Пішов у засвіти: лучани діляться спогадами про Миколу Голованя

01 Лютого 2022, 16:40
Микола Головань 1264
Микола Головань

Помер відомий лучанин Микола Головань, власник та автор Будинку скульптора. Безліч людей, які були з ним знайомі або ж захоплювалися його творчістю, висловили співчуття родині митця та поділилися спогадами про нього.

Журналісти Район.Культура зібрали дописи-згадки з соцмереж про легендарного луцького скульптора.

Ігор Поліщук, Луцький міський голова, був одним із тих, хто написав допис в пам'ять знаменитого скульптора. Також міський голова розпорядився повністю забезпечити та оплатити поховання Миколи Микитовича та надати матеріальну допомогу його родині.

«Сьогодні помер Микола Микитович Головань, почесний громадянин міста Луцька, абсолютно непересічна та знакова для нашого міста особистість. Вічна і світла пам'ять. Царство небесне! Іменем Миколи Голованя буде названа одна з вулиць нашого міста. Також цього року в пам'ять про Миколу Микитовича буде створено сквер скульптур Миколи Голованя по вул. Драгоманова, де сьогодні зібрана частина його робіт. Радий, що встигли реалізувати в парку алею скульптур Миколи Голованя, яка, без сумніву, є окрасою й родзинкою нашого міста», — поділився Ігор Поліщук.

Ігор Поліщук та Микола Головань
Ігор Поліщук та Микола Головань

Григорій Недопад, голова Волинської обласної ради, який у серпні минулого року вручав Миколі Голованю нагороду в номінації «Митець року», також висловив співчуття з приводу смерті скульптора. 

«Творчість Миколи Голованя – невід’ємна частина історії й розквіту Луцька, він вічно житиме у своїх роботах. І мабуть саме мистецька справа додавала йому життєвої наснаги, бо і в 78 років він не переставав творити. Його руками виготовлено алею для Луцького парку, пам'ятні знаки й історичні пам’ятники – велику кількість історико-культурних об’єктів, які бережуть майстерність і талант автора. Вічна пам’ять Миколі Микитовичу, щирі співчуття його рідним і близьким…», — написав Григорій Недопад.

Також голова Волинської обласної ради подякував скульпторові за красу, створену його руками, яка «завжди прославлятиме Луцьк, у якій завжди житиме велич митця».

Григорій Недопад і Микола Головань
Григорій Недопад і Микола Головань

«Умирають Майстри, залишаючи спогад як рану… Пішов у засвіти Майстер скульптури, Митець… Вічна пам’ять», — висловилася Ірина Констанкевич, народна депутатка України.

Читайте також: У Луцьку хочуть зробити сквер Миколи Головань

«Він пішов.... Так, він багато залишив, але більше не буде його творінь, його цупких, філософських фраз, його щирої посмішки. Прощавай, майстре Миколо Головань. Ти залишишся в наших серцях і у своїх кам'яних творах...», — поділився Вадим Курбан, луцький екоактивіст.

Попрощався зі скульптором і український режисер, творець відомої стрічки «Поводир», Олесь Санін.

«Пішов у засвіти Микола Микитович Головань. Великий Майстер. Скульптор і архітектор. Живе втілення справжнього митця, каменяра. Для нього не було неможливого. Прощавай, Вчителю. Світла пам‘ять. Сподіваюсь, в Царстві Небесному твоя Душа знов воз‘єднається із сином», — написав режисер на своїй сторінці у фейсбуці.

Микола Головань біля свого Будинку
Микола Головань біля свого Будинку

«Перестало битися серце відомого скульптора з Луцька Миколи Микитовича Голованя. Людини, яка все своє життя продовжувала невпинно творити. Співчуття рідним. Вічна пам’ять», — висловив співчуття Андрій Білан, луцький депутат.

Поділився й спогадом про легендарного скульптора  Володимир Павлік, керівник міжнародного проекту культурно-професійних обмінів, член Національної спілки журналістів України.
«Микитович... Почесний громадянин міста Луцька... Микола Головань... До останнього дня малював... планував... «Якби Гауді ожив... він би потиснув мені руку» (Микола Головань)», — написав Володимир Павлік на своїй фейсбук-сторінці.

Микола Головань
Микола Головань

«На скульптурах Голованя немає химер. R.I.P.», — написав на своїй фейсбук-сторінці Іван Мирка, депутат Волинської обласної ради.

Написав допис-згадку про Миколу Голованя і Андрій Ярмольський, заступник голови Волинської облдержадміністрації.

«Сьогодні вранці Волинь втратила обдарованого митця… Почесного громадянина Луцька Миколу Голованя… У Луцьк їхали і їдуть, щоб побачити славнозвісний Будинок з химерами, хоч сам архітектор не любив цю назву. Він створив сотні скульптур, які буде «розгадувати» ще не одне покоління… Спочивайте з миром…», — йдеться в дописі політика.

«Творчість і робота дають мені сили жити далі» — такі слова Миколи Голованя пригадала художниця Еліна Сичова.
«Він дарував людям красу! Від нього лунала творчість, натхнення. Стільки гарного зробив, і зробив би ще. І останнім часом він старався як ніколи..дуже прикро..Світла пам'ять», – поділилася спогадами художниця.

Режисер Олександр Стеренчук розповів цілу історію останніх зйомок Миколи Микитовича.
«Осінь. Жовтень. Дзвоню через кілька днів як він вийшов з лікарні:
– Микола Микитович, то Саша режисер телефонує. Хочемо завтра вас відзняти.
– Хлопці, я тільки за. Ми ж люди творчі. Нам необхідне культурне спілкування. Тому беріть вино і приходьте», – пригадав розмову режисер.
Також Олександр поділився, як скульптор розповів йому про своє життя.
«Він розповідав все своє життя, про смерть сина, про фільми і дружбу з режисером Олесем Саніним. Про коханок, які і зараз були, як виявляється. Розповідав, як лежачи осінню в лікарні від нудьги перемалював портрети усіх своїх медсестер по палаті. І ще багато-багато чого. До речі сподіваюся, що з його малюнків ще зроблять виставку», – розповів Олександр Стеренчук.
Режисер разом із оператором Антоном Аношиним знімали сюжет для проморолика Луцька, який має з'явитися весною. Й пригадав, що коли вже відео відзняли, Микола Головань запросив їх до себе подивитися разом прем'єру, але скульптор не стало. 
 

Письменник Василь Кузан має багато спогадів із Миколою Голованем. У своєму дописі в фейсбуці він розповів багато цікавого, зокрема те, що зі скульптором його познайомив Володимир Павлік. Пригадав як потрапив до скульптора вперше. 
«Господар химерного творіння того дня працював, як завжди, до речі, бо без праці не уявляв свого життя. Але гостям зрадів, швидко помив руки і запросив у свої володіння. Це не просто палац мистецтв – якось рука не піднімається написати «сучасний». Причетним до сучасності, до ХХІ століття його робить тільки усвідомлення того, що ти живий і це саме ти спілкуєшся із Голованем, із Миколою Микитовичем, із скульптором і архітектором цього дива, яке продовжує наповнюватися новими і новими творами мистецтва», – розповів письменник.
«Отже – це не просто палац мистецтв. Це дивна фортеця, це антикварна крамниця – ні, не крамниця – музей! Тут гори експонатів – рукотворних міфічних створінь із каменю та бетону, які манять тебе, причаровують і, в той самий час, слідкують, пильно придивляються до тебе, оцінюють: а чи достойний ти бути тут?», – зауважив Василь Кузан.
Письменник пояснив, що слово «пильно» у контексті сказаного має і ще одне значення. Усі скульптури, барельєфи, маленькі фігурки, портрети на стінах, а їх тут сотні, вкриті пилюкою. Бо наводити порядки скульптор часу не мав – він волів творити. А допомогти йому було нікому. Єдиного сина втратив багато років тому, а допомоги друзів не потребував. З друзями краще поспілкуватися. 
«Саме тому, що з ранку до пізньої ночі майстер працював (його великі, сильні та ніжні руки – то тема окремої розмови, але про них краще скаже моя Таня), саме тому він потребував спілкування. Точніше – хотів виговоритися. Бо камінь, якщо і вмів слухати, ніяк не реагував на мудрі думки майстра. А жива людина потребує живої реакції», – додав у своєму спогаді письменник.
За словами Василя Кузана, мудре око творця з першого погляду визначало сутність людини. Чоловік умів дивитися в глибину, бачити єство співрозмовника і одразу або приймати його, або втрачати до нього інтерес. І якщо він уже приймав людину, то це було щастя для обох, для всіх. І тоді він розкривався і говорив, говорив, говорив… Говорив мудрі речі, яких навчився від вічного каменю, від того, хто не вміє брехати.
«Для Миколи Голованя Камінь був Богом, а Бог – Каменем. Він із однаковою повагою говорив і про всесвітню мудрість, і про вічний спокій, які уособлювалися у нього у цих двох Образах. Він говорив про життя і смерть, він жартував і був філософом, він любив життя і вмів насолоджуватися ним, але у глибині очей приховував смуток. Бо смуток – це теж Бог», – пояснив письменник.
Василь Кузан після першої зустрічі затоваришував зі скульптором.
«Микола Микитович уже під час наступної зустрічі цитував мої вірші і Таніну прозу. Любив читати. Особливо йому припав до душі роман Тані «Сонце в подолку» – не міг нахвалити. Захоплювався і робив їй компліменти. У нас була взаємна і дуже особлива симпатія, чоловіча любов, що виростає із глибинного спорідненого сприйняття світу кожним, із розуміння вічності та прийняття скороминучості, із поваги до здобутків та віри у можливості. Хоча… Усе це занадто складно. Просто ми були рідними. Братами по духу. Ми захоплювалися не так предметами мистецтва, як особистістю творця», – розповів письменник.
Василь Кузан також зауважив, що усі скульптури, усі лики, усі творені майстром образи не були ні чисто християнськими, ні язичницькими, ні представниками міфології інших древніх народів. Вони усі несуть духовність, значно глибшу, ніж може нести окрема релігія. Вони усі утверджують єдність світу, демонструють його багатобарвність не зовнішню, не показову, а внутрішню, глибинну, ментальну.
 «Володимир Павлік, єдиний у місті чоловік, який вирішив увіковічнити не тільки матеріальні надбання скульптора і друга, але і його духовну велич. Саме він найтісніше спілкувався із Миколою Микитовичем, вирішив написати і видати книгу про друга. І видав. «Говорить Микола Головань, – саме так вона називається. У ній є не просто розповідь про почесного громадянина Луцька, автора твору, що зареєстрований у книзі рекордів Гіннеса, майстра, що побудував унікальний дім, що внесений у всі туристичні маршрути і є окрасою Волині… », – додав Василь Кузан.
Також письменник зазначив, що у цій книзі є афоризми та вислови, записані із вуст чоловіка, який віднині говоритиме з нами тільки своїми скульптурами, тільки зі сторінок цієї книги. 
 «Колись у цьому палаці зроблять справжній музей. Колись екскурсоводи розказуватимуть, та і тепер уже розказують, який чудовий чоловік створив усю цю красу… Микола Микитович Головань відлетів нині до своїх богів, до свого небесного каміння, із якого будуватиме палаци на небесах…Наступного разу у Луцьку ми будемо плакати. Як плачемо нині. Земля тобі – небом, друже», – завершив свій допис Василь Кузан.
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024