У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку картин Владислава Рябоштана та Анжеліки Паливоди – «(без)надія». Кожен з митців презентував по 2 різних серії робіт. Вони створені у різних виражальних мовах, але об'єднані одними сенсами та почуттями, а також передають це все через чорне, біле та сіре. 

Владислав показав на великих полотнах метро, яке стало укриттям для мільйонів українців, а також презентував невеличкі графічні замальовки війни під назвою «War vews». Своєю чергою Анжеліка показала серію «Прості слова» про символічність значення слів та крихкість понять, а також роботи з нової серії на полотні «Сад». Презентація відбулася 14 квітня. На події побувала журналістка Район.Культура. 

«Ця виставка виходить із ряду інших. Це той випадок, коли мистецтво – не розвага. Коли мистецтво – не прикол. Коли ми бачимо дуже серйозні роздуми, глобальні висновки, дуже серйозна риторика, серйозні виражальні засоби. Чорне і біле – це суть сьогоднішнього нашого життя. Це те, що відчуте серцем. І коли рука змогла адекватно передати те, що відчуте серцем», – зауважила мистецтвознавиця Зоя Навроцька.

Читайте також: Україна у чорно-білому: в Музеї Корсаків відкрили виставку графічних діалогів

Співкеруюча музеєм Леся Корсак поділилася своїми думками щодо виставки. Вона наголосила на тому, що кожен глядач має сам для себе знайти ключі, споглядаючи твори Владислава та Анжеліки.  Адже у їхні роботи вкладено багато глибоких сенсів, які стосуються кожного українця. Для нас змінилося значення метро-залізниці на метро-укриття, або ж змінилось сприйняття буденних слів: дім, сім'я, життя, ранок.

«Ця виставка ставить дуже багато запитань і кожен для себе має знайти відповідь, як з тієї безнадії знайти вихід та надію. Прямих відповідей немає, але ми шукаємо. Щоб оце «(без)» зникло і лишилась надія», – зауважила Леся Корсак.

Велике полотно з метро Владислава Рябоштана, яке стало центральним в експозиції, викликало у Зої Навроцької асоціацію з «Таємною вечерею» Леонардо да Вінчі.

«По своїй горизонталі і площині цей твір нагадує мені Таємну вечерю. Цю фреску, там де Христос повідомляє про те, що станеться з ними. Про життя і смерть. Про зраду і про вірність говорить ця фреска. І в мене викликає таку асоціацію ця робота: тут уже немає Христа і вечері, але цей дух, на зламі, надзвичайно тривожного, коли бореться добро і зло, тут є», – поділилася мистецтвознавиця.

Читайте також: У Луцьку презентували роботи Андрія Горбаля «Осколки»

Анжеліка Паливода – родом з Києва, та нині живе та навчається у Відні. Мисткиня доєдналася на зустріч онлайн. 

«Ми працюємо над серією цих робіт уже понад 1 рік. Вже з початком повномасштабного вторгнення ми почали діяти. Найважливіше, що ми могли робити – продовжувати малювати. Я сподіваюсь, що ця документація є важливою не тільки для нас, а й для інших людей. Це дуже важлива місія художника – сфокусувати час, ті події, які впливають на нас», – поділилась художниця.

За її словами, їхня робота з Владиславом в дуеті склалася дуже органічно. 

«Ми просто працюємо, потім просто ділимось. Ми розкриваємо одні і тіж речі різною художньою мовою, але все ж таки спільні цінності і спільні погляди на життя і творчість, вони поєднують ці роботи в цільний почуттєвий та візуальний ряд», – пояснила Анжеліка.

Мисткиня розповіла, що серія «Прості слова» – це найперші роботи, створені у березні. 

«Нічого не було з собою. Найперше, що я знайшла – це рулон білих шпалер. Було трохи акрилу і скоч. Так сталася ця техніка. Писала скотчем і накладалися шари. Створювалась якась така матриця крихкості. Кожен шар – тоненький. Я хотіла імітувати туш, але не вийшло. Вийшло щось інше», – пояснила художниця.

Дві роботи на полотні – дуже свіжі, – розповіла Анжеліка.

«Сад... Єва читає в саду, і Адам. Ці роботи створені декілька тижнів тому. Цей стан, коли перед літом ти чекаєш затишку і тепла в оточенні цього саду, природи», – поділилась мисткиня.

Читайте також: Увійде в історію мистецтва: як художник Петро Антип створює у Луцьку найбільшу картину світу

Владислав Рябоштан – родом з Дніпра, але в перші дні повномасштабної війни митець перебував у Києві. І саме метро стало його першим прихистком. 

«Ранок тоді почався з сумнівів: Що робити? Куди їхати? Незрозумілість... Єдине, що було ясно, що треба шукати укриття. Для мене таким укриттям стало саме метро. Я провів там декілька перших днів. Після чого евакуювався до Луцька. Проживав тут декілька місяців», – розповів художник.

Тема урбаністики і залізниці для Владислава була близькою ще з дитинства, адже такі пейзажі бачив у Дніпрі. 

«Тему метро я почав ще до війни, але з початком війни вона для мене змінилась кардинально. Я перестав мислити про метро, як про естетичну і цікаву локацію. Тепер воно має повне відношення до безпеки», – пояснив митець.

Читайте також: Людина, мистецтво та ChatGPT: у Луцьку відкрили артпроєкт, що спонукає думати

Зображення війни на аркушах формату А4 художник розпочав з початком війни. Це просто папір і графіт. За словами митця, ці замальовки робилися на одному диханні: від 15 хвилин до декількох годин.

«Такого розміру роботи, тому що треба було все вмістити в рюкзак. Все, що можеш увезти, це все, що вміститься у рюкзак. Тому що ти не знаєш, що буде з тобою далі. Всі мої роботи на полотнах я залишив тоді у Києві», – розповів Владислав Рябоштан.

Виставка «(без)надія» експонуватиметься у Музеї Корсаків протягом місяця.