Портрети війни: у Рівному представили виставку світлин та комікс про людей, які втратили свій дім
-
-
>
-
>
-
>
1117
У Рівному презентували виставку портретів «Втрачений дім» та графічну новелу про війну «На межі».
Захід відбувся 24 березня у Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Експозицію, яка розповідає про війну через історію кожної окремої людини, відвідала журналістка Район.Культура.
22 портрети з обличчями тих, кого повномасштабне вторгнення Росії змусило залишити рідну домівку, заповнили актову залу інституту. Біля кожної світлини – кілька рядків, у яких багато українців можуть впізнати рік зі свого життя.
«Я взяла дві іграшкові машинки для дитини, комплект змінної білизни й планшет, бо треба для роботи. Все вмістилося у двох сумках. І, як виявилося, нам для щастя вистачає одного спортивного костюма на зміну», – йдеться у історії Олени з Курахового, Донецької області.
На фото жінка сидить на дитячому майданчику поряд із сином. Ще кілька місяців тому під звуки вибухів хлопчик грався у війну, відтворюючи те, що бачить на власні очі.
«Перед літаком, повним бомб, стаєш безпорадною», – читають присутні слова поряд з портретом Катерини з Чернігова.
Жінка з малою дитиною на руках ховалася від російських авіанальотів у школі та виїздила через замінований міст. Тепер Катерина не знає, як наважитися повернутися у рідне місто.
Івано-франківська обласна організація «Молода Просвіта» влітку 2022 року відвідала 30 прихистків для внутрішньо переміщених осіб та зібрала там спогади людей, яким замість рідного дому довелося жити у школах чи дитячих садочках. З фотографом Олександром Плаксіним, який теж був змушений полишити свій дім, команда «Молодої Просвіти» зафіксувала героїв історій та створила виставку, яку вже показали в 10 містах на заході України та за кордоном.
«Ми з 2014 року мали досвід роботи з темою війни й розуміли, що важливо також фіксувати історії людей, тому що потім люди не захочуть згадувати. Це боляче і тяжко. Потім люди виїдуть в інші країни й міста, тож ці історії можуть втратитися», – пояснює керівниця «Молодої Просвіти» Євгенія Бардяк.
На думку організаторів, головна мета виставки – допомогти українцям краще зрозуміти тих співгромадян, які вимушено стали переселенцями, а іноземцям – зрозуміти, що таке війна і що насправді відбувається в Україні.
«Я думаю, кожен з нас минулого року точно відчував те, що відчувала я. Я пам’ятаю перший місяць: постійна сухість в роті від страху, кожна ніч і день – один і той самий одяг, бо ми спали в одязі й це відчуття кінечності. На щастя, ми у Франківську не знаємо, що таке війна. Мені здається, що у Рівному теж не було такого нічого, слава богу. Але той страх, який довелося відчути, його, напевно, ні з чим не можна порівняти. Війна – це найстрашніше, що відбувається. І ось ці історії окремих людей, які читають і українці, і люди за кордоном допоможуть нам краще зрозуміти одне одного», – зауважує Євгенія.
Знайшов у собі сили наживо поділитися спогадами про пережите Володимир Приходько з Маріуполя.
«Ми тікали від смерті з одного кінця міста в інший, а вона всюди наздоганяла», – такими словами розпочинається історія Володимира на стенді.
Однак під час розмови чоловік каже, що не знає з чого почати. Було дуже складно погодитися на ці виступи, адже щоразу потрібно пригадувати й знову переживати жахи, в які російська армія занурила все місто. Та потім маріуполець зрозумів, що це важливо озвучувати і поширювати. Бо дивитися на війну по телевізору – це одне, а от бачити наживо – інше.
«Я почну навіть не з 2022 року, а з 2014, коли ми бачили, як 18 людей на ринку в нас в Маріуполі накрило градом. І я там був, ми бачили ці гради. Це був такий для нас день значний, бо моя донька мала йти працювати. Вона медик і вони якось там помінялися змінами й загинула інша людина, а не вона», – розповідає Володимир Приходько.
Про події з початку повномасштабного вторгнення Володимир пригадує із ще більшим болем: як ховалися у підвалах, готували їжу на вогні, намагалися евакуюватися і жили під постійними обстрілами.
«Тільки чуєш, як свистить – міна летить, і ти знаєш, що в тебе є три секунди», – пригадує переселенець.
«Ми бігали до джерела, щоб набрати води, й там теж убило людей. Я це бачив. Там неподалік стояли мінометники і накрили відразу 8 людей. Ми підійшли не те щоб запізно… Вчасно, бо могли б опинитися на місці цих людей», – каже Володимир.
Після евакуації чоловік повертався у Маріуполь, щоб допомогти виїхати з міста іншим. Розповідає, як побачив свій театр, який тепер перетворився на груду каміння.
Зараз Володимир Приходько живе на Франківщині й займається улюбленою справою – працює тренером з плавання.
«Мої основні ліки – це спілкування з людьми. З дітьми, які мене оточують. Але рік тому я жити не хотів», – зізнається маріуполець.
10 історій, які стали певним синтезом представлених на виставці, та усіх відомих подій, що не раз сколихнули Україну, увійшли до графічної новели із назвою «На межі». Це комікс із реальними розповідями, описаними у художньому стилі, який також переклали англійською, румунською та угорською мовами, за підтримки агентства США з міжнародного розвитку USAID.
На думку Євгенії Бардяк, такі персональні історії допомагають протидіяти російській пропаганді, яка продовжує працювати за кордоном в інших країнах. Коли людина ділиться своїм персональним досвідом – це про емоції, які з часом стираються. А от коли перечитуєш ці історії, то вони відразу нагадують, що все-таки означає війна. Тому, окрім презентацій в Україні, команда організації провела виставки в Молдові, Румунії та Угорщині.
«У кожній країні було по-іншому. У Молдові дуже проукраїнське суспільство. На зустріч прийшло багато внутрішньо переміщених людей. Прийшла українська діаспора, був присутній посол України в Молдові. Там дуже проукраїнськи налаштовані люди. Попри те, що ми проводили захід в умовах проросійських протестів, які тоді відбувалися у Кишиневі, до нас прийшли люди й це була дуже тепла зустріч», – розповідає Євгенія.
Та найбільш цікаво, за словами керівниці «Молодої Просвіти», пройшли заходи в Угорщині. Присутні на події зазначили, що це вперше в Будапешті презентували інформаційний продукт, який допоможе більше дізнатися про те, що відбувається в Україні, та ще й угорською мовою.
«Ще одна презентація дуже цінна, на мою думку, була в нас на півночі Угорщини в невеликому містечку Сечень. Туди прийшли місцеві школярі, вчителі, бібліотекарі й ось там ми говорили про війну в Україні, де люди не розуміють, що таке війна. Вони дуже активно піддаються пропаганді через російське телебачення, яке активно транслює проросійську позицію. Тому такі заходи, які ми проводимо, важливі для ближнього закордоння. Адже ці країни межують з Україною і там живе багато українців, які комунікують з місцевим населенням», – відзначила Євгенія.
По завершенню заходу представники громадської організації обмінялися із присутніми методистами, педагогами та бібліотекарями ідеями щодо використання цих інформаційних продуктів у навчально-виховному процесі.
Графічні новели «На межі» розповсюджують безкоштовно. Наразі працюють над новим накладом та електронною версією, адже попит дуже великий.
«Обов’язково будемо продовжувати поширювати цей продукт по Україні й за кордоном», – переконує Євгенія Бардяк.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
