Відважний воїн з тонкою душею митця: у Рівному пройшов вечір пам’яті Максима Кривцова
-
-
>
-
>
-
>
РЕПОРТАЖ
720
У Рівному відкрили виставку «Візьми лиш за руку мене і стисни як зброю», присвячену пам’яті загиблого військовослужбовця та поета Максима «Далі» Кривцова.
Захід пройшов 1 серпня у Рівненському краєзнавчому музеї. Прочитати вірші Максима та переглянути експозицію з його світлинами та особистими речами прийшли чимало рівнян, серед них і журналістка Район.Культура.
До найбільшої виставкової зали музею складно пробратися: люди стоять навіть у дверях. За гомоном чутно музику – це треки, створені на вірші Максима. Серед них «Панівна висота», «Жовтий скотч» та «Він в ЗСУ, вона в ТРО» від гурту Yurcash та «Не ходи ти тут, не ходи» у виконанні гурту Vivenne Mort.
На стінах висять фотографії авторства Максима, зроблені на плівку. На них усміхнені чи замислені побратими, коти та собаки на позиціях, берці на землі, вкритій павутинкою інею, а також сам фотограф, його вишита сорочка і татуювання.
«Кулеметник, поет і фотограф Максим Кривцов загинув на передовій 7 січня у 33 роки. В житті Максим поєднував війну і цивільне життя, дорослу зосередженість і дитячу доброту, серйозність воїна і легкість митця», – каже модераторка Тетяна Чіхрай.
Директорка фонду імені Максима Кривцова Ганна Морозова пояснює, що виставка є віддзеркаленням двох сторін «Далі». З одного боку – Максим-воїн. Цей кадр він поставив сам, попросивши побратима просто натиснути на кнопку. Військова історія бійця простягається далі – на фотографіях зображені його побратими з часів АТО та служби в ССО під час повномасштабного вторгнення. На одній з них зображений військовий, що дує у ріг. Це капелан, який повторював цю дію щоранку, попри невдоволення бійців.
«Коли ми прощались з Максимом у Києві, капелан розповів, що «Далі» часто ставив питання, які інші люди не ставили. Після спілкування з ним він йшов думати, що має йому сказати. Тому що глибина Максима була такою масштабною, що кожен поряд з ним зростав. Але також від нього можна було отримати таку щиру, в якомусь сенсі дитячу відповідь, що це не могло лишити байдужим», – пригадує Ганна.
Читайте також: Метаморфосінь: українські гурти випустили пісню на вірш загиблого поета з Рівного Максима Кривцова
З іншого боку зали висять фото, які більше розповідають про цивільне життя. Першою світлиною є портрет Кривцова, де він позує, мовби у терновому вінку. У віршах «Далі» часто проглядається релігійна тематика, а його зображення, за словами Ганни, часто порівнюють з іконами.
«Коли ми готувалися до іншої виставки, його сестру Олену запитали, як би вона могла описати Максима одним словом. І вона відповіла: любов».
Центральною Ганна вважає роботу, де в пересвіті стоїть статуетка Діви Марії. Хоч організаторки експозиції не мали змоги запитати Максима, в яких умовах була зроблена ця фоторобота, його друг розповів, що зайшовши в один з будинків у знищеному селищі, вони побачили цю єдину вцілілу статуетку серед усіх розгромлених речей.
Поряд – фото пса, який від гучних вибухів ховався на полиці шафи та цитати з віршів «Далі».
За склом на стелажах лежать цінні особисті речі Максима, як-от фотоапарат, молитовник чи милі дрібнички, подаровані дітьми – племінниками або учасниками табору «Строкаті єноти», де Максим був ментором.
Двоюрідна сестра бійця Олена Крупко каже, що він дуже любив отримувати та дарувати подарунки. Робив це з особливою ретельністю, враховувавши характер та вподобання людини. У цивільному житті Максим захоплювався фотографією, обожнював писати, зустрічатися з друзями, грати з ними в настільні ігри, водити їх в театр.
У свою останню відпустку військовий встиг зробити сюрприз своїм маленьким вихованцям і приїхав до табору та ще й провів першу й останню в житті презентацію своєї збірки «Вірші з бійниці».
«Діти читали його вірші. Шкода, що він пробув там всього два дні, але, напевно, так мало бути. Так розпорядилась доля, що одна його презентація була серед молоді», – припускає Олена.
Читайте також: У Рівному відкрили виставку, присвячену Максиму «Далі» Кривцову
Іншу грань «Далі» як воїна відкриває присутнім його друг та побратим, рівнянин Андрій Суржук. Бійці познайомилися у навчальному центрі вже після лютого 2022 року, де випадковим чином після кількох тижнів спілкування виявили, що народилися в тому ж місті та навчалися в одній школі.
«Ви навіть не уявляєте, наскільки це був професійний військовий. Він дуже пишався, коли розповідав про свої бойові подвиги в складі Сил спеціальних операцій, які він робив на території Російської федерації», – розповідає військовий.
Андрій каже: не уявляє, як у Максимі поєднувалися дві іпостасі – поет та відчайдушний воїн, бо під час бою він був абсолютно холоднокровним та чітко йшов до своєї мети.
Попри героїчні дії Кривцова, іноді історії, які розповідають про нього, є перебільшеними, вважає Андрій. Як-от легенда про рудого кота, який «загинув» разом із Максимом. За словами Суржука, це був звичайнісінький «військовий» кіт, який жив на позиції й залишився живим після обстрілу, який став смертельним для «Далі».
Андрій каже – це був звичний російський мінометний обстріл, який, на жаль, завершився попаданням у бліндаж, де був Максим разом із побратимом. Бліндажі повинні витримувати такі обстріли, от тільки цього разу вийшло інакше.
«Він намагався сам собі накласти турнікет і у нього в принципі це виходило. Він був дуже крутим медиком, але, на жаль, кров з артерії спинити дуже важко і «Далі» загинув від втрати крові», – розповідає Суржук.
Він пригадує, як разом з Кривцовим вони втікали додому з навчального центру й він завжди брав із собою аптечку. Пояснював це тим, що одного разу біля торговельного центру вже врятував життя жінці.
«Мені дуже прикро, що ми втрачаємо таких людей, як «Далі». Коли я проходив психологічну реабілітацію після свого поранення, мій психолог навчив мене продовжувати спілкування з тими людьми, яких я втратив. І з «Далі» я теж спілкуюсь, ми списуємося з ним смс-ками».
На екрані раз по раз з’являються відео, де Максим читає свої вірші на записах різної давнини. Він часто виступав на літературних фестивалях чи декламував свої поезії на камеру.
На вечорі пам’яті вірші «Далі» лунають з вуст його подруги Маргарити, племінниці Дарини, рівненських акторів Корнія Демидюка, Станіслава Лозовського, директора академії футбольного клубу «Верес» Євгена Кучіна.
Переглянути цей допис в Instagram
«Я пам’ятаю Максима ще з першої літературної школи в Карпатах. Коли пані Олена запрошувала мене на цей захід, вона надіслала мені нашу спільну фотографію. Це було понад десять років тому - 2012 рік, де ми всі ще дурні, молоді, наївні й найважливіше - усміхнені. Це те перше фото, яке я почав шукати, коли дізнався про загибель Макса. Дуже сумно, невимовно прикро, що таких фото в мене вже чимало – з молодими, чудовими, талановитими людьми, які залишилися лише на фотографіях», – каже письменник Макс Кідрук перед тим як зачитати вірш Кривцова.
Олександр Ірванець зазначає, що не був знайомий із «Далі», але чув про нього як про поета: «Він лишиться для нас поетом війни. Усі твори, які тут звучали, це були твори про війну. Він мав свій голос. Я дуже давно займаюсь поезією і знаю, що це велика рідкість в такому віці. Це впізнаваний стиль, прийоми. Цей чоловік вже був поетом».
На честь Максима лунає мелодія, яку написала до його вірша вихованиця Мілана.
«Якщо у вас буде час озирнутися наліво й направо, ви побачите чудові обличчя, в яких крім совісті є ще й пам’ять», – каже Корній Демидюк.
Саме формування культури пам’яті є однією з цілей виставки. Просить присутніх прийти до цієї зали знову на самоті й Ганна Морозова.
«Максим в одному з постів писав: побудьте поруч. Перебуваючи тут ми всі знаходимось в об’єктиві Максимі, він нас всіх фотографує», – вказує Ганна на світлину Максима з фотоапаратом на виході.
Виставка «Візьми лиш за руку мене і стисни як зброю» є спільним проєктом Національного музею літератури України, Фонду імені Максима Кривцова та видавництва «Наш Формат». Вона триватиме у Рівненському краєзнавчому музеї до кінця вересня. Усі охочі можуть написати свій відгук про неї чи історії про Максима Кривцова у журналі, адже, за словами організаторів, так виставка «обростає чимось новим».
Читайте також: Найдобріший з усіх, – митці пригадують загиблого на війні поета Максима Кривцова
Довідково: Максим Кривцов загинув у російсько-українській війні 7 січня 2024 року. Був кулеметником, спецпризначенцем Сил спеціальних операцій, поетом і фотографом. Учасник Революції Гідності у 2013-2014 роках, доброволець ЗСУ. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і в Veteran Hub. У 2022 році знову добровольцем пішов на фронт.
У 2023 році у видавництві «Наш формат» вийшла його перша повноцінна збірка «Вірші з бійниці». Наразі загальний наклад збірки становить понад 20 тисяч примірників. Вірші Максима Кривцова також виходили в збірках: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?», «Поміж сирен. Нові вірші війни».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
