Ліна Костенко закінчує історичний роман, в якому йтиметься зокрема про Польщу ХІХ століття

06 Жовтня 2023, 16:43
Ліна Костенко 2055
Ліна Костенко

У листі «Поїзд у Варшаву йде крізь моє серце» про дипломатичні дискусії між Україною і Польщею українська письменниця Ліна Костенко зазначила, що дописує свій історичний роман, в якому також йтиметься про повстання й опір поляків у ХIХ столітті. 

Лист письменниці прочитали у Домі літератури у Варшаві у межах фестивалю Warszawa wierszy. Про це пише Читомо.

Перекладач Богдан Баран репрезентував польській публіці власні переклади поезії Ліни Костенко, акторка Олена Ковалець прочитала українською оригінали під акомпанування піаністки Аліси Звєздови.

За словами Костенко, «тихі світлі голоси» польських перекладачів і видавців долинають «крізь гуркіт танків, крізь вибухи, які розривають небо України». 

«Ваші голоси прокладають нові шляхи порозуміння серед апокаліпсису війни», — зазначає Костенко.

Вона розповіла, що в розпал Другої світової Польща явилася їй обличчями розстріляних польських офіцерів у Катині

«Тоді до нас долинали лише приглушені чутки про цю трагедію, але я ніби бачила перед собою тих стратенців і безмірно їх жаліла. Це було перше шокове відчуття Польщі – Польщі страждань і втрат. А потім у моїй роботі і в моєму житті Польща була присутня незмінно – як джерело рефлексій і почуттів, ностальгії і солідарності», — написала Костенко.

Вона переконана, що польська й українська історії нерозривно пов’язані – і непроминальними трагедіями, і просвітленим братством. 

«У сьогоднішній моїй історичній речі, яку невдовзі завершую, також присутня Польща – Польща повстань ХІХ століття, Польща опору», — зазначила письменниця.

Костенко вважає, що символічним є  те, що цілий ряд заборонених за радянських часів в Україні творів європейської літератури українці читали саме в польських перекладах: «Зараз переклад – це зустріч голосів. При тоталітаризмі ми зустрічалися мовчанням».

Костенко додала, що Польща є і в її особистому житті. Вона написала «Поїзд у Варшаву» з польським рефреном: «Co komu do tego, / że my się kochamy». 

«Вірш про любов, яка втілилась у моїй дочці. Та й взагалі це рефрен життя. Поїзд у Варшаву і далі йде крізь моє серце», — наголосила Костенко.

«Були часи, коли це психологічне повернення до Польщі було складним. Тоді, коли мені було боляче думати, що Польща вирвалася з пекла імперських, тоталітарних і посттоталітарних режимів у простір свободи, а Україна залишалася в лещатах цих режимів, втрачаючи волю до майбутнього. І от саме зараз, коли між нами не літають літаки, коли їздять лише потяги, загрожені балістичними ракетами, мій мисленний шлях до Польщі значно легший, мій «поїзд у Варшаву» вільно курсує між нашими столицями. Тепер вже Україна опинилася на першій лінії фронту боротьби за свободу. Попри біль втрат, попри трагедію, яку переживає Україна, її сила і мужність на цьому рубежі повертає нам гордість і надію. Ще на початку Незалежності в одному моєму інтерв’ю про Польщу я сказала, що в історії Польщі було багато руїн, але ніколи не було руїни духу. Тепер це саме ми можемо сказати і про Україну: в руйнації, попелі, пожежах Україна теж тепер не має руїни духу», — переконана письменниця.

Щодо економічного конфлікту з приводу імпорту зерна з України Костенко написала: «Насправді в моїх очах стоїть вогонь, в якому росіяни палили і палять українські міста і села, перетворюючи на попіл і українське зерно. Наша країна обвуглена. Не про воду йдеться, а про есхатологічне полум’я. У відсвітах цього страшного полум’я особливо цінується кожен вияв солідарності. Душа людини здатна піднятися над фікціями і відчути справжні пріоритети і справжні пропорції проблем».

Костенко переконана, що у світі поезії Україна і Польща можуть побудувати щось на кшталт нової «літературної республіки». 

«Тут професійні і моральні виміри мають тяглість не від виборів до виборів, а від думки до думки, від почуття до почуття. І від повстання до повстання. Тому Київ і Варшава, Варшава і Київ стоятимусь завжди пліч-о-пліч. Ми мали спільну несвободу і різні шляхи до свободи, які зараз нас єднають більше, ніж будь-коли. Тож маємо спільну пам’ять і спільний горизонт подій», — підсумувала вона.

Коментар
05/12/2024 Четвер
05.12.2024
04.12.2024
03.12.2024