14 українських культурних проєктів отримають фінансування від ЮНЕСКО на 140 тисяч доларів

У 2024 році ЮНЕСКО надасть фінансову підтримку 14 українським проєктам, які перемогли у відкритому конкурсі програми (re)connection UA.

(re)connection UA 2023/24 – це друга ітерація проєкту у межах стратегічного партнерства громадської організації «Музей сучасного мистецтва», мистецької фундації Ukrainian Emergency Art Fund та ЮНЕСКО. Про це повідомили у ГО «Музей сучасного мистецтва».

Загалом у конкурсі взяли участь 129 проєктів. Загальна сума підтримки переможців складе 140 тисяч доларів США з бюджету Надзвичайного фонду спадщини ЮНЕСКО (Heritage in Emergency Fund) та програми ЮНЕСКО-Ашберг для митців та професіоналів культури.

Переможцями (re)connection UA 2023/24 стали:

«Насіння Поліни Райко»

 ГО Центр культурного розвитку «Тотем» (Херсон/Тернопіль)

«Насіння Поліни Райко» є відповіддю на колективну травму від втрати/знищення матеріального об’єкту культурної спадщини – будинку Поліни Райко в Олешках – через руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 

Проєкт має на меті перевести спадок Поліни Райко з матеріальної площини у площину нематеріальної/духовної спадщини і тим самим стимулювати його збереження як феномену живої української культури. Через залучення 30+ митців та мисткинь з різних регіонів України до серії воркшопів підтримають творчу спільноту, що звертається до спадку Райко у своїх практиках і бачить можливості його «дифузії» в різні сфери мистецтва та креативних індустрій.

Читайте також: «Це траур»: у будинку-музеї Поліни Райко в Олешках збереглися до 40 відсотків фресок

У рамках проєкту презентують скетч-бук згенерованих за результатами воркшопів творчих ідей, а також віртуальну мапу всіх існуючих і ф’ючерсних мистецьких рефлексій на творчість Райко – для візуалізації впливу спадщини художниці на культурний та мистецький ландшафт України і закордоння.

GAIA – 24. Opera del Mondo

Мистецька фундація PORTO FRANKO (Івано-Франківськ/Київ)

Вистава в жанрі сучасної опери опрацьовує наслідки гуманітарної та екологічної криз, спричинених руйнуванням  Каховської ГЕС 6 червня 2023 року внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і візуально, музично та ідейно поєднає змінений пейзаж Запорізької області, людське тіло та театральну сцену у відкритий музично-театральний процес-ритуал. 

Художня концепція GAIA – 24 відображає вплив людських дій, таких як російське вторгнення в Україну, на глобальне довкілля, розповідає про український досвід з подолання наслідків екоциду і покликаний активізувати дискусію щодо ролі річок в еко- та культурних системах, зокрема у контексті Каховської греблі та річки Дніпро. Прем'єра проєкту відбудеться в Києві на майданчику на 2000 глядачів, також вистава відкриє O. Festival у Роттердамі в травні 2024 року.

Короткометражний ігровий фільм «Прелюдія»

Група «Кінотрон» (Київ)

Короткометражний ігровий фільм «Прелюдія» – це історія про двох людей,  про цивільну і військового, що вписуються в новостворені категорії «ми» і «вони». Фільм піднімає проблему об'єктивації військових, має на меті розпочати дискурс всередині кінематографічної спільноти щодо висвітлення реалій, з якими ми не маємо історичної дистанції. В рамках проекту також буде проведено публічну дискусію «Зображення війни, етика і політика». Учасниками стануть кінематографісти, що зіштовхнулися з викликами кіновиробництва в умовах війни.

«Татуювання війни»

Миколаївська школа фотографії MYPH (Миколаїв)

Татуювання війни – про колективну пам'ять, про особисті спогади воєнного часу, які подібні у всіх українців – в них закарбований біль. MYPH імплементує партисипативний мистецький проєкт із залученням митців і мисткинь спільноти Миколаївської школи фотографії, а також сучасних художників з інших міст України і мешканців Південного регіону, який зазнав значних пошкоджень і втрат – демографічних, культурних, територіальних тощо. 

П’ять учасни_ць отримають субгранти на створення власних фотопроєктів із залученням мешканців регіону, створюючи таким чином арттерапевтичний ефект. За підсумками MYPH презентує мистецькі продукти на виставці і проведе два арттерапевтичних фотографічних воркшопи для широкої аудиторії Миколаєва. Проєкт гарантує фіксацію візуального сліду трагічних подій, що сталися внаслідок війни, дозволяючи місцевій спільноті більш глибоко зрозуміти своє історичне минуле. Зберігання пам'яті про ці події матиме велике значення для передачі знань майбутнім поколінням.

«Стирання та пригадування»

 ГО «Культурні географії» (Київ)

Спецпроєкт, який фокусується на дослідженні феномену пам’яті у контексті російського колоніалізму в Україні, передбачає серію публікацій та презентацію напрацювань у форматі публічних дискусій із автор_ками дослідницьких статей та художніх робіт. Тексти будуть виходити англійською на сайті SONIAKH та українською у співпраці з українськими ресурсами про культуру. 

Кожна публікація міститиме осмислення того, як стирається, передається, пригадується, реконструюються та поновлюється пам'ять, культура та мистецькі практики в контексті пост- та деколоніальних процесів в Україні. Серед основних тем:  критичне письмо під час війни як метод комеморації; психоаналітична мнемонічність сновидінь у творчому процесі; практики документації та архівації написів, які залишили російські військові на будівлях та в оселях у минулому окупованих ними міст та селищ та інші нематеріальні інструменти колоніального впливу тощо.

«Зміст»

ГО «Музейні справи» (Херсон)

До 20-річчя МСМХ планується видати книгу «Зміст» з найпотужнішими проєктами музею за роки існування. Збірка була майже готова два роки тому, презентацію було заплановано на 5 березня 2022 року, але вже на початку березня Херсон було окуповано російськими військами. 

«Зміст» – це перше друковане видання МСМХ та фіксація унікального для Херсона культурно-мистецького явища і, безумовно, важливий проект для історії сучасного мистецтва України. А ще – це триб’ют засновнику В’ячеславу Машницькому, який понад два десятиліття був рушійною силою інституції, опікувався колекцією в період окупації, рішуче відмовився співпрацювати з російськими загарбниками і зник безвісти 18 жовтня 2022 року, всього за 24 дні до деокупації Херсону. В’ячеслав казав, що залишається, бо «хоче побачити, як Херсон переможе. Перемогти – це особливе мистецтво…»

5 Minutes for Ukrainian Art

ГО «Мистецька ланка» (Київ)

Five Minutes for Ukrainian Art передбачає створення серії популярних англомовних публікацій, що розкривають цікаві і неочевидні аспекти української історії та мистецтва через коротку підбірку з п'яти зображень на обрану тему та їхній аналіз. Матеріали будуть доступні широкій іноземній аудиторії, що цікавиться мистецтвом та Україною, і підготовлені із глибоким розумінням контексту мистецтвознавицею Оксаною Семенік, яка професійно досліджує тему. 

Проєкт має на меті у доступній формі розповісти про складні сторінки української історії, уникаючи прямої апеляції до травми, натомість звертаючи увагу глядачів на мистецтво як прояв української суб’єктності в складних життєвих обставинах. Додатково проєкт покаже багатогранність української культури та варіативність тем в мистецтві, що виходять далеко за локальні історичні повороти. Реалізація проєкту дозволить створити приводи для уваги до українського мистецтва поза явною асоціацією з війною і вивести його в ширший і більш складний контекст, а також створити масив англомовних матеріалів, які будуть доступні глобальній аудиторії до пошуку на запит про українське мистецтво.

«Тіло небезпеки»

ГО «Держава і Я» (Харків)

«Тіло небезпеки» – це перформативна моновистава Ніни Хижної, що досліджує тіло в контексті переживання масових катастрофічних подій, таких, зокрема, як війна. Проєкт прагне проаналізувати «тему» війни, що в певний момент припинила бути виключно «темою» для українців та українок, але стала частиною нашого фізичного досвіду, наших тіл і нашої ідентичності. 

Авторку цікавить, як ті чи інші процеси нашого фізичного досвіду впливають на інтелектуальні та ментальні процеси, а також погляди на низку етичних і політичних питань. Як тіло реагує на небезпеку і як це впливає на когнітивні процеси? Що змінюється у світогляді після того, як перший снаряд розривається в кількох метрів? Чи можна після цього залишитися, наприклад, пацифістом?

«Європейська спадщина Донбасу»

ТОВ «435 ФІЛМС» (Київ)

«Європейська спадщина Донбасу» – виставка  в одному з громадських просторів Києва, яка буде розміщена на стаціонарних конструкціях, що міститимуть матеріали про історичні, виробничі, архітектурні та культурні пам’ятки Донеччини та Луганщини, залишені бельгійцями, французами, німцями, британцями, італійцями та американцями на цих територіях України на зламі XIX ст. 

В основі проєкту — матеріали, підготовлені для створення документального фільму «Євродонбас» режисера Корнія Грицюка (2022), які будуть побудовані навколо шести історичних пам'яток, представлених у трьох хронологічних та концептуальних вимірах: XIX ст. – 2021 рік – під час повномасштабного вторгнення. Така перспектива не лише розкриє європейську спадщину Донеччини та Луганщини, а й покаже руйнівні наслідки російської агресії. 

Проєкт покликаний представити західному та українському глядачеві історію Донбасу як невіддільну частину історії Західної Європи, розвінчати міф про «виключно радянське походження» цього регіону, підсилити відчуття пов'язаності та спільного історичного минулого між громадянами України та західних країн.

«Вибачте Номерів Немає»

ГО Резиденція сучасного мистецтва «Вибачте номерів немає» (Ужгород)

За підтримки програми (re)connection UA 2023/24 планується реалізувати резиденції для трьох-чотирьох українських митців, яким буде надано комфортні умови проживання, художню майстерню, технічну, організаційну та медійну підтримку в реалізації їхніх мистецьких проєктів.

«Жінки Лота»

 Мистецьке об'єднання Memory Lab у Харкові, у партнерстві з ГО Detail (Івано-Франківськ/Харків)

За підтримки (re)connection UA 2023/24 Memory Lab презентує мультимедійну виставку, сфокусовану на питанні агентності жіночого голосу й тіла в українській історії, а також проведе публічну програму, яка включає паблік ток учасниць вистави, дискусії та розмови про політику пам'яті, деколонізаційні процеси, що відбуваються в Україні, взаємозв'язок тіла і пам’яті в умовах повномасштабного вторгнення. 

Виставка і супутні активності інавгурують простір центру нової культури Some People, який є партнером проєкту в Харкові. Також в рамках проєкту відбудеться відеопоказ вистави «Синя Борода». Проєкт покликаний звернути увагу на важливість збереження культурної різноманітності та ідентичності України через представлення історій жінок та їх сімей з різних регіонів України, посилити видимість тілесних й перформативних практик, як мистецького та терапевтичного інструменту в роботі з колективними та індивідуальними травмами. Реалізація ініціативи «Жінки Лота» сприятиме налагодженню нових зв’язків між художніми спільнотами Івано-Франківська та Харкова.

«Триває десятий рік»

ГО «Молодіжна спільнота Лисичанська» (Лисичанськ/Львів)

Двомовна друкована і цифрова збірка персональних історій дитинства і дорослішання молоді Луганщини і Донеччини «Триває десятий рік», створена на базі онлайн архіву 14-8-22, який став для «Гарелея Неотодрешь» першим проєктом з початку повномасштабного російського вторгнення. 

Історії архіву – короткі автобіографії – були написані молодими людьми Донбасу, в дитинство яких увірвалася війна. Для них вона – значна частина життя. «Триває десятий рік» продовжує вивчати обличчя молоді Луганщини та Донеччини, а також впливу війни на їхнє дорослішання, тим самим підтримуючи дискурс про важливість дослідження персональної пам’яті. Серед завдань проєкту – збереження та колекціонування пам’яті про події початку війни у 2014 році, сам регіон і людей, які в ньому мешкали.

«Любов варта всього»

ГО «86» (Славутич/Київ)

 «Любов варта всього» – альманах із чотирьох коротких метрів українських режисерів і режисерок, створених в період повномасштабного вторгнення (2022-2023), загальною тривалістю 75 хвилин. Фільми, що увійшли до альманаху, є незалежними висловлюваннями та створені за власний кошт, без підтримки держави та великих донорських інституцій. 

Проєкт покликаний створити аудіовізуальну альтернативу українським та міжнародним новинним сюжетам, воєнним репортажам і засиллю «war porn» у медіа. Куратори проєкту запропонують глядачам і професійній спільноті сучасну деколонізаційну оптику для розуміння, тлумачення і рефлексії подій останніх двох років, що суттєво відрізняється від дискурсу «єдиного марафону» та міжнародного медійного military style наративу.

 «Дослухаємося до всіх звуків. Насторожено майже принюхуємося до них, як пси»

ГО «Інституція Нестабільних Думок» (Київ)

У межах проєкту команда розробить теоретично-візуальну базу до виставки, що буде присвячена історії українського звукового мистецтва – «Дослухаємося до всіх звуків. Насторожено майже принюхуємося до них, як пси». Для назви обрана цитата з вірша Богдани Матіяш, написаного вже під час повномасштабної війни. Авторка каже про новий досвід щоденного життя: увагу до звуків, звичку до вслуховування, що фоном супроводжують всі наші дії. 

Звук став головним орієнтиром нашого сьогодення: повітряна тривога, вибух, крик, телефонний дзвінок – звук попереджає, звук рятує. Відтак проєкт, що має на меті дослідження звуку як медіа в українському мистецтві (тема, що досі не була ґрунтовно досліджена), напряму взаємодіє з сьогоденням та його травмами і здатен оприявнити складні зв’язки між українською музикою, кіно, візуальним й театральним мистецтвом та з нового ракурсу виокремити досвід й унікальність української культури та розповісти про історію її розвитку. 

Результати цієї роботи будуть представлені на презентації, що складатиметься з інформаційної частини (ознайомлення аудиторії з проєктом) та концерту музиканта Ujif_Notfound (Георгія Потопальського) у супроводі відеомапінгу. Згодом, вже на основі теоретично-візуальної бази, автори планують втілити та презентувати виставку «Дослухаємося до всіх звуків. Насторожено майже принюхуємося до них, як пси» в Україні та за кордоном.