40 митців з різних країн представили у Варшаві погляд на воєнні злочини росії проти України

В центрі Варшави відбулася виставка міжнародної мистецької резиденції BIRUCHIY TRANSCARPATHIA 022. ART WAR. 

Резиденція, втілена громадською організацією «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва», об’єднала 40 митців з України, Італії, США, Австрії, Великобританії, Франції, Чехії, Данії та Польщі. Про це журналістам Район.Культура розповіли організатори.

Серед представників на масштабній виставці  продемонстрували роботи й українські митці: Жанна Кадирова, Ілля Ісупов, Влада Ралко, Володимир Будніков, Олександр Глядєлов, Віктор Покиданець, Олексій Сай. Багатьох із них війна змусила покинути свої домівки, та не дозволила відмовитися від боротьби за свободу. 

Резиденція, яка відбулася два місяці тому у невеликому Нижньому Селищі Хустського району Закарпатської області України, об’єднала митців навколо гострих рефлексій та потреби у стратегічному мисленні, народивши нові колаборації та візії спільного майбутнього. 

«У Варшаві ми показуємо роботи  першої, справжньої, живої резиденції сучасного мистецтва, створеної у країні, яка змушена воювати та чинити супротив підступному ворогу. Це найбільша поточна виставка українських митців у Польщі. Сьогодні я хочу подякувати всім польським друзям, які долучилися до організації цієї події.  Під час війни поляки підтримують Україну на всіх напрямках. Це дуже зворушливо. Далі, вже цього року, ми плануємо показати проєкт у Німеччині, Великобританії та США. Зараз, як ніколи, треба показувати наше сучасне українське мистецтво світові», – коментує президент ГО «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва» та комісар міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY Геннадій Козуб.

До експозиції виставки увійшли роботи, створені саме під час проєкту або напередодні, у часи вторгнення й активних бойових дій: живопис, графіка (зокрема, серія плакатів воєнного часу), інсталяції, скульптура, фото та відеодокументація подій в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Ворзелі, Бородянці, Києві, Харкові, Лисичанську та в інших українських містах, частково або повністю зтертих з лиця землі.

Митці

Ілля Ісупов (Київ, Україна) створив пророчу інсталяцію, зобразивши портрет молодого призовника, якого підстригають перед відправкою до армії на служіння народові України, включивши в структуру твору свою власну повістку. Розминувшись в часі перебування на резиденції з іншим учасником з Італії Лукреціа Декай (Неаполь), автор роботи зобразив колегу, якого ніколи в житті досі не бачив… Сам Лукреціа, ознайомившись з локальним контекстом та досвідом українських митців, зробив на резиденції криваво-червоні роботи абстрактного живопису, рефлексуючи на відчуття фізичного болю та втрати. 

Робота Іллі Ісупова

Микола Маценко (Черкаси, Україна), який послідовно препарує історію та сучасність України, презентував дві роботи у своєму фірмовому «геральдичному» виконанні. «Історія морського права» – композиція, присвячена беззаконню, яке протягом тривалого часу росіяни чинять в Чорному та Азовському морях, захоплюючи заручників та чуже майно і порушуючи всі міжнародні норми. Полотно «Історія» – геральдичний «ванітас» із черепом та книгою – нагадування про плинність часу, і про те, що історія складається з окремих людських доль. Усі життя, пропущені крізь її жорна, стають знаками, літерами, що кладуться на папір, і це безкінечний процес. «Все йде, все минає – і краю не має», – як писав Тарас Шевченко у поемі «Гайдамаки».

Віктор Покиданець, що навесні ледве зміг виїхати із заблокованого Миколаєва, представив «Потаємні стільники рос.літа», в яких вирізані в російських книжках об’ємні отвори для зберігання холодної та вогнепальної зброї символізують ту ретельно приховану та стратегічно сплановану машину пропагандистської справи, що спрямована на паплюження української ідентичності, геноцид громадян України та їх культурну дискримінацію. Також в межах резиденції автор створив серію живопису «Милі форми», підіймаючи тему мародерства помешкань українців солдатами російської федерації. 

Віктор Покиданець «Потаємні стільники рос.літа»

Микола Гончаров створив графічну серію ARTWAR. Сам автор так розповідає про ці роботи: «Тікаючи з Києва Житомирською трасою на третій день війни, я вперше побачив автобус з написом «ДІТИ», зроблений на склі за допомогою малярської стрічки. Згодом бачив такі самі автобуси, розстріляні росіянами. Картини про надію та безвихідь».

Микола Гончаров з циклу ART WAR

Клеменс Пул (Нью-Йорк, США), який вже протягом кількох років активно взаємодіє з українським контекстом, створив інсталяцію зі знайдених предметів untitled (fasci). У роботі досліджується, як залишки радянського минулого України стали символічними зв’язками з російським новим фашизмом, що розквітнув після повномасштабного вторгнення в Україну. Щільно стягнуті разом, здавалося б, полярні ідеологічні символи виявляють зловісну єдність.

Клеменс Пул

Диптих «Примарний натюрморт» Юрія Коваля (Львів, Україна) естетично показав відсутність і порожнечу – фізичну, істотну, моральну – виокремлену з життів мільйонів українців, яких позбавили родичів, дітей, батьків, друзів, домівок, домашніх улюбленців, власних речей. Українців, які вижили і через російську військову агресію стали тимчасово переміщеними особами або вимушеними біженцями до інших країн.

Робота Юрія Коваля на фоні експозиції

Олексій Сай (Київ, Україна) представив серію «Новини». Фактурна чорна фарба на крихкому білому папері, монохромний щоденник війни, де кожна сторінка містить нові руйнування. Чорні клуби диму, позбавлені географічних прив’язок, відбитки щоденного похмурого інформаційного потоку, який став незмінним тлом повсякденного життя.

Юрій Єфанов, що нині мешкає в Києві, але виріс у Криму, представив інсталяцію «Чим далі батьківщина, тим гарніша». У роботі художник поєднує ностальгію за рідною землею, її міфологізацію та поетизацію із жорсткою реальністю. Він звертає увагу на те, як на кічовість «курортної маскультури», початково притаманну Криму, сьогодні наклалася кічовість і брутальність російської пропаганди, яка продукується ідеологічною машиною з таким же успіхом, з яким індустрія відпочинку виробляє свої картинки-етикетки.

Лауреат Шевченківської премії Олександр Глядєлов, який щодня документує військові події та київська фешн-фотографка Вєра Бланш представили серії фоторобіт з фіксацією страшних подій, зруйнованих міст, помешкань та життів мешканців України. 

Експозиція Глядєлова і Бланш

На виставці репрезентувалися графічні роботи Влади Ралко з серії «Львівський щоденник» та Володимира Буднікова з серії «Час війни». 

Надя Полевич (Рим, Італія) створила серію #NFT#Matryoshka. 2022, репрезентацію фактичного, теперішнього буття радянського символу, що перейшов з часів Другої світової війни. Як результат, чорно-помаранчева «георгіївська стрічка» поруч з «ватниками» і «ведмедями» набуває зовсім іншого значення, асоціюючись вже із «ввічливими людьми» часів анексії АР Крим та армією рашистів «Z» сьогодення. 

Також в експозиції представили три документальні фільми, пов’язані з учасниками виставки та їхніми творами. «Кадирівська паляниця» – про те, як Жанна Кадирова та Денис Рубан створюють серію об’єктів під назвою «Паляниця», закуповуючи на кошти, отримані з продажу робіт, машини та військову амуніцію для української армії. «Шпорик» – про художників з Ужгорода, що перетворили мистецьку майстерню на виробництво компактних пічок для користування в умовах війни. «Поповнення колекції сучасного мистецтва Геннадія Козуба» – історія повернення до зруйнованої війною квартири в Ірпені засновника та організатора резиденції BIRUCHIY, і про те, що залишили йому російські окупанти на розтрощеному складі, де зберігалася мистецька колекція. Автори фільмів – Іван Сауткін, Ганна Єресько та Олена Зашко.

«Це наш власний та водночас колективний досвід. Досвід втрати дому, фізично знищеного через військову агресію. Досвід горя і тривоги, страху і ненависті, безмежної любові, сили волі та об’єднання заради перемоги. Ми змогли вижити, і нам вистачило сили сконцентруватися і продовжити те, що надважливо саме зараз: не мовчати, а діяти мовою мистецтва, щиро, відверто, без жодних обмежень. Ми вільні, – і ця внутрішня свобода відчувається в кожному творі», – підсумовує директорка резиденції BIRUCHIY Олена Сперанська.

Проєкт мистецької резиденції ART WAR міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY створили, щоб привернути увагу до проблем психологічної допомоги дітям, постраждалим від насильства під час війни, розпочатої російською федерацією проти України, та зібрати кошти для додаткового фінансування Благодійного фонду «Посмішка ЮА», який опікується цим питанням.  

В проєкті також взяли участь Габріеле Аббруццезе (Катанія, Італія), Єгор Анцигін (Київ, Україна), Юлія Бєляєва (Лінц, Австрія), Володимир Будніков (Київ, Україна), Артем Волокітін (Харків, Україна), Даниїл Галкін (Київ, Україна), Володимир Гуліч (Запоріжжя, Україна), Жанна Кадирова (Київ, Україна), Павло Керестей (Лондон, Великобританія),  Віталій Кохан (Харків, Україна), Нікіта Кравцов (Ялта, Україна/Париж, Франція), Антон Лапов (Нью-Йорк, США), Настя Лойко (Запоріжжя, Україна), Тетяна Малиновська (Харків, Україна), Олекса Манн (Ужгород, Україна), Роман Мінін (Харків, Україна), Ніна Мурашкіна (Барселона, Іспанія), Павла Нікітіна (Брно, Чехія),  Марія Пасічник (Скоттсдейл, США), Марія Прошковська (Болонья, Італія), Олег Путрашик (Ужгород, Україна), Влада Ралко (Київ, Україна), Денис Рубан (Київ, Україна), Андрій Стегура (Ужгород, Україна), Марсель Онисько (Ужгород, Україна), Сергій Святченко (Копенгаген, Данія), Стаху Шумськи (Варшава, Польща), Поліна Щербина (Київ, Україна), Аліна Якубенко (Київ, Україна).

Робота Нікіти Кравцова РАНО В КИЄВІ

Організатори

Кураторами проєкту стали: Геннадій Козуб, Вікторія Бурлака, Наталія Маценко та Олена Сперанська.

ГО «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва» з 2008 року організовує міжнародну резиденцію сучасного мистецтва  BIRUCHIY. Резиденцію заснували у 2006 році і за 17 років існування в ній прийняли участь понад 300 авторів і 14 арт-груп з 19 країн світу: Італії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Чорногорії, Нідерландів, Швейцарії, Польщі, Іспанії, Росії, Великобританії, США, Республіки Білорусь, Австралії, Канади, Ізраїлю, Боснії і Герцеговини, Сербії та Казахстану.

Партнери

Dom Towarowy Bracia Jabłkowscy S.A.-то сімейна фірма з понад 135-літньою традицією. Володіє будівлею по вулиці Brackiej 25, (історичний Універсальний Магазин Брати Jabłkowscy).

 Kamiliańska Misja Pomocy Społecznej – громадська організація, яка займається підтримкою людей, які змушені виїзжати  з  Україні від війни. Протягом багатьох років місія на користь ізольованих людей набула досвіду та контактів з іншими організаціями, завдяки чому змогла швидко реагувати та підтримувати біженців від війни. Щодня вона допомагає людям, які залишилися бездомними. Професіонали, які багато років працюють у Місії – соціальні працівники, кар’єрні радники, психологи та юристи – стали чудовою командою, яка готує нових людей, готових допомогти. 

Marzyciele i Rzemieślnicy. Dom Innowacji Społecznych це місце, яке має підтримувати розвиток міста та його мешканців, ініціювати мудрі зміни та покращувати якість життя.

Створено для творчих, нестандартних людей, яким близькі питання якості життя в місті, дбайливого ставлення до його простору та реалізації державної політики. Об’єднує людей, які беруть участь у розробці соціальних проектів, з різного походження, підтримує практичні ідеї та проекти, пов’язані з реальними викликами.

Longo Maï – мережа з 10 громад у Франції, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Румунії та Україні. Це сотні людей, які живуть і працюють разом без жодної ієрархії заробітної плати чи підпорядкування. Цей рух виник у 1968 році в Західній Європі на хвилі антиавторитарних і антикапіталістичних ідей з бажанням створити стійку контрмодель суспільства, яке керується самими грішми. Його ідеологічні витоки лежать у ранніх соціалістичних рухах та ідеях мислителів-утопістів, коріння яких сягають Середньовіччя. Протягом майже 50 років Longo Maï поєднує стійке сільське господарство та виробництво якісної їжі з соціальним і політичним залученням до проблем біженців, пригноблених дрібних фермерів та інших несправедливо маргіналізованих соціальних груп.

ZHOVID THE RESIDENCE – мультидисциплінарна резиденція на півночі України в Чернігівській області. Вільне місце для художників, музикантів, режисерів, театральних глядачів та всіх бажаючих. Резиденція орієнтована на незвичайні, експериментальні речі, адже тут є всі умови, щоб зосередитися на роботі та переосмислити свої творчі переконання в спокійній атмосфері. У резиденції з комфортом можуть розміститися до 25 осіб, є приміщення для художніх майстерень, театрально-концертної сцени, кінотеатру, виставкової площі. За десять років існування тут було реалізовано багато цікавих проєктів, серед яких міжнародні мистецькі пленери, індивідуальні та групові резиденції для творчих людей з усього світу, освітні програми, кінопокази, виставки, концерти, театральні вистави та багато іншого. 

Олена СПЕРАНСЬКА