У Рівному презентували книгу про життя постраждалих від російського вторгнення
-
-
>
-
>
-
>
999
У Рівному письменниця Олена Медведєва зібрала у книгу історії двох десятків переселенців, які переїхали в область і знайшли тут другий дім.
19 квітня видання «Історії нескорених» презентували у Музеї фотографії. Над документальним доробком авторка працювала пів року. Про це повідомляє Суспільне.
Рівненська письменниця Олена Медведєва зібрала 22 розповіді з життя внутрішніх переселенців, які постраждали від російського вторгнення. На основі історії людей письменниця написала книгу «Історії нескорених», яка вийшла тиражем у тисячу примірників.
«Це про людей, яким вдалося евакуюватися зі своїх домівок, вони врятувалися і проживали на Рівненщині: Острог, Дубно, Костопіль, Березне, Рівне», — розповідає авторка.
Героїв для своєї книги Олена Медведєва шукала у волонтерських центрах області з березня по серпень 2022 року. Письменниця розповідає, що кожен до унікальної історії додавав свої фото.
«До нас приїхала з Чернігова жінка, яка народила свою дитину передчасно — 25 лютого. Дитятко ледве вижило. Воно опинилося у нас в Рівному, ми його вперше покупали, оформили свідоцтво про народження. Тут вона отримала другу домівку і можливість годувати цю дитину і турбуватися про неї», – зазначила письменниця.
Ольга Корба — одна з героїнь книги «Історія нескорених». Жінка згадує, що їй довелося евакуйовуватися двічі: у 2015 році вона переїхала з Донецька до Авдіївки, а після початку повномасштабного вторгнення у Рівне.
«Вже не було світла, води, опалення, а дітей багато. Вже банкомати не працюють і продуктів зменшилося, то якось вирішили виїхати. Але я думала, що це тимчасово, я навіть речі не взяла, документи не всі взяла. Бо таке вже було, що ми виїжджали, повертались», — розповідає переселенка.
Ірина Ручка евакуювалася у Рівне разом з донькою з тимчасово окупованого Бердянська. Жінка порівнює початок окупації з Голодомором.
«На полицях взагалі нічого не було, там можна було знайти якісь приправи, дві-три крупи й все. У перший день з магазинів усе позабирали, поскуповували. У нас трішки було запасів, але все одно дитина дуже часто просила цукерок, яких ми не могли просто придбати, бо їх не було. Я розуміла, що якщо я залишуся, мене будуть спонукати до співпраці, тому мені потрібно було виїжджати», – пригадує Ірина.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
