Ода життю та коханню: у Рівному звучало «Танго свободи» пам’яті Астора П’яццоли

У Рівному відбувся концерт пам’яті видатного аргентинського композитора, який із вуличного танцю перетворив танго на класику високої сцени – Астора П’яццоли.

Захід пройшов 19 березня у Залі камерної та органної музики. Як народжувалося Nuevo tango, а Астор П’яццола з вбивці танго ставав його пророком – спостерігала журналістка Район.Культура.

Дарина Гриценюк, Андрій Пермяков та Олександр Оленіч

«В Аргентині можна змінити сотню президентів, поміняти одну релігію на іншу, але танго – річ недоторканна», – лунали зі сцени слова П’яццоли у виконанні відомого літератора й театрального виконавця Андрія Пермякова.

Читайте також: «Залізна евакуація»: у Києві презентували книгу Андрія Пермякова про українських залізничників

Як оповідач Андрій проводив глядачів усіма етапами життя аргентинця від несприйняття до визнання. Астор П’яццола зазіхнув на святе й недоторкане – музику, яка була ледь не національною ідеєю. За винайдення нового стилю П’яццолі погрожували, а його твори не сприймали в рідному Буенос-Айресі, який звик танцювати під класичне танго. Та це не зупинило композитора – він вивів танго на світовий рівень і у підсумку все-таки був нагороджений званням «Великий Астор» на Батьківщині.

Андрій Пермяков

«І грають Майстра оркестр і соло! Per astera ad astra! Per astera ad Astor! Астор Пʼяццола!»

 «Через терни до зірок» – цілеспрямованість, бунтарство й впертість пронизують творчість Астора П’яццоли. Андрій Пермяков не вперше перевтілювався в аргентинського композитора та саме внутрішня близькість по духу допомогла природно зіграти цю роль на сцені.

«Мені близький образ П’яццоли. Мені навіть казали: «Ти не грай П’яццолу, ти просто будь собою з іншим прізвищем». А. П. – Андрій Пермяков і А. П. – Астор П’яццола. Дуже подобається мені цей момент», – відзначив актор.

Дарина Гриценюк та Олександр Оленіч

«Хай живуть божевільні, які придумали любов».

Усю пристрасть танцю на сцені філармонії демонстрували солісти танцювального клубу «Флеш» Міського палацу культури «Текстильник» Дарина Гриценюк та Олександр Оленіч.

Не один десяток життів, здавалося, проживали глядачі під звуки скрипки провідного соліста Національного будинку органної та камерної музики Назарія Пилатюка.

Кожною композицією скрипаль разом із Академічним камерним оркестром Рівненської обласної філармонії під керівництвом диригента Юрія Скрипника, Олегом Кузмінчуком, Іриною Козачук, Антоном Сопігою та їх соло на віолончелі, фортепіано й гітарі занурювали присутніх у новий сюжет та нові переживання. А монологи Андрія Пермякова тонко доповнювало й підсилювало звучання бандонеона у виконанні провідного українського бандонеоніста Сергія Курдицького.

Ірина Козачук та Олег Кузмінчук

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Район.Культура (@rayon.kultura)

«Пори року в Буенос-Айресі» – фактично драма в чотирьох діях від Астора П’яццоли. Тепле сонце Аргентини, портове місто, шум океану, розлука, туга за домом і для кожного своя особиста сумна, але не трагічна сюжетна лінія.

П’яццола актуальний завжди. Нонконформіст, який чинить спротив, і життєствердний романтик. Саме тому в імпрезу, вибудувану режисеркою Таніною Позняк, так органічно вплелися сучасні події.

Сергій Курдицький

«Танго свободи для скрипки з оркестром, коли кожна нота влучає у серце! Оркестр в пику оркам виконує оду життю та коханню у Танго свободи!»

«Від режисера залежить все. Не тільки якісь ходи, режисерські думки, від неї залежить натхнення, віра, настрій. З Таніною завжди приємно працювати, тому що вона відчуває, вона знає, добивається того, чого вона хоче. Вона дуже креативно мислить і як П’яццола виходить за рамки традиційного сприйняття. Зібрати це все воєдино технічно, літературно, в художніх образах, подачах і в технічних моментах, в розстановках на сцені – це велика праця. Ми – маленькі пазли: оркестр, ведучий-оповідач П’яццола, музикант-бандеоніст, музикант-скрипаль. Це все якось треба з’єднати, щоб всі ці пазли склались в таке «Танго свободи». Я вдячний, що колись став Астором П’яццолою завдяки режисерці Анастасії Маслаковій. У неї один підхід, а в Таніни інший, але це прекрасно, тому що можна експериментувати і йти вперед», – відзначив Андрій Пермяков роботу Таніни Позняк.

Таніна Позняк

Читайте також: Ах, яка солодка на смак кава: у Рівненській філармонії презентували «Кавову кантату» Баха в джазовому аранжуванні

Режисерка зі свого боку зауважила, що її надихала історія Астора П’яццоли, яка вчить вірити в себе.

«Його, можна сказати, вигнала з дому рідна країна, але він ніколи не здавався й все одно йшов до своєї мрії. Він вірив у те, що робить, і незважаючи ні на що, П’яццола показав це всьому світу й це найбільше надихає насправді. Ця історія завжди буде актуальна, завжди актуальною буде його музика. Тому що це музика, яка дозволяє виходити за якісь межі, за кордони й зовсім по-інакшому дивитися на світ», – розповіла Таніна Позняк.

Вихід за рамки й свободу танго найяскравіше продемонстрував емоційний дуетний виступ на біс Назарія Пилатюка та Сергія Курдицького. Затамований глядачами подих з останньою нотою вилився у вигуки «Браво!» та шалено довгі оплески.

«Це було неперевершено! Ми так наплакалися», – промовляла глядачка, яка підійшла подякувати Андрію Пермякову й стирала сльози у кутиках очей.

Врешті, навряд чи у ці часи щось може пройняти нас глибше, ніж ода життю, яке ми втрачаємо, і свободі, якої прагнемо.

«Танго свободи» – це не тільки про П’яццолу й не тільки про Аргентину. Це про кожного з нас і тому воно відгукується. Кожен з нас може пройти такий шлях», – підсумував Андрій Пермяков.