Її малював Шевченко і описав Довженко: знайшли рештки церкви, які були на дні Каховського водосховища

У селі Покровському біля Нікополя на дні Каховського водосховища, яке зміліло внаслідок підриву Каховської дамби, знайшли рештки церкви. 70 років вода приховувала від українців Покровську Січову церкву, про яку писав Олександр Довженко, яку відвідував і малював у свій час Тарас Шевченко.

Nikopolnews дізналися багато цікавого про неї, ознайомившись з матеріалами і поспілкувавшись із директоркою музею села Покровське Ларисою Садовською.

Шевченко & Довженко

Село Покровське завжди славилося своєю мальовничістю і гостинністю. Воно у всі часи привертало до себе увагу науковців, письменників, художників. Гостями села були в різні часи Тарас Шевченко, Василь Зуєв, Олекса Стороженко, Олександр Афанасьєв-Чужбинський. 

Тарас Шевченко відвідав Покровське у 1843 році. Про це свідчать і спогади його сучасників, і малюнки, що занотовував тут поет. Зокрема, Шевченко малював церкву Покрови.

Кобзар цікавився козацьким краєм. Зібраний матеріал використав згодом у своїх творах, зокрема у поемі «Сліпий», «Розрита могила» та інших. У часи перебування Шевченка в Покровському тут відбувалися ярмарки, де торгували хлібом і тваринами, в більшості своїй великою рогатою худобою.

Безумовно, йому, як молодому поету та художнику було приємно і цікаво перебувати у селі Покровському з-поміж запорожців. Адже там ще були живі січовики, їх сини. Великий Кобзар, як свідчать спогади його сучасників, цікавився історією довколишніх осель, особливо тих, що знаходилися в понизов’ї Дніпра.

Місцеві жителі показували Шевченкові руїни колишньої Січі. Співали пісні і думи про славних запорожців, їх звитяги. У старих запорозьких куренях і хатах Шевченко малював різні запорозькі сволоки. На одному з них був напис: «Благословенням отца и поспешеством сына й совещанием святого духа создался сей курень васюринского войска васюринским обществом за атамана Антона Головко 1710 году мая 24 дня».

Шевченко намалював церкву. 

Цей малюнок мав намір вмістити в альбомі «Живописна Україна», котрий сподівався видати у 1845 році. Він офіційно повідомив у проспекті, що «в 1845 году вьйдут картины следующие: 1) Види: Чигирин, Суббо-тов, Батурин. Покровская церковь…».

У повному розумінні ця церква не була Січовою, адже збудована вже після ліквідації Запорозької Січі – в 1798 році. Але дерев’яна дзвіниця дахом у два яруси з кованим залізним хрестом, що стояла поруч до середини XIX століття, дійсно була запорозькою. Кам’яними у церкви були тільки стіни, а верх та купол — дерев’яні. Тарас Шевченко, отже, міг бачити і малювати залишки старої козацької церкви.

Шевченко правдиво описував руйнування Нової Січі та пограбування Покровської Січової церкви. У поемі «Сліпий», написаній у 1845 році, Шевченко пише :

І розказують, і плачуть,

Як Січ руйнували,

Як москалі сребро, злато

І свічі забрали

У Покрови. Як козаки

Вночі утікали.

Можливо, тут, у селі Покровському, на тому місці, де колись знаходилась Нова Січ, Шевченко задумав і виконав у 1843 році малюнок «Сліпий», що послужив сюжетом для поеми.

Тут обдумував свою «Поему про море» письменник і кінорежисер Олександр Довженко. 

Кадр з фільму «Поема про море»

Як з’ясувалося, саме про церкву у Покровському писав у 1954 році Олександр Довженко, коли розповідав про затоплення історичних місць новим тоді Каховським морем.

«… Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти літ не вірю у Бога і відтоді не був у церкві. Але у селі Покровському я пошкодував, що Бога нема. Мені страшенно захотілося, аби він з’явився хоча би на п’ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам’ятник давньої архітектури, споруджений на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу. Прощай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога у тебе не зменшилося. Зменшилося краси», – писав Довженко про січову церкву.

Передісторія

У 1734-1775 роках на місці сучасного села Покровське існувала Нова Січ, створена після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат внаслідок підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ розташовувалася на великому півострові, що омивався річкою Підпільною (притока Дніпра). На Паланці знаходилась і Січова церква Покрови Божої Матері. У час руйнування Запорозької Січі та й пізніше Покровська Січова церква була дуже пошкоджена та пограбована. У 1798 році збудували нову – кам'яну церкву.

Але місцевим мешканцям таки вдалося врятувати дещо зі старої церкви і передати в нову. А проіснувала кам’яна церква до 1954 року, коли її затопили водами Каховського водосховища.

Перед тим як зруйнувати і затопити церкву, представники радянської влади вивезли більшість реліквій і з неї. Але місцевим мешканцям знову ж таки вдалося дещо зберегти. І зараз ці реліквії знаходяться у Покровському музеї. У 50-ті роки XX століття не тільки церква, а й саме Покровське частково опинилося під водами штучного Каховського моря. І ось зараз, у 2023 році все це відкривається нашому оку.