У Волинському театрі ляльок вперше показали виставу «Ріпка, або казка на городі»

07 Травня 2023, 19:35
Вистава «Ріпка, або казка на городі» 1466
Вистава «Ріпка, або казка на городі»

Репертуар Волинського обласного театру ляльок поповнився новою виставою «Ріпка, або казка на городі».

Прем’єрний показ постановки відбувся 6 травня. П'єса була створена за мотивами казки Івана Франка. Адаптацію для лялькового театру зробив Володимир Лісовий — український режисер та драматург. Більше про виставу дізнавалася журналістка Район.Культура.

Як зазначає постановниця вистави та акторка Волинського театру ляльок Лариса Гарлінська, казка «Ріпка» наповнюється глибшим значенням у контексті війни.

«Здавалося, що там у тій «Ріпці»! А Володимир Лісовий заклав туди дуже великий сенс: у єдності – наша сила. Коли ми єдині – нас не переможеш. Так і герої вистави: мишка взялася за кицю Варварку, кішка за собачку Хвінку, Хвінка за дочку Мінку, донька за бабу Марушку, а бабця – за діда Андрушку. Вони стали одне за одним й спільно виконали свою справу», – розповіла Лариса Гарлінська. 

У постановці головним антагоністом є Будяк, який прагне завоювати город й не дозволити насінню Ріпки прорости. Режисерка-постановниця каже, що з цим негативним персонажем п’єси, провела алегорію з путіним та його поплічниками. Проте підступний план Будяка провалюється: дружня родина позбавляється зла, буквально викорінюючи його зі свого городу та території. Казка завершується словами «Будяка прогнали, так проженемо всіх шкідників з нашої землі». 

«Ми не хотіли говорити слово «ворог», бо це казка для дітей. Ми прагнемо їх розважити, але не хочемо зайве акцентувати на темі війни. Ми шкодуємо маленьких глядачів», – пояснює режисерка-постановниця. 

Музичне оформлення до вистави здійснив Геннадій Гусенцев – відомий волинський композитор, джазмен. 

Особливістю цього спектаклю є те, що це перша вистава Волинського театру ляльок, у якій актори використовували ляльки-маппети. 

«Доводилося адаптуватися до нового незвичного формату. Але акторові, яку ляльку не дай – він з нею впорається. Головне, щоб йому подобалася роль»,  – додала режисерка-постановниця.

Про художню ідею оформлення казки ми поговорили з художницею-постановницею Олесею Іщук

«Хотілося урізноманітнити виставу, надати їй певну особливість та власний стиль, щоб постановка була цікава і впізнавана. Адже потрібно розуміти, що такі герої, як дід та баба, кішка та собака кочують з однієї казки в іншу, тому ми намагалися знайти оригінальне рішення показати цих персонажів по-новому»,  – розповіла Олеся Іщук.

Але це не єдина своєрідність вистави. Ляльки-маппети з’являються на сцені спочатку у вигляді овочів, а вже потім актори трансформують їх в обличчя головних героїв, знімаючи з них верхній шар конструкції. Задум драматурга було складно виконати, проте результат тішить майстриню. 

«Здебільшого, овочі мають округлу форму, що нагадало мені маппет-шоу, яке було популярне на телебаченні у часи мого дитинства. До того ж з ними легше працювати під час гастролей та виїздів, адже вони компактніші. Щодо подвійної конструкції, то у казках завжди є перетворення. Маленьких глядачів зараз важко здивувати, потрібно постійно працювати над новими техніками та фокусами. Ми не чаклуни, але намагаємося зробити все, на що спроможні»,  – поділилася художниця-постановниця. 

Проте зізнається, що часто доводиться стикатися з труднощами під час технічної роботи створення ляльки. Адже відповідної літератури немає, і потрібно самому вигадувати її механізм. Але якщо дуже хочеться втілити ідею в життя, весь технічний колектив намагається знайти їй рішення. 

«Наприклад, у діда-гарбуза мали рухатися брови. Виконати це важко, але в ідеї мені не відмовили, лише попросили більше часу на роздуми. Або ж було складно створити конструкцію, за якої баклажан перетворювався на собаку. Доводилося тричі переробляти концепцію, бо іграшка була схожа чи то на човна, чи то на кита, й діти могли не зрозуміти, що ж то за персонаж», – згадує Олеся Іщук. 

Клопоту завдав і образ Ріпки. На сцені мав бути показаний процес зростання рослини, але як виконати цей механізм – ніхто не знав. Але, як зауважує художниця-постановниця, варто ширше дивитися на якісь речі, й підставляти їх у контекст вистави. Вдома їй на очі натрапив паперовий китайський ліхтарик, каркас якого можна було розгортати й стискати, створюючи ефект видовження. Згодом, його обшили в цеху тканиною і додали необхідні деталі. 

«Був ліхтар – і немає ліхтаря. Зате Ріпка вдалася. Так було і з конструкцією городу. У мене в кабінеті стоїть кругле люстерко, а перед цим я в інтернеті знайшла ескіз будинку сфероподібної форми, який створив один французький архітектор. Я поглянула на зображення, на дзеркало й подумала «А чим це не город?». Звичні речі часто стають прообразами. Ось так в нас на сцені з’явилася декорація городу круглої форми», – жартує майстриня.  

Олеся розповідає, що завжди створює два чи три ескізи до кожного персонажа, а тобі обирає ліпший. Ляльки створюють з підручних матеріалів, тому що їх неможливо придбати у магазині. 

«Коли ми створювали ляльку Будяка, то постала проблема, що не маємо з чого створити його зачіску й цвіт. Перерили все і серед старих речей знайшлася кофтина, яка найкраще підійшла для цього елементу», – розповіла Олеся Іщук. 

Проте навіть коли вже здавалося, що уся робота виконана, часто доводиться щось змінювати під час підготовки казки. Іноді, від певних елементів декорації доводиться відмовлятися, а ляльки «відточувати» до максимальної зручності у використанні. 

За лаштунками театру ляльок завжди йде велика колективна робота акторського складу, адміністрації та технічного колективу. Працівники театру дуже прискіпливо ставляться до своєї роботи, щоб щоразу дивувати маленьких глядачів та робити постановки сучасними й стильними.

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024