180 років тому народився видатний український композитор Микола Лисенко
-
-
>
-
>
-
>
841
Творчість композитора Лисенка мала великий вплив на розвиток української музики та культури в цілому.
Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки на Полтавщині. З його ім'ям пов'язана доба становлення професійної музики, театру та мистецької освіти в Україні.
Він міг би обрати музичну кар’єру в Німеччині, Франції або іншій країні – окрім рідної. Або взагалі стати вченим чи військовим – усі дані для цього були. Проте він обрав неперспективний на той час шлях українського композитора і музиканта. Він чудово знав іноземні мови – але свідомо обрав українську – пише Український інтерес.
Модний, харизматичний, але відданий своїй культурі. Європейський українець – український європеєць. Ерудит, надзвичайно темпераментний, ентузіаст. І його життя було пов’язано з одним іменем: обох його дружин звали Ольга. А імена, які асоціюються з ним самим, – це «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», навіть «Гамлет»… І навіть комічна дитяча опера «Коза-дереза».
Його можна порівняти з Моцартом, бо теж рано виявив здібності до музики, мати навчила сина грати на роялі, батько теж усіляко розвивав, а перший музичний твір Микола Лисенко написав у дев’ять років. Український Моцарт, який, вирісши, не обмежився музикою.
Як особистість Микола Лисенко був дуже різноманітним. Наприклад, він міг би стати… ботаніком. Бо захистив дисертацію на тему “О половом размножении нитчатых водорослей”, ставши кандидатом природничих наук. Це ще раз підтверджує, що справжній митець має знати все. Але головне: Лисенка можна назвати і етнічним, і політичним українцем, бо себе як українську індивідуальність зліпив він сам.
Але чому саме Микола Лисенко став унікальним? Адже грати і співати могли і можуть багато українців. А він став, кажучи сучасною мовою, менеджером, який просував нашу музику, а головне – створив зразки високого мистецтва, національну оперу. Тобто огранив діамант, зробивши музичне мистецтво професійним, а не просто грою і співом суто для себе чи під час обрядів. У нашій культурі з’явилася самодостатня постать, яка стала еталоном, як Бетховен чи Ференц Ліст. Якби не Микола Лисенко, не було б не лише нашої опери, а й інших творів.
Адже саме він створив музику для негласного гімну – “Молитва за Україну” (за радянського часу забороненого). Цей відомий вірш на слова Олександра Кониського починається словами “Боже великий, єдиний, / Нам Україну храни”. Публіка не змовляючись устає, коли виконують цей твір. А у греко-католицькій церкві “Молитву за Україну” співають після відправи. Також зі словами “Микола Лисенко” виникає асоціація: українські народні пісні. Менше знають про обробку духовних співів. Але йому належать музика і на теми зарубіжної класики – наприклад, увертюра до “Гамлета”. А ще – саме завдяки Лисенку маємо сьогодні ту форму концерту, до якої звикли.
Кожна біографія будь-якого справжнього творця українського інтересу відкриває такі нашарування, що в них можна заглиблюватися нескінченно. Варто потягнути за одну ниточку, як починаємо замислюватися. Микола Лисенко був віртуозом у багатьох сферах (згадують, що так, як він виконував власні твори, більше не міг ніхто, і сьогодні те, що ми чуємо, це зовсім інше), але не гнався за дешевою славою і працював для того, щоб українська нація відбулася. Сам яскравий, він виплекав нові таланти, яким музика допомогла осягнути мистецтво – і себе самих.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
