Допомога мистецтвом: у Луцьку діти-переселенці пройшли курс психологічної підтримки

У Луцьку завершився проєкт «Усміхатися, а не боятися», в рамках якого дітям, що врятувалися від війни, надавали психологічну підтримку за допомогою арт-терапії.

12 травня в Центральному парку Луцька відбулося його урочисте закриття. 

Ініціаторами проєкту були учасники луцького клубу міжнародної організації «Ротарі Інтернешнл», яка об'єднує ділових та професійних лідерів для надання гуманітарних послуг, а також сприяє доброзичливості та миру у всьому світі.

Представниця «ротарійців» у Луцьку і координаторка проєкту Олена Глапчук-Тарнавська каже, що їхньою метою була психологічна реабілітація дітей, які через війну опинилися в складних життєвих обставинах.

«Проєкт включав серію занять, на яких в нас була арт-терапія, музична та ігрова терапія. Для когось може здатися, що це не серйозно: малювати, співати й веселитися. Проте, дуже важливо знайти для цих дітей територію, де вони почуватимуться комфортно і будуть посміхатися, а не боятися», – каже пані Олена.

Заняття відбувалися впродовж місяця. За цей час у проєкті взяли участь близько сотні дітей. Ті, хто пройшли курс від початку до кінця, на урочистому заході з нагоди його завершення, отримали подяки та книги в подарунок.

15-річна Олександра Галіщева у Луцьк вимушено переїхала з Харкова. Тимчасово вона навчається в 4-ій гімназії. Саме там дівчині запропонували взяти участь в проєкті «Усміхатися, а не боятися». Каже, що саме він дозволив заспокоїтися через ситуацію в Україні та покращити свій моральний стан.

«24 лютого… Мене будить брат і каже: «Вставай! Війна!» В мене була істерика перші хвилин 15. Я не розуміла, як таке в XXI столітті можливо. А потім емоції просто відключилися. Я була каменючкою, овочем. Мозок розумів, що коїться, а серце – ні. Ось з таким станом я приїхала сюди у Луцьк. А потім вже стало все покращуватися, зокрема, завдяки цьому проєкт. Тут мені сподобалося усе. Кожне заняття було по-своєму особливе», – розповідає Олександра.

Олександра Галіщева

Тренерка та арт-терапевтка Юлія Гринчук каже, що найбільш показовими у цьому проєкті стали дві картини 9-річної дівчинки Ані.

«Ця дівчинка спочатку майже не спілкувалася з нами, була дуже закритою і навіть не хотіла зі всіма фотографуватися. Перша її картина вийшла наполовину чорною. Де-не-де лише вона зробила різнокольорові вкраплення. Тим часом, у своїй останній роботі Аня взяла багато білого, сміливо додавала яскраві фарби. Вона така щаслива була в той момент! Дитина за чотири тижні із заляканої мишки стала розквітлим піоном», – каже пані Юлія.

Картина дівчинки Ані, намальована після проекту

Картина дівчинки Ані, намальована до проєкту

«На початку не можна було змусити цих дітей не те що розповісти щось смішне, а навіть посміхатися. Кожен з них був зациклений на своїх переживаннях, на емоціях. Але ніхто не міг розібратися, що це за емоції. Наша психологиня навчила дітей їх ідентифікувати й звільняти за допомогою картин», – доповнює думку Олена Глапчук-Тарнавська.

Юлія Гринчук вручає подяку Олена Глапчук-Тарнавській

Разом з тренерами активно працювала також переселенка з Харкова Олена Шаповал. По приїзду до Луцька, каже, відразу почала шукати для себе якусь волонтерську діяльність. Так і почалася її співпраця з місцевими «ротерійками».

«Протягом місяця ми знайомилися один з одним, разом малювали та грали, співали і танцювали, мріяли про щасливе майбутнє нашої країни. І нині, коли проєкт добіг кінця, я можу з впевненістю сказати: нам все вдалося. Головне, що діти дійсно почали щиро посміхатися, вони знайшли друзів. І це круто! Ми навіть домовилися, що після перемоги обов’язково будемо їздити в гості один до одного в Харків, Сєвєродонецьк, Мирноград, Київ, Рубіжне, Маріуполь, Вишгород, Суми – ось така у нас географія», – з надією говорить Олена.

Олена Шаповал з вихованцями

Довідково: «Ротарі Інтернешнл» – це міжнародна неполітична та нерелігійна сервісна організація, мета якої об'єднати ділових та професійних лідерів для надання гуманітарних послуг та сприяння доброзичливості та миру у всьому світі. Існує понад 35 000 клубів, які разом налічують 1,2 мільйона осіб. Головний девіз ротарійців: «Служіння понад власне я».