Засновниця Харківського літмузею розповіла про свою евакуацію на Волинь

24 Липня 2022, 14:19

890

Ірина Григоренко

Ірина Григоренко – філологиня, літературознавиця, засновниця Харківського літературного музею. 34 роки була його директоркою. 24 лютого разом із колективом рятувала колекцію музею.

Зараз із сім’єю музейниця тимчасово мешкає у селі Зимне Володимир-Волинського району. Жінка розповіла про роль культури у війні з росією та евакуацію із Харкова. Пише Суспільне.

«Я не уявляла, що доживу, що за моє життя станеться така страшно війна. Це пояснити неможливо, і це забути неможливо. Тієї ночі забути неможливо. Хоча вже 5 місяців пройшло», – каже Ірина Григоренко.

Жінка пригадує: 24 лютого, попри вибухи та небезпеку, уся команда Харківського літературного музею прийшла на роботу і почала рятувати колекцію. Музейникам вдалося вивезти з міста найцінніші експонати.

«Ми переконані, що воно усе повернеться до Харкова. Нині їх зберігають у безпечному місці», – додає жінка.

Ірина Григоренко також пригадує, як її родина наважилася полишити місто на початку березня.

«Коли вже літаки над головами, авіація почала усе руйнувати, то ми прийняли рішення їхати у невідомість, що врятувати своє життя», – розповідає музейниця.

Жінка жила у мікрорайоні «Салтівка», чи встояв будинок – не знає.

«Мені боляче думати про Харків і дім. Я все життя намагалась зробити собі на старість. Але без цього можна жити. Головне щоб жити і зі своїми рідними, близькими», – говорить Ірина Григоренко.

Ірина Григоренко у 1988 році була серед тих, хто займався створенням літературного музею у Харкові. Розповідає: в 1928 році в місті збудували «Будинок слова», де мешкали усі культурні діячі.

«В 1934 у нього з’явилась назва «Будинок слова, будинок смерті». Бо щовечора приїжджав «воронок» і забирав діячів культури. Когось розстрілювали відразу без суду, когось заарештовували, когось виселяли з родинами. І це найстрашніші часи в історії культури, літератури», – говорить музейниця.

Зараз росія продовжує знищувати усе українське, – каже Ірина Григоренко і додає: «культуру ми, все одно, врятуємо, вона буде. Я вважаю, що ніяких стосунків культурних не може бути з ними, бо це буде повторюватись знову».