«Навій»: Поет Павло Коробчук презентував у Луцьку свою книгу

У Луцьку письменник Павло Коробчук презентував свою книгу «Навій». 

Літературна зустріч відбулася 22 жовтня у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва. Побувала на заході й журналістка Район.Культура.

Автор розповів, що «перейняв» тягу до слова від свого батька й поета Петра Коробчука. Тато йому змалку радив, яку літературу варто читати, щоб наповнюватися досвідом й уміти бачити, як відрізняються стилі письменників.

«Чи потрібен мені якийсь допінг для творчості? Ні. У молодості я його багато навживав. І він ще досі у мені присутній», – жартівливо розповів Павло Коробчук про стимули до творчості.

Презентація книги «Навій»

Робота над книгою «Навій» з усіх доробків тривала найдовше. До збірки увійшло 77 поезій, які Павло написав упродовж п’яти років. Половина з них — написані ще до повномасштабного вторгнення, інша – вже у воєнний час. 

Відвідувачі

Читачі пропонували багато здогадок щодо назви книги. Перша походить зі слов'янської міфології про Навій-день – день потойбічного, коли темні сили виходять назовні. Інша полягає у грі складів: якщо кілька разів повторювати слово «навій», згодом воно перетвориться у «війна». Наступні більш прозаїчні – говорять про навіювання думок та набій.  

«Є п'ять версій, чому книга отримала назву «Навій». Одна з них – моя. Навій – це складова ткацького верстата, круглий вал, на якому тримається основа полотна. А вже завдяки летючому човнику, на цьому полотні наноситься візерунок. Навій – це те, що тримає основу верстата. Метефорично, він тримає основу життя й текстів», – пояснив Павло. 

Читайте також: Власова, Коробчук, Ніколассон: вірші поетів з Луцька увійшли до проєкту «Війна, Любов, Надія»

Павло Коробчук

Письменник є членом Українського ПЕН – культурної і правозахисної громадської організації. Також залучений до роботи благодійного фонду «Сміливі». У межах участі в спільноті, Павло Коробчук разом з іншими волонтерами розбирає завали зруйнованих будинків (організація розібрала вже близько 300 будівель). Окрім того, вони займалися ремонтом шкіл у Київській, Чернігівській та Харківській областях, які були зруйновані російською авіацією. 

«У Києві фонд відкрив веломайстерню. Там ми ремонтуємо велосипеди, які нам висилають з Амстердаму й інших міст Європи. Вже відремонтовані велосипеди ми передаємо на Схід, де не має транспорту», – розповів про свою волонтерську діяльність письменник.

Читайте також: Сміливі: письменник та музикант Павло Коробчук записав пісню про волонтерство

Павло Коробчук у відбудованій школі в Кухарях на Київщині. Фото зі соцмереж письменника

На зустрічі були присутні учні Луцького ліцею №24, де раніше навчався письменник. Саме там він розпочав свою музичну діяльність й став учасником шкільного музичного гурту. 

«Наша команда налічувала басиста, двох гітаристів (серед них був я) та скрипку. Також, ми доєднали до гурту барабанщика з ПТУ, бо знайти людину, яка вміла грати на ударних у школі було дуже важко. Ми поставили в актовому залі барабанну установку, за яку я вперше сів і відчув цей звук. Пізніше я й сам грав на барабанах у музичних гуртах. З нашою шкільною командою ми навіть виступали на відборі «Червоної рути», – поділився спогадами Павло.

Павло Коробчук читає свою поезію

Окрім гітари та барабанів, у житті поета з’явилися й уроки з гри на фортепіано. Проте автор покинув музичну школу, закінчивши чотири класи піаніно. 

Для присутніх на зустрічі. Павло зачитав поезію з нової книги. Під акомпанемент гітари заспівав бадьору пісню про війну «4.5.0» та ліричну «Пташечки малесенькі». 

Письменник грає на гітарі

Раніше письменник часто подорожував, але з початком повномасштабного вторгнення це змінилося. За цей час письменник виїздив за кордон лише один раз у Данію. Там письменник виступав на літературних читаннях і розповідав про життя українців під час війни. Наймасовіший захід відбувся в Копенгагені, у Національному музеї Данії.

Читайте також: Данія, країна-невійна

«На подію прийшло понад 400 людей. Мені потім сказали, що під дверима музею стояв ще натовп, який хотів перекупити квитки», – сказав поет. 

Відвідувачі

Павло розповів, що попри любов до своєї справи, все ж віршування відбирає енергію. Навіть, під час створення світлих, обнадійливих віршів. Адже буває, що письменник кілька годин сидить в одному емоційному стані й робота «з’їдає» його, залишаючи пустку. Свої сили він відновлює тим, що намагається «вриватися у життя» й на той час, не думати поетично й метафорично. 

«Загалом, я намагаюся не писати, коли немає натхнення. Стараюся не силувати себе. Раніше, коли мені було 15-20 років і у мене було три дні перерви у віршуванні, я вважав, що вже забув, як писати. Я думав, що натхнення більше ніколи не прийде і це було для мене трагедією. Тоді я змушував себе щось писати, щоб тримати тонус», – додав Павло Коробчук. 

Автографсесія

Зустріч завершилася автографсесією з автором. На презентації відвідувачі могли придбати книгу Павла Коробчука й зробити спільне фото з письменником.