Вишиті традиції поколінь: до Рівного передали Міжнародний рушник єднання

Волинські майстри передали рівнянам Міжнародний рушник єднання «Цвіт вишиванки». Рівненщина стала дев’ятим регіоном України, де вишиватимуть полотно, далі його прийматиме Хмельниччина.

Захід пройшов 10 травня у галереї європейського живопису «ЄвроАрт». Як започаткували ініціативу, орнаменти яких регіонів України вже зображені на рушнику та хто з рівненських майстринь працюватиме над проєктом – дізнавалася журналістка Район.Культура.

Традиція вишивати рушник єднання з'явилася десять років тому з ініціативи Голови Української всесвітньої координаційної ради Михайла Ратушного, Голови Ліги підприємців «Українська справа» Михайла Ратушняка, Голови Благодійного Фонду «Цвіт вишиванки» Євгена Філя, в рамках Всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт Вишиванки».

Ірина Рачковська, заступник голови Рівненської облради Олексій Бучинський, начальниця управління культури і туризму Рівненської ОВА Любов Романюк, Юлія Гончарова, Людмила Завада, Світлана Байтарюк, голова Ліги підприємців «Українська справа» Михайло Ратушняк, Євген Філь

За задумом, на ньому будуть зображені орнаменти всіх областей України, Автономної республіки Крим, міста Києва, а також української діаспори по всьому світу.

З 2013 року на полотні довжиною 12 з половиною метрів вже вишили орнаменти майстри з Тернопільщини, Івано-Франківщини, Черкащини, Полтавщини, Січеславщини (Дніпропетровщина), Львівщини, Волині, Криму, а також Канади, Польщі, Німеччини, Італії, Великобританії, Австрії, Латвії, Литви, Естонії.

«Можливо ми навіть не до кінця усвідомлюємо глибину і зміст самого проєкту. Це дуже серйозний меседж в майбутнє. Якщо ми доведемо це до кінця – це буде історія української держави: історія внутрішня, історія діаспори, адже кожен узор на цьому рушнику не є випадковий. Кожна область визначає найрідкісніші й найвпізнаваніші елементи, які притаманні тому чи іншому регіону й вишиває на цьому полотні. До прикладу, у нас є вишивка кримських татар. Це не просто вишивка. Це елемент нематеріальної культурної спадщини. Але звідки він взявся? Це традиція наших поколінь, це генетичний код нашої нації. Він зашитий нитками. Це є наш оберіг, який ми несемо з собою в майбутнє», – зазначає директорка департаменту культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації Світлана Байталюк, яка зі своїм департаментом долучилася до реалізації проєкту в 2022 році.

Доставляли рушник з Луцька до Рівного майстриня та наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею Людмила Завада та заступниця директора з наукової роботи Людмила Мірошниченко-Гусак. Волинянки розповіли, що під час вибору узору спиралися на музейний фонд, адже хотіли, щоб він не був загальнопоширеним, однак показував історію регіону.

«Оскільки ми працівники музею і рушник потрапив саме до нас, то сам Бог велів музейні фонди використати, щоб популяризувати нашу культурну спадщину. Показати нашу історію, яку ми свято бережемо і хочемо донести до наступних поколінь. Авторкою нашого візерунка є звичайна жінка, селянка з Маневицького району, яка вишила сорочку, носила її. Для неї це була святкова сорочка. Сам візерунок є типовим для Волині й саме для Волинського Полісся», – розповідає Людмила Мірошниченко-Гусак.

Читайте також: У Луцьку відбулась передача Міжнародного рушника єднання

Людмила Мірошниченко-Гусак та Людмила Завада

За словами жінки, кожен, хто дотичний до створення рушника, вкладає у нього свій сенс. Тому що це щось більше ніж просто вишитий візерунок. Майстер має заглибитися, подумати, проаналізувати і замислитися – а що буде він нести далі?

«На початку була найбільша дилема, вишивальниці мене зрозуміють, бо деколи обрати сам узор – це чи не найскладніше. Важко в тому сенсі, що ти почуваєшся відповідальним за те, як ця краса буде потім нестися по світу. Якою будуть бачити Волинь. Нам би хотілося, щоб Волинь була впізнаваною», – зазначає майстриня Людмила Завада, яка два тижні створювала на рушнику візерунок Волині.

Як пригадує майстриня, передача рушника у Луцьку відбувалася під час кількагодинної повітряної тривоги. Замість красивої зали, на фото – темний підвал. Однак у цьому правда, адже зараз ми проживаємо такі часи.

«Дай Боже цьому рушнику такої щасливої долі, того, що він вже робить з нами всіма – він нас об’єднує. Він дає нам ці моменти краси в часи страшних випробувань», – зауважує Людмила.

На рушнику єднання є і візерунок Криму, однак він не завершений. Автори вишивки переконують – обов’язково продовжать роботу, коли півострів деокупують Збройні сили України.

Читайте також: Волинська майстриня вишила на міжнародному рушнику єднання традиційний поліський орнамент

«Вишивання рушника проходить так, як доля нашої України. Коли його почали вишивати – почалася війна. Тоді проєкт призупинився. Коли почали знову вишивати – почався коронавірус, рушник саме був в Італії й там були особливі умови – не можна було ні в’їхати, ні виїхати. Тепер почалося вже повномасштабне вторгнення росіян. Він має свою історію», – розповідає Голова Благодійного Фонду «Цвіт вишиванки» Євген Філь.

Мандрує полотно не лише Україною, адже на ньому вишивають орнаменти найбільші українські діаспори світу.

«Що може бути пов’язане з українською вишивкою в Німеччині? Це сорочка Ярослава Стецька, нашого патріота, який ідею нашої національності проніс через все своє життя. Італія – Йосип Сліпий. Пройшов сталінські табори, свій патріотизм, любов до України проніс через все своє життя. Він мав колекцію українських сорочок і з тих сорочок вибрали найцікавіші елементи. Дуже цікавий взірець від Австрії. Захід України у свій час був під Австро-Угорщиною й один з представників родини Габсбургів настільки пройнявся нашою національною ідеєю і настільки зблизився з Січовим Стрілецтвом, що взяв собі псевдо Василь Вишиваний. Він мав велику колекцію вишиванок і ці елементи вишиті на рушнику», – ділиться історіями про вибір узорів майстрами з діаспори Світлана Байталюк.

«Сьогодні така феєрія й свято, тому що вишивається українська доля. Наше товариство наповнює і молодь, яка далі має нести ідею української національної єдності. У нас є керівництво, яке підтримує ініціативи, сприяє і розуміє вагу не тільки культурологічну, а і національну ідею таких подій», –  відзначає директорка комунального закладу Рівненського обласного центру народної творчості Рівненської обласної ради Ірина Рачковська.

Читайте також: Вишиванка Перемоги: майстриня з Херсона вишила сорочку за картиною Михайла Брянського

Як повідомила директорка Центру, традиційні орнаменти Рівненщини на рушнику єднання відтворюватиме майстриня, дослідниця рівненської вишивки Юлія Гончарова. Своїм досвідом ділитимуться з нею також знані вишивальниці Орися Рябунець та Вікторія Степанюк.

Наступною полотно прийматиме Хмельниччина. Однак завершенням проєкту буде не лише вишитий рушник, а і двомовний журнал.

«Ми плануємо зробити журнал про цей рушник і про тих людей, які його вишивали. Описати значення кожного узору: звідки він пішов, і що цей узор значить для певного регіону. Цей рушник зберігатиметься в Тернополі, але ми б хотіли, щоб щороку на День незалежності й в день смерті Тараса Шевченка він був на Чернечій горі, бо всі ми розуміємо, що Тарас Шевченко – це не просто поет. Це батько, це людина, яка сформувала віршовану програму: «У своїй хаті своя правда, своя сила і воля», на основі якої формувалися політичні сили України, – знайомить із подальшими планами Євген Філь.

Наразі, за словами організаторів, сконцентровані на тому, щоб усі українські області вишили свої орнаменти на Міжнародному рушнику єднання. Далі полотно передадватимуть до США, Франції, Аргентини та інших країн, а найголовніше – в український Крим, щоб усе-таки завершити вже почату раніше вишивку.