«Книги як наркотик», – Юрій Андрухович в Рівному

Юрій Андрухович став спеціальним гостем спектаклю «Гамлет» у Рівному і долучився до розмови про виставу з художнім керівником театру Володимиром Петрівом та шанувальниками.

Подія відбулася в стінах Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру 23 січня о 19:00. Журналістка Район.Культура дивилася трансляцію з заходу та обрала з неї декілька цікавих думок письменника про перекладацько-письменницькі фішки. 

До слова, Юрій Андрухович є автором перекладу шекспірівської п'єси «Гамлет», на основі якої й поставили спектакль у Рівному. Письменник разом із Володимиром Петрівим зачепили чимало різних тем, які стосувалися в першу чергу постановки вистави та перекладу тексту. Також, у ході вільного обговорення, шанувальники могли запитати у письменника про все, що їх цікавило.

Юрій Андрухович, як досвідчений перекладач, поділився з присутніми своїми секретами й принципами перекладу. За словами Юрія, за всієї свободи своєї інтерпретації тексту Шекспіра, він намагався строго відповідати оригіналу, а також додав, що повністю довіряв Шекспіровому задуму й «мав сміливість» не надбудовувати до тексту того, чого англійський письменник не писав.

«Якщо в Шекспіра в оригіналі його знаменитий п'ятистопний ямб, він обов'язково є в моєму перекладі; якщо в Шекспіра такий рядок з таким заримовані, в мене обов'язково вони заримовані; якщо там прозовий шматок, то і в мене так», – розповів письменник.

Юрій Андрухович поділився, що на переклад витратив всього два місяці. Мусив швидко перекладати, адже цього вимагав театр-замовник роботи.

Письменник відзначив, що переклади повинні постійно оновлюватися. Техніка роботи й саме сприйняття тексту змінюється з часом, потрібно підлаштовуватися під сучасну мовну стилістику. Автор перекладу додав, що попередні уявлення перекладачів про письменників та їхні твори в багато чому застарілі й своєю роботою хотів це змінити.

«Чомусь вигадували, що безсмертний класик стоїть дуже високо, на п'єдесталі, і тому його треба перекладати нудно, а я вирішив перекладати його весело», – зауважив Андрухович.

Під час розмови зачепили письменництво загалом й шанувальники поцікавилися секретами письма.

«Я вважаю, що письменницька прерогатива, письменницький простір – це мова й уява. На схрещенні мови й уяви народжується добрий текст», – поділився думками Юрій Андрухович.

Також письменник додав, що під час написання творів важливу роль у нього відіграє музика, без якої не може писати. Попередньо підібраний плейлист сприяє його письменницькій роботі.

«Не можу двох-трьох речень зв'язати, якщо не звучить музика. Я щось спеціально підшуковую попередньо. Наприклад, роман «Радіо Ніч» – увесь на музиці, його навіть Володимир Єрмоленко назвав «акустичним» романом», – поділився Юрій Андрухович.

Присутніх на розмові теж цікавило й ставлення Юрія Адруховича до ситуації з читанням серед молоді. Багатьох хвилює те, що зараз новітні технології заступають книги й молоді люди не хочуть читати. На що письменник відповів, що потрібно змінювати у суспільстві ставлення до самих книг. Він зауважив, що люди не сприймають читання як розвагу і через це книга програє ґаджетам. 

За словами Юрія, до книги потрібно ставитися не як до праці, а як до розваги, під час якої заповнюєш свій вільний час, мандруючи іншими світами, стаєш іншою людиною.

«Книга краща за будь-який наркотик. Треба зняти з книги цей баласт — «вона потрібна тобі для кар'єри, для знань, ти будеш іспит складати» і т.д. На це не поведуться, не хочуть. А якщо казати, що це крутіше за наркотик, то поведуться», — поділився думками письменник.

На завершення зустрічі Юрій Андрухович зачитав уривок зі свого найновішого роману «Радіо Ніч» і відповів на запитання, які стосувалися його майбутніх творчих планів, наприклад, чи планує він звертатися до дитячої тематики.

«Я ще намагаюся дорослим читачам подобатися, а не дітям. Але, звичайно, не зарікаюся», – висловився Юрій Андрухович.

Читати також: «Чіпляє до мурах», – перші враження від фільму «Стоп-Земля»

Фото – Анатолій МІЗЕРНИЙ