«Харків: розстріляна сюїта»: луцька мисткиня створила відеоколаж для NFT-музею Meta history
-
-
>
-
>
-
>
ВІДЕО
1664
«Я вирішила створити роботу для Meta History, тому що мені болить ця війна і я хочу про неї говорити через своє мистецтво. Я відчуваю, що мій голос важливий, як і голос кожного українського митця. На мою думку, зараз варто бути сміливими і говорити впевнено. Зараз час відчути власну силу і повірити в неї», – каже мисткиня.
За її словами, ми багато років оглядалися на закордонні авторитети, переживали, як будемо виглядати в очах інших, діяли з оптики чужих уявлень про нас. Але відтепер і назавжди Україна є авторитетом у світі, рівноправним суб’єктом, який має власні інтереси, амбіції та силу. Українці вибороли це право своєю кров’ю.
«Тепер ми самі формуємо свій світ і своє майбутнє і весь світ зараз дослухається до нас. Звісно, зараз дуже кризовий час і мистецтво може бути дуже емоційним, багато речей ми переосмислимо після нашої перемоги. Але я не погоджуюся з думкою, що про війну треба говорити лише після її завершення. Для мене, наприклад, важливо фіксувати дійсність в моменті. Тому що це про чесність, навіть якщо ця чесність травмована. Травма це теж чесно, як на мене. І коли ми вилікуємо свої травми, якщо це взагалі можливо, тоді будуть інші одкровення, а зараз маємо ці – болючі та сильні», – пояснює Зю Побережнюк.
Мисткиня каже, що їй запропонували на вибір три твіти: про зруйнований у Чернігові міст, твіт Дмитра Кулеби про російських пропагандистів та твіт про те, як віолончеліст Денис Карачевцев грає фрагмент сюїти Йоганна Себастьяна Баха біля зруйнованих російськими військами будівель у Харкові.
«Мене зачепив останній твіт. Важко пояснити чому я обрала саме його, можливо через певну символічність. Адже Денис Карачевцев – харків’янин. І можна лише уявити що він відчуває, коли бачить своє рідне місто у такому стані. Це наче розповідь з перших вуст, а значить – найцінніша розповідь», – каже Зю Побережнюк.
Того ж дня, каже мисткиня, написала журналістам з Суспільне. Харків, щоб отримати дозвіл на використання відео, адже саме вони його опублікували. Вони погодилися. Авторами відео є Денис Карачевцев та Олександра Осипов. Також використала кілька відео з ліцензійного стоку.
«Мій відеоколаж називається «Харків: розстріляна сюїта». Це – рефлексія про те, що зараз відбувається, про пошук ідентичності, і про те, що поштовхом до цього пошуку для багатьох людей стала війна, а також про осмислення себе у новому світі», – пояснює Зю Побережнюк.
Вона розповідає, що зараз часто створює чорно-білі роботи. Тому що саме так відчуває все.
«Є чорне і біле, правда і брехня, світло і зло, немає сили на якісь напівтони. Нещодавно я прочитала у когось у фейсбуці, що ті старі радянські фільми про другу світову війну були чорно-білими і що авторка допису відчуває, наче, вона теж живе у чорно-білому фільмі зараз. Мені ця думка дуже відгукнулася. Я відчуваю приблизно те ж саме», – каже мисткиня.
Зю Побережнюк розповідає, що їй дуже подобається відеоформат. Він дозволяє розповісти набагато більше, ніж звичайний статичний колаж.
«На створення такого формату колажів мене надихнув креатор Kira Max. Він заанімував колаж київської колажистки Каті Ситої. Я теж вирішила спробувати цей прийом і створила відеоарт «Не відчуваю», – пояснює мисткиня.
За основу вона взяла свій однойменний аналоговий колаж.
«Ця робота – мій страх забути про війну і призвичаїтися до неї, страх втрати співчуття. Загалом я створила 5 відеоколажів за час війни. Переглянути усі можна на моїх колажних сторінках у фейсбуці та інстаграмі», – додає Зю Побережнюк.
Читайте також: NFT-музей війни зібрав понад пів мільйона доларів на підтримку України
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
