Митці проти ейджизму: у Рівному відкрили фотовиставку про вічну красу

10 Листопада 2022, 16:17
Виставка 1244
Виставка

У Рівному відкрили виставку відомого фотографа Олександра Харвата і його учениці Марини Долганової під назвою «Краса – вічна, правда ж?»

Захід пройшов 9 листопада в ТРЦ «Злата Плаза». Серед охочих подивитися на 24 портрети відомих діячів Рівненщини та гостей міста була й журналістка Район.Культура.

«Особисто для мене ця виставка надзвичайно важлива, бо перша. Вона про красу, про красу людей, які її випромінюють. Мені завжди здавалося, що мистецтво існує не саме по собі, а має функцію – доносити соціальні проблеми», – поділилася враженнями авторка портретів Марина Долганова.

Мисткиня переконана, що старші люди все частіше стикаються з дискримінацією за віком, тож поділилася з вчителем Олександром Харватом ідеєю – створити фотопортрети, які б продемонстрували красу зрілості.

«У нашому суспільстві ми можемо доволі часто побачити негативний вплив ейджизму на людей. Це можуть бути якісь легкі, невимушені коментарі, негативні репліки, на які ми не звертаємо увагу, але вони є. Якщо ми погортаємо стрічку інстаграму, фейсбуку, подивимося на якусь рекламу – скрізь абсолютно оспівується краса молодості й жінок. Як об’єкт краси люди сприймають саме жіночий образ. З чоловіками не так, зйомки з ними інші: вони не такі популярні, не такі відверті, більш стримані, скуті. Тому ми зробили акцент на цих людях, серед яких більшість – чоловіки», – зазначила фотографиня.

Марина розповіла, що фотографувати почала нещодавно. У липні отримала сертифікат від школи фотографії Олександра Харвата, а по завершенню навчання він запропонував зробити разом виставку, над якою фотографи спільно працювали три місяці. Мисткиня зізналася, що хвилювалася перед своїм дебютом, але підтримка вчителя допомагала.

«Дуже-дуже хвилювалася, але мені спокійніше, що все-таки виставка в нас у парі і я знаю, що він мене підтримає. Раптом що – прикриє», – поділилася Марина.

Відкриття виставки припало на День української писемності та мови, а також День працівників культури, тож організатори та гості заходу не могли не згадати про важливість мови та творчості.

«Хочу зазначити, що фотографія також має мову і мову досить яскраву насамперед для візуального сприйняття. За допомогою фотографії створюється художній образ певної людини, природи, будь-якого світогляду. Це люди, які надихали мене, Марину, надихають всіх нас і потрапили в поле нашого зору, поле зору нашого об’єктива. Тому ми вирішили їх зафіксувати. На цих портретах є імена, але немає титулів. Натомість біля кожного портрета написане кредо: чим ці люди керуються. Можливо, ці слова теж будуть надихати інших людей. Творчість спонукає людину до кращого усвідомлення оточення, того, де ми живемо», – розповів Олександр Харват.

Більшість світлин створювали в майстерні й тло не завжди пасувало до загальної атмосфери на фото, та ще й часто відвертало увагу від моделей. Тому творці виставки вирішили, що фотографії демонструватимуть у чорно-білому варіанті. Під час фотосесій митці багато розмовляли із тими, хто погодився постати перед їхніми камерами. У такий спосіб, кажуть фотографи, вдалося розкрити моделей і продемонструвати через світлини яскравість їхніх особистостей. 

У коментарі для Район.Культура Марина Долганова розповіла про те, як фотографи обирали героїв для своїх портретів.

«Оце було цікаво, до речі. Майже всі – це наші знайомі. Вони досить публічні люди. Це фотографи, це художники. Отам є Микола Федоришин, він був директором музею у «Пересопниці». Є краєзнавці місцеві, але передусім – це фотографи й художники. Саша каже, це через те, що ми тусуємось у цій атмосфері, але я думаю, що річ не тільки в цьому. Насправді коли я пропонувала зйомку людям менш публічним, тобто сусідам, викладачам, просто знайомим – вони відмовлялись. Коли вони чули слово виставка, то просто йшли від мене. Я думаю, це через комплекси, швидше за все», – зазначила фотографиня.

Оцінити результат фотосесій завітали ті люди, чиї емоції зафіксували Марина та Олександр. Український поет, художник та лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський переїхав з Херсона до Рівного, рятуючись від російської окупації. Митець неодноразово проводив читання своїх віршів, на одному з таких заходів Олександр Харват і зумів зафіксувати цей момент на світлині.

«Завдячую долі, що вона мене долучила до такого свята. Дякую, зокрема Олександру, Марині, за те, що я тут сьогодні з вами. Ви знаєте, нахлинули хвилями такі спогади: я був ще зовсім маленьким, коли ще до школи почав малювати. Дуже був цим зацікавлений і тепер згадав, що коли я пішов у перший чи другий клас, батьки мені передплатили два журнали, які були в Радянському союзі дуже знамениті: «Совєтскоє фото» й «Ізобразітєльноє іскуство». У мене досі перед очима стоять ті чорно-білі фотографії. Скільки літ вже минуло, а як все це вплинуло на мене. Зупинена мить виконує роль вічності», – переповів свої спогади Анатолій Кичинський.

Уважно роздивлявся кожен портрет і відомий рівненський прокурор, краєзнавець, а також фотолюбитель Олександр Коташевський.

«Фотографією я займаюсь дуже давно. Я вважаю, що найголовніше – це бути не тільки професіоналом, а всебічно розвиненою людиною. І один з проявів всебічного розвитку – це мистецтво і культура. Я, на жаль, не вмію малювати, не вмію грати на музичних інструментах чи співати, але люблю фотографувати, люблю збирати фотографії. В деяких книжках, які випущені Олександром Миколайовичем, є і мої твори також. Є зібрані мною. Я дуже радий, що зроблена така виставка, яка показує творчих людей різних професій і різних напрямків. Всі люди, зображені на цих портретах, творчі й всі ці люди розвивають нашу країну, наше мистецтво, наших людей. Тому що без розвитку творчості, без розвитку культури жодна держава не може розвиватися», – поділився роздумами Олександр Коташевський.

Переконана в актуальності виставки й краєзнавиця Галина Данильчук. На думку героїні одного з портретів, найважливіше в людині – аж ніяк не зовнішність, а її енергія, те, що у неї всередині.

«Кожен з нас фотографує, як може. Ми зупиняємо миті. Моє покликання – розглядати, фіксувати, перезнімати старі фото із сімейних архівів і альбомів. Два дні тому була у чудової жінки – Віри Миколаївни Москальової. Їй 90, але я не відчувала між нами різниці і якби ви прийшли – теж не відчували б. Тому що не зовнішність, а те що всередині характеризує цю людину. Я перезняла більше ніж 150 фото з її життя, а тепер гортаю і це неймовірно цікаво. Звісно, їй 90, тому вдома дуже багато портретів, фотографій, де вона красива і молода. Та коли я намагалася її фотографувати, вона постійно казала: «Ой, зробіть гарно». Кожному хочеться бути молодшим зовні, але у таких людей немає віку, а є дуже великий потенціал, щоб зарядити інших. Тож фото, якого б віку воно не було, завжди буде на часі, завжди залишиться в альбомах, в пам’яті. Колись хтось замість нас буде гортати ці сторінки. Дякую за те, що ви звернули увагу на нас», – розповіла Галина Данильчук.

Фотографи Олександр Харват та Марина Долганова зазначили, що, можливо, продовжать проєкт, адже виставковий стенд розрахований лише на 24 портрети, а цікавих постатей, яких хотіли б зафіксувати на своїх світлинах, набагато більше.

А поки розглянути портрети й насолодитися виставкою «Краса – вічна, правда ж?» можуть усі  охочі, відвідавши виставковий стенд на першому поверсі ТРЦ «Злата Плаза».

Катерина НОШКАЛЮК

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром