«На місці трьох святинь»: у Рівному презентували книгу краєзнавиці Світлани Калько про історію костелу святого Антонія

Рівненська краєзнавиця Світлана Калько презентувала книгу «На місці трьох святинь» про знакову будівлю для міста, знану у наш час як Зал камерної та органної музики. Нариси охоплюють період від побудови першого костелу, який був зведений в середині XVI століття завдяки Беаті Острозькій, і донині. Наразі видали сигнальний примірник видання.

Захід пройшов у Мистецькому цоколі Рівненського органного залу. Які нові факти відкрила у своєму дослідженні Світлана Калько, чому вимушене перетворення релігійної святині у храм музики символічне та коли чекати на повний наклад видання – дізнавалася журналістка Район.Культура.

Світлана Калько

На початку зустрічі краєзнавиця зауважує, що за фахом – журналістка, а не науковиця, тому книгу «На місці трьох святинь» слід вважати краєзнавчими нарисами, а не науковим виданням. Там є і гіпотези, і припущення, можуть траплятися і неточності, однак авторка ретельно підійшла до роботи із джерельною базою.

Пані Світлана розповідає, що писати книжку почала у січні, однак збирала матеріали на цю тему задовго до цього.

«Інформація накопичувалася протягом років і я захотіла нею поділитися. Даних про костел мало, але збирала їх зі світу по нитці: по слову, реченню чи натяку. Чимало інформації є в польських джерелах, загалом я опрацювала близько 150», – зазначає письменниця.

Читайте також: «Таємниці органного залу»: що приховує історія колишнього рівненського костелу

Наприкінці книги є також скорочений текст польською мовою, оскільки минуле Рівного тісно переплітається з Польщею. Допомогу у перекладі надала керівниця Українсько-польського союзу імені Томаша Падури Ева Маньковська.

Дослідниця каже, що намагалася подати не лише історію будівлі, а й історичну ретроспективу, щоб читачі могли розуміти, в яких умовах будувався костел, що тоді відбувалося в Рівному, чим жило місто.

«Костел будували в період між двома польськими повстаннями, це був час російської окупації. Ті події дуже схожі з нашим сьогоденням через варварів зі сходу. Це абсолютна аналогія, яку можна проводити з чистою совістю, бо все те, що робили росіяни з поляками і українцями, як вони знущалися над Польщею і який спротив чинили поляки російській окупації, заслуговує на пошанування. Я намагалася показати костел не лише як будівлю, а як інституцію, яка цей величезний період була свідком, очевидцем і учасником подій, які відбувалися на наших теренах».

Книга не випадково має назву «На місці трьох святинь». За словами Світлани Калько, нині дослідники-аматори і науковці говорять про те, що костел святого Антонія збудували фактично на тому ж місці, де стояли три його попередники: два зруйновані дерев’яні храми і третій мурований, який завалився внаслідок недосконалої конструкції та підтоплення, оскільки він був розташований біля річки Устя.

«Науково підтвердженого та висновку фахівців щодо того, що костел побудований на місці свого мурованого попередника немає, але всі факти вказують на це. Щоб це довести тепер є усі можливості, але потрібні великі кошти і висока кваліфікація фахівців. Сподіваюся, колись ми дізнаємося, чи справді під цією підлогою є фундамент давнього храму».

Велика частина книги присвячена постатям, які у той чи інший спосіб були дотичні до історії споруди, як-от Роман Сангушко, завдяки якому було добудовано костел чи польський архітектор К. Войцехівський.

Проте найзнаковішим із них є фундатор будівлі, власник Рівного, меценат, літератор та музикант князь Казимир Любомирський.

«На момент 1858 року в Рівному не було костелу, тому він дуже хотів подарувати його місту. Мурований попередник був вже зруйнований. Російські імперські укази ставили перепони в побудові, але вони ставились поблажливо до аристократів і магнатів. Тому він досяг дозволу на це. Князь заклав наріжний камінь, під час цього створили срібну табличку, на якій написали, коли та завдяки кому заснували храм. Її заклали під фундаментом і є можливість, що вона досі зберігається під спорудою», – розповідає пані Світлана.

Читайте також: У Рівному відкрили виставку про рід Любомирських

Костел будували понад 40 років, тому князю Казимиру не вдалося його побачити в завершеному вигляді. Втім, окрім храму, Любомирські побудували у місті ще кілька знакових споруд. Однією з них був Палацик «на Гірці», де князь проводив музичні салони.

«Хітом салонів була пісня «Зіронька, що ти так блищиш», яку співали по всій Польщі та всій Волині. Ця пісня не була вершиною його творчості, можливо, з точки зору музичних чеснот є більш гідні матеріали, але «Зіронька» була хітом», – наголошує Світлана Калько.

Анастасія Янцур

Занурюють у тодішню атмосферу присутніх солістки Рівненської обласної філармонії Анастасія Янцур та Ірина Козачук, виконавши цю композицію та одну із мазурок князя Казимира.

«Часто кажуть, що в Рівному, яке має глибоку історію, фактично немає її матеріальних свідчень. Це щасливий збіг обставин, зважаючи на усі події, що основні архітектурні об’єкти нашої спадщини, які представляють мультикультурне міське середовище, збережені: це і православні храми, і будівлі синагог, які, на жаль, не функціонують як синагоги. Один із об’єктів, який є виразним акцентом у міському середовищі – це колишній костел святого Антонія. Хоч він зараз виконує іншу культурно-просвітницьку функцію, – ділиться враженнями докторка архітектури Ольга Михайлишин.

Ольга Михайлишин

Пані Ольга пригадує, що прочитавши деякі документи щодо цього об’єкту, у неї з’явилася аналогія, що він подібний на собор святого Петра в Римі. Його доля теж складна, довга і щаслива, тому що це один з найкращих римо-католицьких храмів, які є в світі.

«Рівне має пишатися тим, що автором цього костелу, хоч його архітектура не те що спотворена, швидше захована за теперішнім оздобленням, став відомий польський архітектор межі XIX-XX століть К. Войцехівський, який представляв плеяду архітекторів відродженої Польщі. Він використав надвіслянський стиль, щоб представити його в архітектурі Рівного. Не в кожному місті України був збудований костел в такій стилістиці й такої архітектурної якості. Хоч він і довго будувався, результат був дуже гарний. На жаль, ми можемо це бачити лише на старих фото. Тим не менш, добре, що вони збереглися», – підсумовує архітекторка.

Читайте також: Відродження європейських традицій: стартував перший фестиваль класичної музики «Рівненські класичні резиденції»

У книзі Світлана Калько розповідає і про екстер’єр, і про інтер’єр собору святого Антонія та його наступника – Залу камерної та органної музики. Під час свого дослідження краєзнавиця дослідила, що теперішній годинник, який зараз є на фасаді будівлі, насправді був там не завжди. Натомість храм прикрашало кругле вікно, що має назву готична роза, оскільки костел будували у період неоготики. Тоді ж був посилений культ Діви Марії й таке вікно присвячували саме їй. Вважалося, що Діву Марію супроводжують троянди та й сам костел має подвійну назву – Різдва пресвятої Діви Марії і пресвятого Антонія Перуанського.

«Кожен костел мав своє унікальне вікно. В Європі є шедеври цих вікон-роз, наш костел не є шедевром, але для нас це все одно дуже цікаво. Символами вікна-рози є коло як знак вічності й трикутники як всевидяче око. Мотиви рози присутні у сучасних вітражах від майстрів кінотехпрому, які були виконані під час реконструкції, і на гобеленах», – звертає увагу присутніх пані Світлана.

Невеликим відкриттям у своєму дослідженні журналістка називає історію втраченої ікони з костелу святого Антонія, яку насправді вивезли до Польщі й називають «Марією з Волині». Основа ікони «Богородиця з дитям» – дерев’яна липова дошка із покриттям під золото. Зверху зображений нотний стан і видно рядочки. На цій іконі міститься старовинний духовний і патріотичний польський гімн, який поляки датують XIII століттям.

Нотний стан на іконі, яка раніше була святинею костелу, Світлана Калько вважає символічним, оскільки тепер на місці тодішньої святині постав органний зал.

Зрештою саме видання цих матеріалів стало можливим завдяки співпраці Світлани Калько та колективу Рівненської обласної філармонії. Безпосереднім видавцем книги став Олександр Харват.

«Світлана Іванівна провела надзвичайну роботу й нам потрібно її оцінити. Філармонія профінансувала перший сигнальний примірник видання, але щоб ця книга прийшла до людей, потрібно знайти на неї кошти. Це наше з вами завдання. Можливо, це буде спільнокошт, можливо, ми будемо шукати гранти чи меценатів, спонсорів», – каже директорка філармонії Елеонора Стеценко.

Елеонора Стеценко

Завершують презентацію покладанням квітів до меморіальної дошки ще однієї знакової фігури в історії костелу – його останнього настоятеля Серафима Кашуби, який все життя присвятив служінню людям. Костел руйнували на його очах, забороняли богослужіння, священника переслідували та заслали до Казахстану. Серафим відбував покарання в божевільні, з якої втік та підпільно повертався до Рівного. За словами Світлани Калько, зараз він проходить процедуру канонізації й може бути зарахований до лику святих.

«Є ще дуже багато чого досліджувати, багато білих плям. Сподіваюся, ми колись дізнаємось, чи є під цією підлогою давніший фундамент і срібна табличка, яка свідчить про закладення наріжного каменю. У дослідників є багато роботи, я теж буду продовжувати далі», – зазначає Світлана Калько.

Читайте також: Ренесанс образів: рівняни перевтілилися в історичних постатей для виставки світлин