«Я вирішив друкувати «Темні Віки», – Макс Кідрук анонсував про вихід нової книги

02 Листопада 2022, 16:31
Макс Кідрук 1425
Макс Кідрук
Письменник Макс Кідрук повідомив, що вирішив видавати «Нові Темні Віки» попри війну. 
 
Про це він написав на своїй сторінці у фейсбуці.
«Будь ласка, не кажіть про це як про «культурний фронт». Знаю військових, які зціплюють зуби, чуючи це словосполучення. Фронт у нас один, на ньому гинуть люди, і я це чудово розумію. Я вирішив друкувати «Темні Віки», бо продавати книги — це, напевно, єдине, що вмію робити добре. І вірю, що це дозволить мені більше донатити на військо», – каже письменник.
Також Макс Кідрук розповів, що «Нові Темні Віки» вийдуть в іншому видавництві. 
«Я вдячний КСД за все, що вони зробили для мене, й усе, чого навчили мене протягом десяти років. Мені було приємно працювати з командою, завдяки якій на українському книжковому ринку з’явилися переклади Філіпа Рота, Донни Тартт, Джо Аберкромбі та Стівена Кінга. Утім настав час рухатися далі», – зауважує автор.
Письменник у своєму дописі зізнається, що рік назад зовсім не так уявляв промоакцію із виходу своєї нової книги, але лютий 2022 року змінив його ставлення до життя.
 

Подаємо текст його допису:

Останні кілька місяців навчили мене смиренності. Й іще рік тому я нізащо не повірив би, що починатиму цей пост такими словами.
Я звик прораховувати все наперед. Допис, який мав би відкривати промокампанію «Нових Темних Віків», почав планувати ще восени 2021-го. Прокручував у голові окремі абзаци, добирав найкращі, на мою думку, слова. Тоді все було просто — цим дописом мало стати оприлюднення мого нового логотипа і подяка його дизайнерові. Та потім дещо змінилося, зокрема у моїх взаєминах із видавцем. Я збагнув, що починати доведеться з іншого, й замість складання подяк дизайнерові уявляв, як дякуватиму редакторам і редакторкам КСД, із якими працював упродовж десяти років.
 
24 лютого я все ще чіплявся за думку, що пост-прощання з КСД колись та й з’явиться. Я більше не розумів, про що в ньому писатиму — кому яке діло до моїх стосунків із КСД під час повномасштабної війни? — але, зізнаюся, чіплявся за цю думку ще досить довго. Мабуть, тому, що мусив за щось чіплятися.
 
А потім мені зателефонувала мама та запропонувала зустрітися. Ми живемо в одному місті, регулярно бачимося, мама ніколи не кликала мене на зустріч просто так, і я одразу збагнув: сталося щось недобре.
 
Був хороший літній день. Ми сіли на лаві біля пам’ятника Климові Савуру, і мама повідомила, що в неї рак.
 
До вторгнення мені часто снився сон: я в дорозі, зупиняюся на ніч у незнайомому місті, а на ранок виявляю, що моє авто вкрали. Щоразу після пробудження наставав короткий період — лічені секунди, — коли я вже не спав, але ще не усвідомлював, що прокинувся. У цей час гнітюче відчуття душило найдужче. Я панікував, гарячково вигадував, як повернути авто, аж поки в голові не прояснювалося, і накочувало полегшення: це лише сон. 
 
Зрештою я призвичаївся й у подальшому навіть у півдрімоті розумів, що бачу сновидіння, тож перейматися не варто. І це зіграло зі мною злий жарт. Після розмови з мамою мені щоранку спросоння здавалося, ніби я додивляюся сон, у якому в моїй країні війна, у моєї мами рак, а я надумав видавати текст на 280 тисяч слів у час, коли допис на п’ять абзаців цілком собі серйозно називають лонґрідом. І впродовж лічених секунд після пробудження я був упевнений, що це все не насправді, мені все наснилося, такого не може бути в реальності. А потім ці секунди спливали, і я прокидався по-справжньому.
 
За тиждень по тому під час обстеження лікарі запідозрили онкологію у батька. На щастя, підозра не підтвердилася. Я пригадую, як віз його від лікаря, стискаючи в руці роздруківку з діагностичного центру, де результат аналізу був рівно вдвічі менший за верхнє референтне значення (що означало, що батько здоровий, як на 76-річного чоловіка), і то була перша мить, коли я подумав про смиренність. 
 
Смиренність не в плані опустити руки й пустити все на самоплив. Смиренність у тім, щоби більше не мати очікувань. Не планувати, не уявляти, не мріяти. Я пообіцяв собі, що надалі лише прораховуватиму найгірший варіант і все, що хоч трохи краще за нього, прийматиму із вдячністю.
 
Тоді ж я зрозумів, що ніякого допису, який відкриватиме промокампанію, не буде. Звісно, я пишу цей пост, але він не має на меті щось вам «продати».
 
І раптом вам цікаво — з мамою все гаразд. Позаду операція, попереду променева терапія (яку не можуть почати через недостатню напругу в мережі після російських ударів), але я точно знаю, що все буде гаразд.
Коментар
Код блоку:
04/02/2023 П'ятниця
03.02.2023