На фестивалі архітектури у Лондоні презентували лялькові будинки, змайстровані українськими переселенцями

У Лондоні в дизайн-центрі EH Smith Design Centre презентували діорами з взуттєвих коробок, створені українськими дітьми, підлітками та молодими людьми, які були змушені покинути свої домівки внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. 

Інсталяція називалася «Переосмисли свого сусіда» і була частиною Лондонського фестивалю архітектури та Тижня біженців у Великій Британії, що проходив у червні. Про це повідомили The Architect's Newspaper.

Програму очолив The Giant Dolls' House Project — арттерапевтична майстерня, заснована архітекторкою Катею Де Хаас дев'ять років тому. Де Хаас вперше зацікавилася мініатюрними будинками, коли закінчувала докторську дисертацію. З 2014 року Де Хаас проводить майстеркласи для дітей у Дубаї, Північній Кароліні, Гоа, Йорданії, Борнмуті, а тепер і в Лондоні.

На виставці «Переосмисли свого сусіда» представили діорами, створені українською молоддю в Лондоні, а також привезені з Харкова. 

Інсталяція «Переосмисли свого сусіда». Марія Русанова, проєкт The Giant Dolls' House

Українська архітекторка і педагогиня Марія Русанова провела майстер-класи в Харківському національному університеті ім. О. М. Бекетова, до участі в яких запросила підлітків. 

«Всі діорами мали абсолютно різні напрямки», – сказала Русанова.

Один з макетів, виставлених у Центрі дизайну EH Smith у червні минулого року, зробила людина, яка провела кілька днів під землею в харківському метрополітені. Русанова розповіла, що багато інших дітей вирішили зосередитися на домашньому просторі.

«Одна дівчинка відтворила момент, коли вона їла морозиво з мамою на кухні, коли раптом над їхніми головами пролетів військовий літак, що є жахливим і гучним досвідом. Тому їм довелося присісти на землю. Дівчинка особливо запам'ятала, як впустила морозиво і побачила, як воно тане на підлозі. Інша дівчинка зробила модель, розділену між двома просторами: її будинком і підвалом її будинку. У гарні дні вона жила у своєму будинку і могла дивитися у вікно. Коли Харків бомбили, їй доводилося годинами сидіти в бомбосховищі в підвалі – холодному і сирому місці, яке обігрівалося батареєю», – розповіла Марія.

Діорама «Харків 01», 2024. Марія Русанова, проєкт The Giant Dolls' House Project

Для Жені Губкіної, архітекторки та викладачки з Харкова, яка зараз мешкає в Лондоні, ця вправа є і терапевтичною, і архітектурно привабливою з педагогічної точки зору. Вона пам'ятає, як спостерігала, як її донька-підліток Кіра створювала власну діораму. 

«Це надзвичайно цікава методика, особливо як інструмент для роботи з травмою, – поділилася Женя.

Віньєтка зі станції харківського метро, виконана Ярославом. Марія Русанова, проєкт The Giant Dolls' House

Травма, про яку говорить Женя, походить від постійних переїздів, які вона та її сім'я пережили від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Коли все почалося, вона жила в Харкові, а потім переїхала до Львова зі своєю донькою-підлітком Кірою заради безпеки. 

Згодом вони знову переїхали із заходу України до Лондона. 

«Я пам'ятаю, як стояла на польсько-українському кордоні і думала про себе: «У мене є два варіанти між двома різними типами травми. Я можу пережити травму від життя в зоні бойових дій, якщо залишуся, або можу отримати травму від імміграції», – поділилася архітекторка.

У відповідь на цей досвід донька Жені, Кіра, представила три різні домівки, в яких вона жила – у Харкові, Львові та Лондоні.

«Спостерігаючи за тим, як Кіра конструює спогади про дім, я ледь не розплакалася. Вона зосередилася на дійсно конкретних речах, таких як вікно у нашій вітальні в Харкові та графіті українського художника Гамлета «Час чує нас», – сказала Женя.

Пошкоджена будівля з графіті у Харкові. Марія Русанова, проєкт The Giant Dolls' House

Женя, Марія та Катя також помітили, як майстер-класи з діорами сприяють підвищенню обізнаності та емпатії між українською молоддю та дітьми з інших країн. 

«Одна зі студенток вирішила покласти палестинський прапор у свою коробку з-під взуття. Через ці війни вона відчула, що палестинські діти є її сусідами», – додала Женя.

Для Марії Русанової спостерігати за тим, як підлітки виконують цю вправу, було зціленням. 

«На війні твої сусіди постійно змінюються. Багато з тих, хто брав участь у цьому семінарі, втратили сусідів, або зустріли нових, коли переїхали. Діорами – це цікавий спосіб з'єднати людей з їхніми новими сусідами і поділитися спогадами».

Робота Кіри Губкіною. Марія Русанова, проєкт The Giant Dolls' House