Поетка Катерина Калитко прочитала свою версію молитви «Отче наш» про звірства росіян королю Данії

24 Лютого 2024, 19:51
Фото з фейсбук-сторінки Катерини Калитко 659
Фото з фейсбук-сторінки Катерини Калитко

Українська поетка Катерина Калитко прочитала свій ізюмський «Отче наш» у парафіяльній церкві Копенгагена під час літургії за Україну, в якій узяв участь король Данії Фредерік Х, а також спікер парламенту й низка міністрів.

Літургія відбулася 23 лютого. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Українського дому в Данії та у соцмережах поетки.

Молитву в перекладі данською прочитав генеральний секретар Данської Ради Церков Еміль Бьорн Хілтон Саггау.

«Кірха Голмен – старий, красивий храм, у минулому - якірна кузня ХVI століття, згодом перетворена на корабельну церкву. Химерно говорити в такому просторі голосами українців, закатованих і вбитих у геноцидальній війні, відчуваючи всім своїм агностичним нутром, як через хвилерізи епох перекочуються води чогось дуже великого – можливо, непроминання, спільного тривання живих, мертвих і невидимих, зачаєних вишніх», – написала Катерина Калитко.

Фото з фейсбук-сторінки Катерини Калитко

На 24 лютого в Українському Домі Копенгагена запланований великий вечір української літератури й української пам'яті.

«Журналісти сьогодні питали мене, «як я почуваюся» з приводу данської десятирічної програми допомоги Україні, і я на мить розгубилася. Бо, звісно, безмежно вдячна, але почуваюся дивно. Бо не знаю, що буде за десять років. Два роки тому ми з другом ішли під мерзенним лютневим дощем і міркували, якою буде траєкторія падіння сокири, ввігнаної у стелю над нашими головами. Уранці потім була перша сирена повітряної тривоги, ще далека і перелякана, і сокира почала падати. Це було зовсім учора і ціле життя тому. За десять років мине п'ять таких життів. Ще мене запитали, якими бачу перспективи цьогорічні. І я відповіла чесно: хотіла би сказати щось про закінчення війни, але такої перспективи не видно; але ми залишаємось і будемо битися до кінця. Що би це не означало», – зазначила Катерина.

У версії поетки у молитві йдеться про звірства російських солдатів:

«Отче наш,
сущий
у серцях неоперених,
у стягнутих дротом руках,
у засохлій глині під нігтями,
у колючих дошках, із яких збивають хрести.
Хай святиться
кожне ім'я віднайдене,
кожна пожежа болю над краєм ями,
кожен жовтий клапоть зотлілої шкіри,
і той боєць, що довго блює між соснами,
а тоді повертається і копає.
Нехай прийде
наше військо.
Нехай прийдуть
люди в білих комбінезонах.
Нехай прийде
міжнародна прокуратура.
Нехай прийдуть
наші невтішні рідні.
Нехай буде на небі і на землі
тісно від нашого мовчазного крику,
видно на три покоління вперед
у чесному світлі ненависті.
Віддай нам щоденні
імена і прізвища,
хай напишуть їх на табличках,
поверни наші голови,
наші обличчя,
наші впізнавані татуювання.
І не прощай нам нічого, якщо захочеш,
бо і ми не прощаємо винуватцям,
стоїмо на суді твоєму
школяриками біля дошки,
розгорнувши душі, немов щоденники,
густо списані кривавою пастою –
зауваженнями за поведінку.
Але не введи нас на допит
у підвальну катівню,
не вклади нас у землю, стоптану чужаками,
у пітьму історії,
в забуття.
Але визволи нас
від пам'яті про тіла,
вийми з хрускоту трощених наших хребців,
із тріску розбитих колінних чашечок,
із сухожиль перетятих,
із тихого шелесту крововтрати,
визволи від клубка задухи
у повних землі ротах.
Бо твоя є війна, і звірі, і сила, і слава,
і ексгумація,
і дух тяжкий над могилою,
де сина з отцем
кинуто поруч.
І нині, і повсякчас, і довіку.
Ми ж так добре вивчили цю молитву.
Чому ти у нас
не питаєш нічого?»
Коментар
09/02/2025 Субота
08.02.2025
07.02.2025
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром