«Ми всі знаємо, хто Ірод»: Харківський театр ляльок показав авангардний вертеп у Рівному

Харківський державний академічний театр ляльок імені В. А. Афанасьєва поставив у Рівному виставу «Вертеп» режисерки Оксани Дмітрієвої.
Канонічна історія постає 29 листопада на сцені Рівненського академічного обласного театру ляльок з алюзіями на сучасність та є своєрідним музичним перформансом, в якому поєднуються традиційні колискові, слобожанські та навіть повстанські колядки.
Що робить вертеп фундаментальним символом української культури, чому попри заборони та утиски від російської та радянської влади він досі існує й залишається актуальним та як долають труднощі харківські театрали й зберігають мотивацію та жагу до роботи – дізнавалася журналістка Район.Культура.
Зала театру ляльок незвично заповнена більшістю дорослих глядачів. Не дивно, адже харків’яни попереджають – малюки можуть злякатися, тож переглядати виставу рекомендують дітям від 10-12 років. Тремтливо стає з перших секунд, адже простір заповнює шум, свист та звук музичних інструментів, що наростає. По центру сцени – трон Ірода, а навколо – ящики з-під снарядів.
Читайте також: «Нехай щастить» – український фарс війни: в Луцьку побував харківський театр «Березіль»
Тут немає канонічної вертепної скрині з ляльками, яка поділена на релігійний та світський рівні, у сюжеті вистави теж не побачиш побутової частини, але реальність вплітається у неї візуальними та звуковими образами.
«Ми розповідаємо тільки біблійну історію, в яку вплетено дуже багато алюзій на сучасність – на війну, яка триває. Немає скрині в звичайному розумінні, але є певні об’єкти на сцені, які по суті можна трактувати як скриню. Наприклад, трон Ірода, в якому водночас є і печера для дуже умовної скульптури, що нагадує постаті Марії та Йосипа і колиски з хрестом. Ящики від снарядів і набоїв теж є свого роду скринею й атрибутом сучасності», – пояснює керівниця літературно-драматургічного відділу Харківського театру ляльок Ольга Дорофєєва.
Ольга називає природу вистави умовною, адже у ній майже не знайти яскраво виражених героїв. Ниткою, що пов’язує сцени між собою, стає голос музикантів-нараторів, які зачитують рядки з Біблії.
«Чітко виділений герой – це Ірод і він уособлює абсолютне зло, насильство, злочини. Це персонаж, який закріплений за актором, а інші прослизають: є образ воїна, смерті. Інші – дуже алегоричні й за ними не закріплені конкретні ролі. Там справді практично немає слів – цей прийом трошки відсилає до японського театру Но, коли є актори, а є окремо коментатори. Є кілька фраз, але основна частина – це музика й колядки», – розповідає театралка.
Читайте також: Колядки, Жадан й тризна: у Луцьку львівський театр показав нетрадиційний вертеп
Водночас у харківському «Вертепі» зберігається традиційна фабула – з’являється звістка про народження Христа, що супроводжується радісними колядками, в яких оспівують Ісуса. Волхви сповіщають про це Ірода, а той відправляє їх на пошуки новонародженого.
Авторкою музичного концепту вертепу стала Марічка Чичкова, яка створила автентично-авангардний супровід для вистави у співпраці з фольклористкою Катериною Курдіновською.
«Вона досліджує слобожанський фольклор і там велика кількість слобожанських колядок. Якісь із них по своєму унікальні. Це автентичний матеріал, але в дуже експериментальному прочитанні», – зазначає Ольга Дорофєєва.
За словами актора Харківського театру ляльок Павла Савєльєва, у вистави складна історія музичного оформлення.
«Вона у нас дуже по-різному грається, це залежить від ситуації. Ми граємо виставу разом з колегами зі Львівського театру ляльок, там дівчата переважно всі грають на музичних інструментах: бандура, джемба, віолончель, тож абсолютно все виконується наживо. По факту сидить невеличкий народний оркестр. Коли ми граємо в Харкові, то львівським дівчатам приїхати туди складно. Тож режисеркою Оксаною Дмітрієвою було ухвалене рішення, що щось буде записане на фонограму, а щось буде виконане наживо. Тоді я і долучився до вистави».
Читайте також: «Імперія має впасти»: у Луцьку львівський театр Лесі Українки показав виставу
Оскільки до Рівного харків’яни приїхали лише своїм складом, то музичну частину перформансу виконує саме Павло та його колега Вікторія Міщенко.
Від звуків барабана вібрує підлога, червоне світло заливає сцену – Ірод гнівається через звістку про народження Ісуса і наказує вбити усіх дітей у Вифлеємі.
«Чути плач, то Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх…» – промовляють наратори.
Чутно страшний стогін, а кожна з героїнь вистави проживає біль дружини Якова, біль усіх українських жінок, які втратили своїх дітей за роки боротьби України за свободу.
Ніжна колискова «Котику сіренький» лунає розпачливо, а крики живих, мертвих і ненароджених спонукають одну з глядачок вивести своїх дітей із залу, решту ж – втиснутися в сидіння й витирати сльози.
«Ми розуміємо, що зараз в Україні гине велика кількість дітей, безневинних людей. Це абсолютно буквальні паралелі. Момент плачу, страждання, спротиву і надії на те, що буде перемога, там реалізований», – наголошує Ольга Дорофєєва.
Резонансно лунає у «Вертепі» й повстанська колядка часів УПА:
«Нова радість стала,
Яка не бувала,
Над полями України
Пташечка літала.
Пташечка літала,
Нам звістку принесла,
Що Вкраїна не пропала,
Україна вскресла.
Діти ревно плачуть,
Де наша родина?
На Сибіром висипана
Висока могила.
Там у тій могилі
Батько спочиває,
Шкода дітей, шкода неньки,
Кров ся проливає».
Читайте також: Важко стримати сльози: як у Рівному відгриміла «Енеїда»
Важливу роль у виставі відіграють і візуальні образи – чорні, обпалені будинки харківської Салтівки легко впізнати у дерев’яних артоб’єктах, створених художником Костянтином Зоркіним.
Наділені багатоцільовим символізмом і дерев’яні птахи, які здавна вважалися носіями душі дитини у вічне буття, медіаторами земного та небесного світів, символами відродження.
Саме птахів у «Вертепі» тримають в руках жінки, що тужать за дітьми, і їхній спів поєднується з радісною колядою після смерті Ірода.
«Вертеп настільки глибокий символ. Це такий код української нації. У ньому є ця сила – посміятися над ворогом. Ми всі знаємо, хто такий Ірод. Ми всі розуміємо, що зараз Путін – уособлення абсолютного зла. Ми дуже хочемо його смерті. Тому в цій виставі ми вбиваємо Ірода і таким чином реалізуємо наше бажання», – зауважує Ольга.
Читайте також: Формули екстази: у Луцьку Театр Курбаса показав виставу на поезію Богдана-Ігоря Антонича
Павло Савєльєв переконує, що вертеп актуальний завжди, адже дає надію на краще майбутнє.
«Тема дуже важлива, бо є цей Ірод – втілення зла і все, що ми зараз на собі відчуваємо, це по факту і є діяння Ірода. Усі прекрасно знають якого. Класно, що і в класичному вертепі, і у нашому все закінчується тим, що Ірод помер і настало добро. Це безумовно є позитивним моментом і наразі вертеп у будь-якому його прояві буде доцільний».
Виставу Харківського театру ляльок вже встигли побачити у Києві, Львові, Полтаві, Харкові та на міжнародних фестивалях за кордоном. Також вона увійшла до списку фіналістів всеукраїнського фестивалю-премії «GRA».
Ольга Дорофєєва розповідає, що кожна аудиторія сприймає його по різному, але цим вертепом харків’яни намагаються об’єднувати українців. Символом єднання є і спільна робота з Львівським театром ляльок.
«Для нас дуже важливе це поєднання театру зі Сходу та із Заходу. Смислове поле цієї вистави охоплює всю Україну. Нам важливо, що цей тандем відбувся. Театр у час війни – це і про терапію, і про те, що коли ми разом говоримо про нашу травму, нам стає трохи легше. Ми унаочнюємо, проговорюємо ті злочини, які спостерігаємо. Ми намагаємось вербалізувати трагедію, яка зараз відбувається в країні. Це по різному звучить у різних містах. За кордоном – це про культурну дипломатію, ми доносимо наші наративи», – пояснює керівниця літературно-драматургічного відділу.
З початку повномасштабного вторгнення Харківський театр ляльок зіштовхнувся з різними труднощами – будівля театру постраждала від російського обстрілу й театралам доводиться витрачати додаткові гроші на оренду приміщень, члени колективу опинилися в різних точках України та світу, а тепер не отримують повноцінної зарплатні, а безпекова ситуація у Харкові досі залишається складною.
Читайте також: Лишатися (не) можна: Херсонські артисти про життя в окупації та виїзд на вільну Україну
Ще у березні 2023 на Харківщині заборонили проводити масові заходи у приміщеннях філармонії, театрів, музеїв, бібліотек та на відкритому просторі, а у листопаді 2023 у Харківській облраді запропонували театрам записувати вистави та брати гроші за перегляд відео. Ця ідея викликала неоднозначну реакцію серед театралів.
«Ми вважаємо, що є неприємний спротив з боку Харківської облради і вважаємо останні рішення абсолютно абсурдними. Театр дійсно потрібний: коли ти зустрічаєшся з глядачами, вони плачуть, обіймаються. Водночас стає все більше якихось заборон, якоюсь мірою вони обґрунтовані. Усе це сприймається, як системна політика для того, щоб театру було складніше. Не хочеться пафосу, але здається, ніби є мотив знищення театру. Хоча ми вважаємо театр важливим, нам хочеться працювати», – каже Ольга Дорофєєва.
Працюють харківські театрали, де це потрібно людям: і у метро, і на звільнених від російських окупантів територіях.
«Величезна мотивація – це глядачі. Коли бачиш дітей і дорослих, а потім читаєш відгуки – це величезна мотивація. З іншого боку, якісь інші моменти зовсім демотивують. Харківський театр ляльок – це завжди було про команду. Це надзвичайно сильна команда. Це робота багатьох людей, ми разом відчуваємо, що це потрібно нам і нашим глядачам».
Харків’яни кажуть, мають репертуарну політику – у кожній виставі говорять про війну. Винятком не став і «Вертеп».
«Ми вважаємо, що про це потрібно говорити. Можливо, люди очікують від театру більше розваг, але ми намагаємося говорити про цю тему, бо війна триває», – підсумовує Ольга.
Фото Корнія ДЕМИДЮКА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром