Чкалівський на Літературний: перейменували київський сквер, де збиралася столична письменницька тусовка

15 Червня 2023, 14:05

1195

Водограй Термена у Літературному сквері

Старий сквер у центрі Києва, де «смажився» український літературний процес ХХ століття, отримав заслужену назву «Літературний».

Це відбулося завдяки голосуванню киян, – пише Укрінформ.

Літературний сквер столиці — ровесник найстарішого європейського національного парку. Офіційно сучасний Літературний сквер існує з 1925 року, коли там з'явився водограй Термена. Однак сквер з’явився ще наприкінці ХІХ століття. Його разом із Київськими вищими жіночими курсами запроєктували як єдиний ландшафтно-архітектурний ансамбль.

Колишній Чкалівський, він розташований на розі вулиць Олеся Гончара і Михайла Коцюбинського. Якщо заглибитися в київську історичну топоніміку, то цей клаптик міста знаходиться в складках Афанасіївського яру і тягнеться між Кудрявчиком, Євбазом і вулицею Богдана Хмельницького (яка колись мала ім’я вождя революції, а ще раніше називалася Фундуклеївською).

«Сьогодні місцеві активісти, на чолі яких Галя Плачинда, ініціюють — у рамках відзначення столітнього ювілею Літературного скверу, — створення в ньому сучасного культурно-мистецького простору. Тобто культурного середовища, платформи для самовираження і свободи, місця де відбуватиметься обмін ідеями, натхненням та емоціями, де столичні митці — художники, поети, письменники, музиканти, актори, — презентуватимуть свою творчість і таланти киянам і гостям столиці. На постаменті, котрий лишився від скульптури Валерія Чкалова, активісти ініціюватимуть встановлення пам’ятника українському письменству», — розповів кінознавець Сергій Тримбач.

Це місце називають київським письменницьким селом, адже, починаючи з 30-х років ХХ століття там збиралося дуже багато письменників.

«У цьому скверику без перебільшення варився, тушкувався, пікся, смажився український літературний процес ХХ століття» – говорить докторка історичних наук, письменниця Марина Гримич, на сторінках творів якої – Київ, а конкретно цей його куточок буквально оживає (як у її романі «Клавка»).

У цьому районі розташовані 3 багатоквартирні будинки, які три чверті століття були суто письменницькими: перший – знаменитий Роліт – колишній будинок «робітників літератури» на вулиці Богдана Хмельницького, 68 (він складається з двох частин, зведених у 30-ті роки в добу архітектурного конструктивізму і сталінської неокласики). Другий – будинок по вулиці Коцюбинського, 2 – зразок повоєнних будівель Хрещатика у стилі «київського торта». І третій – покращена «брежнєвка» 80-х – письменницький будинок по вулиці Гончара, 52 з видавництвом «Радянський...», а пізніше «Український письменник» на перших двох поверхах.

«Уявляєте, понад 300 квартир і у півтора раза більше письменницьких сімей, адже багато помешкань Роліту і Коцюбинського, 2 були комунальними. Це була унікальна комунікативна система, так би мовити, письменницька сусідська община і літературний неофіційний нетворкінг. Письменники та члени їхніх родин разом жили, товаришувати між собою і водночас ворогували, підтримували одне одного в тяжкі хвилини сталінських репресій і зраджували одне одного, разом співали пісень і майже до бійки сперечалися. Творили, коли приходила Муза, і йшли в запій, коли вона їх полишала. Обмінювалися поміж собою новинами, анекдотами, плітками тримаючи язик за зубами, коли йшлося про чужих, і писали доноси одне на одного... Часом ходили до сусідів у гості, а часом – навіть і не віталися зіткнувшись носами у під’їзді. Гучно святкували і проводжали в останню путь», – розповідає Марина Гримич.