«Нарешті я це почула наживо»: Оксана Забужко про «кликунів» і кремлівські методички

20 Травня 2024, 18:43
Оксана Забужко у Луцьку 526
Оксана Забужко у Луцьку

Українська письменниця Оксана Забужко поділилася історією з інтерсіті «Луцьк-Київ» про те, як уперше наживо зіткнулася із «викликувачами», які розповсюджують прокремлівські наративи.

Про це вона написала на своїй сторінці у фейсбуці.

Пані Оксана розповіла про луцьких кликунів, тобто громадських оповісників, які в середньовічних українських містах, зокрема і в Луцьку, гучно викликували на публіку важливі новини. За її словами, професія була гідна й шанована, тому письменниці шкода, що тепер вона не може знайти вдалішої назви для «викликувачів» зовсім іншого штибу. 

Читайте також: «Вежа через О»: Оксана Забужко презентувала нову антологію у Луцьку

Далі наводимо текст допису без змін:

«Тих, кого ще КГБ запускав свого часу в «місця масового скупчення населення» (черги, гром. транспорт) із пропаґандистськими текстами «на підтримку політики партії й уряду», виголошуваними буцімто «від себе» (по-сьогоднішньому кажучи, боти офлайн). Те, що вони мали б у цій війні бути серед нас, поруч із ждунами й наводчиками, здається цілком логічним, але якось ніколи досі мені не траплялось чути ані бадьорого всезнайки-дідуся, ні енергійної тітоньки передпенсійного віку (найчастіші категорії «кликунів по-радянськи»!), які професійно вивалювали б на юрбу кремлівські методички, – і от, нарешті, сталося!

Експрес Луцьк-Київ, тільки-но всі повмощувалися, от-от рушимо. І з передніх рядів лунає на цілий вагон саме такий енергійний, підкреслено «сценічний» жіночий голос:

– Це ж тепер Зеленський в Швейцарію поїде, перемовини про мир будуть... хоть би швидше!.. (Відповідь сусідів: невиразне мимрення)

– Та, ото якби з самого початку договорились, то й війни б не було! (Сміх) Зразу треба було той Донбас віддавать, там нічого українського не було ніколи!..

Інший жіночий голос, протестуючи: – Ну да, а потом до Кієва оддать...

Ще інший: – А потім до Львова...

– Ви думаєте, пішли б далі? – сурмить «кликунка». – А я так не думаю! Я вважаю, що краще поганий мир, чим добра війна!

(«Худой мир лучше доброй ссоры», – впізнаю подумки гугль-транслейт: початковий текст, значить, по-російськи писався.) А «кликунка» тим часом переходить в наступ (сценарно грамотно, якби я була її шефом, я б її похвалила!):

– Це, кого війна не коснулася, то може так думати... Вас вона, видно, не коснулася!

– Ага, нє коснулась, канєшна, – огризається опонентка, – нас в Ірпєнє нє бомбілі... Смєнім тєму!

«Кликунка» на секунду замовкає (прокол вийшов, треба витягати нову методичку!), – але тут-таки відновлюється й без тіні збентеження заходить на другий круг:

– А я вважаю, що поганий мир краще доброї війни! Це моя така думка...

Тут уже не витримую я – і собі підвищую з місця голос на цілий вагон:

– Я дуже перепрошую! Такі свої думки тримайте при собі, будь ласка, бо когось вони можуть і травмувати! Ви говорите так, щоб вас усі чули. Я вас чути не хочу!

У вагоні западає могильна тиша – хвилини на дві. Більше «кликунка» не озивалась до самого кінця подорожі (а може, вийшла на якійсь із станцій продовжити працю на іншому маршруті, хто ж їх знає, як у них там). Висновок: Треба супостатам передишку, ах як треба – для переведення їхньої економіки на воєнні рейки; просто так, «мимохідь» це зробити не вдасться... Всі ставки зроблено на червневі перемовини, всі гроші кинуто по всіх доступних каналах (раз навіть «кликуни» повилазили!) – аж нудно здумати, скільки крику й смороду на нас чекає в найближчий місяць...

Отож донатимо, пильнуємо - і тримаємо стріху обома руками».
Коментар
22/06/2024 Субота
22.06.2024
21.06.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром