Ціна національної ідентичності: у Рівному показали вишиванки загиблих захисників

У Рівному відбулась виставка до Всесвітнього дня вишиванки «Коди пам'яті. Ціна національної ідентичності», у якій показали вишиванки загиблих військових.

Захід відбувся 16 травня біля Свято-Воскресенського кафедрального собору ПЦУ. Вшанувати пам’ять героїв прийшли родичі, близькі загиблих, рівняни та усі небайдужі. Відвідала подію і журналістка Район.Культура.

Організували подію за ініціативи родин загиблих військових України, Рівненського обласного центру народної творчості й Рівненської єпархії Православної церкви України. У межах виставки вдалося зібрати 22 вишиванки загиблих воїнів. Частина сорочок куплена, але є й зразки ручної роботи.

Подія розпочинається з виступу фольклорного гурту «Горина» під акомпанемент лірника Андрія Ляшука.

«Ми всіляко намагаємося зберігати пам’ять про тих людей, які поклали своє життя, щоб ми сьогодні святкували цей День вишиванки», – каже очільниця обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська.

Читайте також: Полісся як всесвіт: у Луцьку презентували проєкт Ірини Баковецької-Рачковської

Дослідниця переконана, що вишиванка – не просто одяг, а й унікальний код нації, який утворює ідентичність українського народу та вирізняє серед інших. 

«В орнаментах закодована і історія кожного з нас, і історія України, і сьогодні навіть  історія Європи. Тому що в цих орнаментах життя і смерть, кров і земля, боротьба і перемога. Нехай ця подія, ці сорочки й сьогоднішня наша участь у заході стане реквієм, пам’яттю про всіх тих, хто не доносив свою сорочку», – зазначає пані Ірина.

Ірина Рачковська-Баковецька

Капелан Сергій Лучанін виступає з проповіддю, яку закінчує спільною молитвою з учасниками заходу.

«В ці пасхальні дні ми проводимо не просто реквієм, не просто виставку вишиванок наших героїв, а своєю вірою християнською найперше дотикаємося до неба, до тих вічно героїчних українців, котрі проявили найвищу любов до своєї рідної землі, до свого народу, до нас усіх. Тому що вони життя своє поклали за нас. Ми говоримо сьогодні про них, як про живих, бо дійсно в Бога немає мертвих, у нього всі живі», – стверджує священник.

Сергій Лучанін

22-річний Альберт Шнайдер загинув у жовтні 2022 року на Херсонщині. Мати воїна Наталія Козік принесла сорочку сина, яку вишила власноруч.

«Коли його не стало, я думала віддати цю вишиванку туди, йому. Подумавши, вирішила, що все ж таки – ні. Це така пам'ять, це частинка його, до якої можна доторкнутися. Старшому сину вишивала ниточкою вишиванку, а Альбертику – частково і бісером вишила на випускний у 2017 році», – розповідає матір загиблого захисника.

Вишиванка Андрія Марчука

Дитячу сорочку принесла Тетяна Марчук, вона належала її чоловікові Андрію Марчуку, який загинув у вересні 2023 року на Донеччині.

«Цю сорочку мама вишивала моєму чоловіку, коли він пішов у перший клас. Вона вишивала сама, своїми руками. Пам'ять. Основне, що в мене зараз лишилося – це пам'ять про нього і я маю її берегти», –  каже пані Тетяна.

Алла Семенчук

Алла Семенчук – матір 28-річного загиблого на Херсонщині Богдана Семенчука принесла вишиту сорочку сина, яку він обожнював носити. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов за батьком. 

«На жаль, така родинна пам’ять залишилась про мого сина Богдана, який загинув на Херсонщині в перші дні війни», – ледь стримується від сліз жінка.

Вона також розповідає журналістці Район.Культура, як з’явилася вишиванка. 

«Ми її придбали на ювілей мого чоловіка на 50 років. Ця сорочка пройшла козацьке хрещення у нас на Березнівщині за Случем. Це було в 2014 році, коли була посвята наших березнівчан до Рівненської Січі Війська Запорозького. Тоді його прийняло багато наших земляків», – ділиться пані Алла. 

Також матір загиблого бійця звертається до освітян, щоб у закладах освіти більше приділяли увагу загиблих героїв та закликає єднатися заради Перемоги.

«Вишиваймо нашу перемогу разом! Червоними і чорними нитками. З любов’ю до України, з пам'яттю про наших найрідніших і з молитвою за наших військових».

Алла Семенчук