Не розбійник, а борець за свободу: режисер з Волині Олесь Санін розповів про створення історичної драми «Довбуш»
Прем’єра одного з найдорожчих українських фільмів – історичної драми «Довбуш» готується на День Незалежності цьогоріч. У фокусі волинського режисера, уродженця Камінь-Каширського Олеся Саніна – історія братів Довбушів та повстання карпатських опришків.
Редакторці УП.Культура Тетяні Пушновій режисер «Довбуша» розкрив деталі роботи над фільмом. Також Санін розповів, чому цього разу не знімав «фестивальну» картину і не наслідує в своєму фільмі школу поетичного кіно, до якої його зараховували кінокритики.
Картина мала вийти в прокат 2020 року, але завадила пандемія. Вихід фільму перенесли на травень 2022 року, та тоді на перешкоді стала війна. З того часу режисер Олесь Санін пережив евакуацію своєї родини закордон та втратив на війні майбутнього зятя – під час боїв за Бахмут цього травня загинув наречений його старшої доньки.
Нині велика частина команди фільму перебуває у ЗСУ і допрацьовує фільм у нечастих відпустках. Зокрема, і головний оператор «Довбуша» Сергій Михальчук доїжджає на кольорокорекцію з фронту.
Читайте також: Фільм «Довбуш» Олеся Саніна вийде у широкий прокат до Дня Незалежності України
Поки фільм готували до прокату, його вже встигли розтягнути на цитати, які використовували на бігбордах та інтернет-мемах. І навіть назвали іменем Олекси Довбуша 68-му окрему єгерську бригаду ЗСУ. Санін говорить, що знімав історичний фільм про свободу з новим поглядом на україно-польські стосунки тих часів. А не переказував радянський міф про розбійника, який «у багатих краде – бідним віддає».
За словами режисера, повномасштабне вторгнення не вплинуло на сюжет, однак змінило акценти та змінило нас.
«Сприйняття людей змінилося. Раніше, до вторгнення деякі сцени чи мовні звороти здавались дуже жорстокими: «тут кістки наших батьків», «я за свою землю порву всі печінки». А тепер діти вже так говорять. Персонажі, які здавались занадто радикальними, тепер здаються майже лагідними. Хоча один епізод змінився. Мені все не вистачало якогось такого відчуття, заради чого воювали тоді і воюємо зараз – любові, заради любові. Так що одну сцену я повернув у картину», – зазначив Олесь Санін.
Сексу у фільмі небагато, а от любові – навпаки. Ця історія, як повідомляє митець, не лише про земну любов.
«Ми граємо і про любов на небесах. І про гріх – це набагато важче. Заради чого і Олекса пішов на смерть? Про нього вже 300 років розказують легенди. Але не про те, як він когось убив чи панів переміг. Він загинув через своє серце, через те, що він повернувся до своєї коханої жінки. Попри все. Він не хотів бути ніяким героєм, брат його хотів. Він не хотів ніякої слави, він хотів життя з тим, кого любив. Оце, власне, і картина про це. Так що сексу мало».
Волинянин зауважив, що задум зняти «Довбуш» давній і рішення про те, що це стане наступною картиною режисера з'явилося в нього ще під час Євромайдану.
«Я стояв разом з Сергієм Михальчуком з камерами, ішов перший сніг, все замерзло і чорний «Беркут» – «красавчики», «лицарі» в пластику, щитами гримали, відтісняли всіх від «Динамо». Ми забігли до сходів бібліотеки, і звідти знімали. Всі побігли повз нас, а потім один протестувальник зупинився, скинув з себе куртку – по пояс голий, взяв палку, що лежала в нього під ногами – черенок від лопати. І оця вся сотня «беркутівців», які йшли вже, зупинилися. Бо один не побіг. І бігом до нього приєдналися інші, стали в стіну. Я тоді Сергію сказав – я знаю, про що ми знімемо наступне кіно!» – пригадав режисер.
Олесь Санін зізнався, що скучає за дружиною та трьома молодшими дітьми, які наразі перебувають у Польщі.
«У мене з ними любов по телеграму, знаєте, така сучасна форма спілкування українців. Кожен день спілкуюся, скучаю».
А зі старшою донькою Іванкою Олесь перебував весь час в Україні. Його майбутній зять та наречений доньки Крістофер Кемпбелл загинув у Бахмуті.
«Він американець, приїхав захищати Україну в іноземному легіоні. Вони давно познайомилися, збиралися одружуватися. Він учив українську мову і мріяв освідчитися моїй дочці українською. Але загинув, рятуючи своїх поранених товаришів… І таких, як моя Іванка, невінчаних вдів, у нас вже дуже багато. Тому історія Олекси Довбуша і його Марічки – це історія моєї Іванки та її Кристофера», – розповів режисер.
Читайте також: У Бахмуті загинув Крістофер Кемпбелл – наречений доньки режисера з Волині Олеся Саніна
Глядачам, які захочуть дивитися фільм про радянського героя, який у бідних бере, багатим дає, чи про антагоністів католики-православні або поляки-українці, Олесь Санін радить знайти іншу розвагу. Адже він розповідає ту версію історії Довбуша, яка відображена в історичних документах.
«Вона, сподіваюся, стане для багатьох відкриттям – ким був Довбуш, чого він воював, що він був не просто пастух, який знечів’я повстав проти шляхти і кілька тисячної армії короля».
Митець стверджує, що польські друзі-кінематографісти кажуть, що ті історії про Довбуша, вони не знали. Таких собі Робін Гудів і польських і словацьких знає історія того часу немало. І фільмів було теж багато.
«Але наш Довбуш зовсім інший. Він не простий розбійник. Я говорив зі своїми польськими колегами та істориками. І з тими, хто в мене знімався в картині – з прекрасними акторами, які, власне, і грали польську шляхту. Матеуш Костюкевич, Агата Бузек, Єжи Шейбал – для них Олекса Довбуш в нашому фільмі є прикладом боротьби за свободу», – розповів режисер.
Олесь стверджує, що для роботи над картиною прочитав, напевно, все, що написане українськими письменниками про Довбуша: у Франка, Хоткевича, Федьковича, Коцюбинського.
«Скажу чесно, вдалих творів мало. А є серед них оповідання «Бартка Довбуша» єврейського письменника Шмуеля Агнона, лавреата Нобелівської премії. Є оповідання про Довбуша одного з найбільших романтиків польської літератури Францишека Карпінського. Є оповідання про Олексу Довбуша навіть у Леопольда фон Захер-Мазоха. От саме ними надихаючись я і працював над картиною. Але написав власну історію».
Багато часу митець провів в Івано-франківському Музеї Олекси Довбуша, який заснував академік Грабовецький. Але найбільше його надихали оповіді, які збирав ще з дитинства в Карпатах.
«Ми з Сергієм Михальчуком пройшли і проїхали велосипедами по усій Чорногорі та околицях. Відтупцювали з фотоапаратом і диктофоном практично всі місця пов'язані з іменем славного опришка. І маю сказати, що ці історії абсолютно різні, наче як про різних людей, чи навіть напівбогів. І в мене є пояснення цьому. Сподіваюся, що ті, хто подивляться мого «Довбуша», дізнаються трошки більше і про нього і про себе», – зауважив режисер.
Інтерес до фільму великий. Наразі «Довбуша» перекладають європейськими мовами. Однак Олесь Санін підкреслив, що фільм не знімався для фестивалів.
«Фестивальні призи це престижно, але «Довбуш» не знімався для фестивалів. Бо так його дистрибуція мала б бути інша, і шлях до українського глядача довший. А ми хочемо свій фільм дати українцю як підтримку, як натхнення чимшвидше! І розповісти про себе світу – не вузькій, хоч і престижній і поважній фестивальній аудиторії, а чим більшій кількості людей».
«Довбуш», за словами режисера, може допомогти світу знайти відповідь на запитання: «хто такі українці?»
«Ми зараз мусимо, ми вже вчимось жити на весь світ з цим кордоном всередині нас. Ми виробляємо свої правила, розуміння своєї самості (таке не дуже популярне українське слово), оцеї ідентичності, яку ми готові світові показувати і світ готовий це в нас приймати.
Ще дуже цікаво, що ми майже перестали брехати. Ми перестали навіть толерувати брехню «для блага». Нам просто вже в лом говорити неправду. На брехню немає часу. Всі цінують свою щирість, тому що завтра тебе може не бути. Оце відчуття, що зараз, сьогодні ціннісне, воно дуже лягло на наш характер, на те, що ми цінуємо свободу попри все.
І це, я думаю, для сучасного світу непогана характеристика, яка дозволить вижити нашому народові далі. А вони тепер українці на весь світ. Все. Хочемо чи ні, боронимо власну землю, але живемо на весь світ. І світ тепер цікавиться – а хто вони такі, ці зухвалі українці, яким свобода дорожча за все?! Може наш «Довбуш» і допоможе їм знайти відповідь на це питання».
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром