттю я присвятив поему «Вогонь», про те полум’я, що палило нас», – сказав Павло Мовчан.

Трилогія Шовкошитного «Кров свята» розповідає про події Другої Світової та УПА на Волині: Колківську та Олевську республіки, Тараса Бульбу-Боровця і його Поліську Січ та «художню правду» про польську війну. Як зазначали упівці, третя війна з поляками була непотрібною. Проте вона сталася, бо поляки вважали, що мають право на власну державу, а українці – ні, тому називали західну частину України – Східними кресами. 

«Сьогодні наш шлях в Європу лежить через Польщу. Ми мусимо знайти порозуміння з поляками. Але порозуміння – це не значить кланятися. Значить, розуміти, пробачити й відпустити. Це дорога з двостороннім рухом: ми у них, вони у нас. Бо не в нас це почалося. Почалося з їхньої пацифікації та різанини на Холмщині», – пояснив Володимир.

Відвідувачі

Трилогія отримала свою назву через філософську дискусію, що людство «найкраще мислить кров'ю». Адже всі цінності до поколінь переходять через неї.

Література Павла Мовчана та зв'язок зі Стусом

Відвідувачам Павло Мовчан привіз свої збірки поезій «Материк», «Білі лінії» та «Був день – пам’ятаєш плазучого змія». Як розповів Володимир Шовкошитний, він вирішив сам видати доробок свого колеги й присвятити ювілею Мовчана. Дізнавшись, що в шухляді лежить три рукописи, вирішив випустити їх одразу. 

«Павло мені каже: «Так часу ж немає». Я йому: «Це для тебе мало часу, для мене достатньо». Це були перші три поетичні книги, які я редагував. Я виписував у блокнот безліч неологізмів, яких як письменник, і не зустрічав раніше. У нього кожна метафора це початок наступної… У нього стільки варіантів уже відомих нам слів, що дивуєшся. Навіть у мого улюбленого поета Василя Стуса їх не так багато», – промовив видавець.

Павло Мовчан читає поезію

Зі Стусом Володимира пов’язує історія його перепоховання з табору для політв’язнів у селі Кучино Пермської області. Його ж і організував Шовкошитний. Для цього він власноручно виготовив цинкову труну на заміну дерев’яній.

«Я відкрив віко і побачив, що тіло, пролежавши майже п’ять років, не зазнало тління. Через одну могилу від нього лежав Юрій Литвин. Коли ми підняли труну, 15 хвилин текла рідина. А коли відкрили кришку, то там таке побачили, що пів року після того заплющуєш очі і не можеш спати», – розповів він.

Пережити Голодомор й втекти від переслідувань

Павло належить до другого покоління генерації Мовчанів. Усі його старші брати, сестри, дід і бабуся померли через Голодомор у 30-х роках. Лише сестра Мотря залишилася жива. У 1933 році її вивезли до одного зі шпиталів, сподіваючись, що хтось з добрих людей підбере дитину. Мотря зникла, але часто приходила в сни матері у різних образах – то молодою дівчиною, то як виходить заміж, то народжує дітей. Через це рідні були впевнені, що загублена Мотря вижила.

Чоловік пережив голод 46-47-го року. Щоб якось знаходити сили, хлопець ходив у підлісок по липове листя. Мати сушила їх, перетирала, додавала висівок і робила з них коржики. Та навіть голодним їх було важко їсти. 

«В 1947 році по селу їхала група людей, які вже помирали. Я був одним з тих, приречених на загальну яму, проте вижив. Ці спогади я відтворив у поемі «Материк», – розповів він.

Книги

За однойменну збірку Мовчан отримав статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка у 1992 році. Автор поезій переконаний: якщо пишеш правду, Господь диктує слова.

Мовчана «пасли» охоронні органи у 60-их роках. Як розповів Володимир Шовкошитний, чимало філологів з другого-третього курсу вербували в КДБ. Їхнім завданням було відшукати «антисовєтчину» у віршах Павла Мовчана.

«Багато з них до цього часу не вийшли з дурки. Бо розібратися з цим нагромадженням метафор Павла Мовчана і знайти за що його посадити було важко. Відчувають, що щось є, а що саме знайти не можуть», – відповів видавець. 

Дискусія

Павлу довелося багато років переховуватися від переслідувань, тож чоловік об'їхав увесь Радянський Союз, шукаючи саме українські осередки. У Вологді та на Новгородщині він виявив, що жителі використовують багато українських слів.

«Новгородщина не має жодного відношення до тієї країни, яка називала себе Великоросією. Там були два польські племені в Новгорії. А на Московії, ніякого шляхтанства не було в природі», – заявив Шовкошитний.

Зустріч

Присутнім Павло зачитав поезії зі збірок. Після презентації, охочі могли придбати видання. Як зазначили їх автори, гроші з продажу книг віддають на потреби ЗСУ.

Читайте також: На Архипенка полюють всі: як Музей Корсаків повернув роботи українського художника на Батьківщину