День народження Оксани Забужко: топ-10 цитат письменниці
3757 
Українська письменниця родом з Луцька Оксана Забужко 19 вересня святкує день народження.
З цієї нагоди журналісти Район.Культура вирішили створити топ-10 висловлювань авторки — української інтелектуалки, постаті, без якої неможливо уявити сучасну українську літературу.
***
Вкотре повторю, що будь-яка людина доброї волі має нині працювати на розпад Росії, бо це єдиний спосіб людству врешті позбутись цієї ракової пухлини.
***
Вчімо історію, панове. Нема нічого практичнішого, ніж адекватна картина світу. Бо, як завважили наші предки, брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.
Читайте також: У Польщі передали кошти з продажу книг Оксани Забужко на допомогу Україні
***
«Шануймося — за наше право шануватись заплачено кров'ю. А кров, як відомо, не водиця — і не друкарська (чи якась інша) фарба», — Оксана Забужко.
***
Війна, товариство, війна. В неї різні профілі й морди. Будьмо ж уважні, курча. Хоча б уважні — в інтересах власної безпеки.
***
Світ, прогнилий в усіх своїх інституціях, має змінитись. Обов'язково. І мільйони людей це відчувають — і бояться. А боятись не треба, це як пологи — можна тільки вперед.
***
«Для цілого світу нині кольори нашого прапора стали символом свободи, життя, любові — тої найвищої, євангельської, за яку кладуть душу... Висока честь — носити ці барви на своїх книжках: як військовики на шевронах», — Оксана Забужко про обкладинки шведського та польського видань її творів.
Читайте також: Оксані Забужко вручили почесну нагороду Варшавського книжкового ярмарку
Європа прокинулась. Європа перестає «мовчати» в бік України, як мовчала з 1918 році (і навіть після 2014 продовжувала тиснути руку Путіну). Європа з щирим захватом дивиться на Україну і її Армію – і просить нас навчити її, як таке робиться, і звідки береться (я вже мала кілька таких розмов).
Історія-сука зірвалась з місця і помчала вперед, українці крутять земну кулю.
***
Головний фактор, який принесла війна, це те, що українськомовний Київ перестав боятися говорити на вулицях українською. Бо цей поділ, ця шизофренія на домашню українську і вуличну російську, – наслідок великої травми від Голодомору, яку не усвідомлювали три покоління. І три покоління оцього страху, особливо помітного, коли сільські діти, які приїжджали вчитися до Києва, переходили на «па-рускі». Сьогодні вони перестали це робити. Раптом від цієї молоді зазвучала та сама, якої вони раніше соромились, полтавська, підкиївська, і інша «селюцька» орфоепія.
***
Пані та панове, ви всі бачили відео, на яких українські мирні жителі, чоловіки й жінки, голіруч, з криком і лайкою зупиняють російські танки. Саме тут секрет нашого героїзму: ми не боїмося Росії. З-поміж усіх націй Європи ми єдині знаємо: те, що Путін десятиліттями був продавав Заходу за добру монету (включно з ядерним шантажем), є не що інше, як купа брехні, оман і блефу.
Читайте також: Ми небагато навчилися з історії. Виступ Оксани Забужко в Європарламенті
***
«Силу країни, в тому числі й військову, складають ЛЮДИ. Але, щоб стати реальною силою, вони спершу мають відмовитись бути «м’ясом». І не тільки на полі бою», — фрагмент з нової книги Оксани Забужко «Найдовша подорож».
Нагадаємо, у Швеції з 19 вересня виходить у продаж 90-сторінкове есе Оксани Забужко про війну в Україні.
Читайте також: Забужко у Польщі видає книгу на противагу російській пропаганді
Довідково: Оксана Стефанівна Забужко — українська письменниця, поетеса, есеїстка. Її твори перекладено багатьма мовами. Лауреатка багатьох народних та іноземних премії: Національна премія України імені Тараса Шевченка (2019), Премія Міжнародної Фундації Антоновичів (2008), Літературна премія Центральної та Східної Європи «Анґелус» (2013), Всеукраїнська премія «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2015), «Книга року BBC» (2020). Кавалер Ордена Княгині Ольги III ступеня (2009).