Голос, тіло, аура: у Луцьку відкрили виставку тривимірності поезії Галини Яструбецької

05 Березня 2023, 15:15
Галина Яструбецька РЕПОРТАЖ 2200
Галина Яструбецька

Вірш розростається деревом, 

У ньому живе зозуля,

Продовження мого тіла,

На самім краю трави

Слухаю ісихію...

У Луцьку відкрили Міжнародний проєкт тривімірності поетичних текстів: голос, тіло та аура вірша – «Полігон: Територія слова».

Познайомитись із багатогранністю поезії Галини Яструбецької у стінах Музею сучасного українського мистецтва 3 лютого прийшло чимало освітян, студентів, митців та поціновувачів культури. Серед присутніх була й журналістка Район.Культура.

Організатором проєкту є Луцька літературна резиденція «Місто натхнення» спільно зі Спілкою письменників Польщі та Луцькою міською радою, а також у партнерстві з платформою LitCom та Департаментом туризму. Авторкою ідеї є Ольга Ольхова, яка й модерувала зустріч.

Галина Яструбецька і Ольга Ольхова

Виставка віршів – це новий формат, який поєднує авторське визвучення поетичного тексту з його візуальним втіленням, де цифрові технології стають провідниками нових сенсів, і всі компоненти разом створюють цілісне художнє явище. Три складові, які хотіли показати автори ідеї, реалізовані за допомогою таланту трьох людей, які стали співавторами проєкту. Поетичні тексти написала Галина Яструбецька, докторка філологічних наук, професорка Волинського національного університету імені Лесі Українки, а також лауреатка Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Графічне втілення створив Кирило Ткачов, графічний та шрифтовий дизайнер, викладач, засновник Міжнародного фестивалю «Простір літер». Над аудіооформленням працював композитор Олексій Мікрюков (King Imagine). 

Офіційна частина презентації стала досить затяжною, адже творці проєкту хотіли поділитися своїми відчуттями від роботи над «Полігоном», а літературознавці – думками щодо багатовимірності поезії Галини Яструбецької.

За словами Ольги Ольхової, вони поєднали класичну та звиклу поезію з новітніми форматами сприйняття інформації. А також поділилася історією створення проєкту. 

«Коли команда Луцької літературної резиденції під час пандемії, а потім і під час повномасштабного вторгнення думала над форматами подій, які можна проводити. Ми шукали ідеї та формати... Що можна було б зробити такого, щоб воно було доречним до часу. І тут нам трапилася поезія Галини Яструбецької. Це була збірка, але тексти з неї відчитати просто у вигляді графічного тексту було замало. Хотілося їхнього визвучення», – розповіла модераторка дійства.

Також вона зауважила, що сама авторка начитує свою поезію особливо і це не залишило їх байдужими.

«Вона частково її наспівує, частково їх медитативно розтягує, частково терапевтично наговорює, наголошує, акцентує. Можливо, навіть десь збуруює ті емоції, які ми глибоко ховаємо у собі», – зауважила Ольга Ольхова.

На тому ж етапі організаторам трапився й інший партнер – LitCom. Саме ця платформа допомогла створити аудіооформлення віршів Галини Яструбецької. Відвідувачі проєкту можуть скористатися спеціальними картками, скачати за qr-кодом застосунок і почути поезію у виконанні авторки. 

«Для того, аби повноцінно насолодитися ідеєю проєкту необхідно застосувати всі свої чуття: відчитати графіку вірша – тіло вірша, почути авторське виконання за допомогою застосунку», – пояснила модераторка.

Фундатор та засновник музею Віктор Корсак відгукнувся про проєкт через призму системного аналізу, і подивився на слово як на систему. 

«Все що нас оточує – це система. Ми є системою надсистеми. У нас є клітини, органи – це підсистеми. І якщо підійти до слова або мови – це також система. На вході мають бути ресурси, інтелект, і мають бути якісь компоненти. Наприклад у слові – букви, у реченні – слова. Мають бути фактори, які на це впливають. Ми можемо одне і теж слово сказати різним тоном, написати різним шрифтом... І кожна система обов'язково має виконувати якусь функцію. Зрозуміло, які функції виконує слово... І якщо все ж підійти до слова, як до системи, і змінювати компоненти і функції, зв'язки між цими компонентами – можна створювати нові системи, нові продукти. Щось подібне ми сьогодні і бачимо», – поділився Віктор Корсак.

Також фундатор музею зазначив, що цей проєкт дуже естетичний, а також інноваційний. 

«Ми сьогодні присутні на чомусь унікальному, і справді мистецькому», – завуважив Віктор Корсак.

Заступниця луцього голови Ірина Чебелюк, як представниця влади, зауважила, що у Луцьку дуже багато творчих людей та митців різного жанру. Кожного разу з такими проєктами у місті відкриваються нові таланти, які не усі могли знати раніше. 

Особливою честю було бачити на заході польських партнерів, які завітали до Луцька, аби вживу побачити презентацію. На заході була присутня голова Спіки письменників Польщі, професорка та викладачка Інституту дослідження літератури Анна Насіловська та її колега Збіґнєв Збиковський, голова Варшавського відділу Спілки письменників Польщі.

Пані Анна зізналася, що дуже рада бути присутньою особисто у Луцьку і добре пам'ятає 24 лютого 2022 року. Тоді Спілка письменників Польщі відразу написала українським колегам із запитом підтримки. На що їм прийшла швидка відповідь з Києва, якраз на День письменника (3 березня) від Дмитра Чистяка польською мовою, що приємно вразило поляків. Спершу у різних тижневиках видавали перекладені вірші українських поетів, і з того ж моменту письменники двох країн почали плідну співпрацю. Зокрема й з Ольгою Ольховою.

«Через декілька місяців ми організували в нашому Будинку культури в Варшаві цикл зустрічей з письменниками України «Спільномова». Так наша співпраця почала розростатися. Зараз вона вже руйнує кордони, і ми вже тут, у Луцьку. А хто знає, що буде далі? Надіємося, що Луцьк завітає до Варшави. Можливо навіть із цим проєктом, можливо, з чимось іншим. Це, звісно, ефект війни. Хоча це позитивні ефекти. Це зближення польських та українських літераторів. Ми дуже радіємо з того, і так і буде й надалі», – запевнив пан Збіґнєв.

Авторка поезії Галина Яструбецька зізналася, що ця подія надзвичайно важлива у її житті. 

«Ми сьогодні з вами будемо продовжквати лінію вибавлення слова, вірша від закляття однозначності, одновимірності і лінійності. І будемо ставати на стежку, повертати слову свободу. Так як власне й належить. Повертати йому й тіло. Оскільки ми усі знаємо фундаментальну працю «Слово було першим». Отже, спочатку слово, а потім світ», – пояснила авторка.

За словами літературознавиці, якщо зробити на слові зріз, то на ньому проступив би світ та всесвіт. 

«Чи не основним персонажем у моїх текстах є сама мова. Мова у своїх творильних можливостях, мова та слово, які живуть самі по собі, вірш, який сам по собі існує. Мати якісь наперед задані рішення тут не можна. Тут є простір для того, щоб читати та рухатися своїми траекторіями руху», – розповіла Галина Яструбецька.

Галина Яструбецька пояснила присутнім значення слова Полігон, яким названий проєкт. Адже зазвичай, коли люди чують цей термін, він асоціюється із військовими навчаннями, випробуваннями і тестуваннями зброї. Та це лише одне зі значень, яке несе у собі це поняття, запевнила авторка.

«Якщо ми зробимо екскурс в минуле слів, то дійдемо до грецького коріння. І побачимо, що – це багатокутник. Тому не дарма термін полігон існує й в математиці. Тепер ми його проєктуємо й на площину мови. Тому ми хочемо запропонувати вам нову алегорію: на означення слова, як структури і на означення світу, як системи. Слово – це територія, структура. Як полігон має свою драматургію та архітектуру, так і слово має свою драматургію, а вірш тим паче. Асоціативний ряд: слово, світ, полігон, текст», – пояснила авторка.

Тіло віршам Галини Яструбецької надав шрифтовий дизайнер Кирило Ткачов.  Він розповів, що те, що присутні бачать в експозиції – це його бачення віршів поетки.

«Моя професія – створювати літери в різних варіантах. Як правило вони більш менш однозначні. У даному випадку, у мене був оригінальний проєкт. Я не намагався його робити зрозумілим. Текст – багатошаровий. Тут відбувається аналіз і синтез в словах. У них з'являються нашарування. Я перетворився на співучасника. Індивідуальний підхід порушує правила і перетворюється на те, що може не всім зайде», – пояснив дизайнер.

Своїми думками щодо поезії Галини Яструбецької ділилися її колеги-освітяни. Серед них і Ольга Деркачова, докторка філологічних наук Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, яка приїхала з Івано-Франківська.

«Поезія Галини Яструбецької – це про створення світу словом. Вона переконує нас, що слово – це палімпсест, тобто пергамент, на якому колись існував інший текст прадавніх часів. Як його віднайти поміж нових слів та сенсів, і чи потрібно? А що і з нашою свідомістю, чи палімпсестова вона? Як слово, що стало не в перший і не в другий день, і що робити, щоб слова не відсахнулися від світу і не поверталися, а якщо повернуться, то куди? І чи до першооснов? Зрештою, де ті першооснови, якщо ті откровення походять від слова Кров. Полігон, як хід, як багатокутник, отой на якому ми всі стоїмо на протязі епох і протистоянь добра і зла. І хочеться нових сенсів... Про все це поезія Галини Яструбецької, їй важливо дізнатися, що всередині нас. Навчитися розуміти невидимі для людського ока вирви», – поділилася філологиня.

Тереза Левчук, докторка філологічних наук, професорка кафедр теорії літератури та зарубіжної літератури ВНУ імені Лесі Українки захоплюється творчістю своєї колеги. Її вражає наскільки оригінально поєднано небо і землю, дух і тіло в поезії. 

«Мене вразило, що цей проєкт називається Полігон. Це і територія, де відбуваються навчання, і математичний вираз. Але і одне і інше значення цього слова – в гармонії із поезією авторки... Вона, ступаючи в діалог з своїми улюбленими поетами, не потрапляє в їх полон, вона не наслідує їх. У неї дуже сильний голос: голос поетичний і голос фізичний. Багатогранна авторка, і багатогранна поезія. Її слова займають мало місця, але зміст закладений у них глибокий. А ще більше смислів навколо того, що написано», – розповіла професорка.

Олена Маланій, кандидатка філологічних наук, доцентка Кафедри української літератури ВНУ зауважила, що й справді поезія Галини Яструбецької давно вже потребувала багатоплощинності, адже навіть ілюстрації не могли показати усієї глибини її віршів. А також підмітила, що останнім часом у віршах авторки часто зустрічається образ зозулі. 

«Її поезія – це багатовимірний і різноплановий простір, різноплощинний. Глибинні сенси спонукають нас творити свою геометрію долі, шукати свої тригери болю, про які досить часто горить лірична героїня поезії. Цій поезії вже давно було тісно на сторінках книжок, вони давно просилися в каліграію, в одежу пластики та аудіювання. Якщо у Клариси Пінкола Естес є жінка, що біжить за вовками, то лірична героїня Галини Яструбецької – це жінка, що йде на поклик німої зозулі, за її німим криком. Кирило разом із Галиною створили поезомалярство», – зауважила філологиня.

Деякі колеги Галини Яструбецької не змогли бути присутніми, тому записали для презентації відеозвернення. Одним із них став літературний критик, музикант і письменник Олександр Клименко.

«Мені подобається та мені близьке, як пише Галина Яструбецька. З однієї причини – я розумію її поезію, яка на філософському рівні осмислює символи, балансуючи на тонкій межі між римованим віршем та верлібром, яка відображає потребу творчої людини, яка мислить і відчуває у створенні більш насиченого поетичного повідомлення. Слова посилюються музичними звуками, а звуки фарбами з палітри хужожника», – розповів критик.

Світлана Маценка, докторка філологічних наук, професорка кафедри німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка та керівниця платформи інтермедіальних досліджень записала своє звернення у Німеччині. Вона теж зауважила на глибинності поезії своєї колеги.

«Промовляючи, мисткиня повертає нам слово, а з ним і людську душу – до первісного, сутнісного, єдиноціннісного. Вона сягає тих пластів тотальності, де людська мова, тілесність, звуки природи щільно взаємодіють між собою. Мисткиня розуміє слово, як продовження тіла. Вона відчуває повіками шрами літер на шкірі слів, спів зозулі. Її зрячі вірші сліпнуть аби чути істину», – поділилася своїми думками Світлана Маценка. 

Хоч і офіційна частина презентації була й справді досить довгою, усі присутні із допитливістю почали знайомитись із інноваційним підходом до сприйняття віршів. Дехто просто читав шрифтовий варіант поезії, а хтось поєднував це із аудіосупроводом. Присутні висловлювали слова захоплення авторам та організаторам проєкту.

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024