Свій день народження відзначає волинський письменник Віктор Лазарук

03 Листопада 2021, 11:23
Віктор Лазарук 952
Віктор Лазарук

Свій 88-й день народження відзначає письменник, поет, прозаїк, публіцист, лауреат премії імені Агатангела Кримського Віктор Лазарук

Район.Культура пропонує познайомитись з поезією автора:

МОРЕ

Вибігла з ущелини на гору
Зеленава ящірка-сосна.
Хоче випростатися море,
То впаде, то знову встане з дна.
Біля скель киплять води фонтани,
Наче там купаються кити.
Грима море в двері океану,
Крізь протоку хоче утекти.
Та замком постали мертві гори,
Мовчазні, холодні навкруги.
Мов козак прикутий, рветься море,
І гримлять камінні ланцюги.
* * *
Ти бачиш? Море срібне,
А обрій голубий.
Від сонця серце сліпне...
Прибою, в бубни бий!
Глянь: білі хризантеми,
Гекзаметр золотий!
Ми в музиці пливемо...
Двобою, в бубни бий!
Зажмурся: синє море,
А всесвіт молодий.
Плугами душу оре...
Мій болю, в бубни бий!

НА СВІТАНКУ

З веж на Ай-Петрі залп дали:
за скелю зачепилася хмарина,
з-під парасольки італійської пінії
виглядає червона хустина.
Трактом старим
їде сонце із Сурожа в Крим.
Дивуються на сході над морем
кедри — білі, блакитні, рожеві.
В срібнім келиху Масандри,
 як токай,
хлюпає у вінця небокрай.
Дегустує тмутороканське сонце,
їде із Сурожа в Крим
трактом старим,
змішує мускат червоний
із лікером золотим.

МОРЕ ШУМИТЬ

Хвиля заламує шапку
 високу смушеву
Шлик білопінний
 по скелі блакитній волочить:
— Бурю! Бунчужного Бурю!
Хмара за вухо рожеве
 закручує срібного вуса,
Мне оселедця русявого,
 в пальцях теребить:
— Хочемо Тишу! Хорунжого Тишу!
— Слава! — гримлять гаківницею
 глухо із муру. —
— Слава! — смушевою шапкою.
— Слава! — високо.
Сапає море, глибоко зітхає,
 бушує, клекоче,
Бурю гойдає, скипаючи
 синім жупаном.
Тиша блідий, в кунтуші
 золотому на сході,
Скараний нагло на горло, конає.
Море обирає і віншує кошового.

ХВИЛЯ

Зелене скло, просвітлене наскрізь,
На друзки розбиває хвилеріз.
Сп’ялася лапами на пірс.
Гарчить, як барс, який підріс.
Накриє враз і змиє раптом нас.
Зітха накатний контрабас.

БАРВІНОК

Цвіте барвінок у Криму —
Наш синьоокий і хрещатий, —
Босоніж вибіг у зиму.
Неначе вдома коло хати:
Араукарії чілійської печаль,
Хурма японська
 між китайських пальм.
Буксує серце в тупику:
Чого ж іще? Індійського бузку?
І макросвіт, і мікросвіт...
Кажу йому: «Барвіночку, привіт!»
Підняв голівку: «З Новим роком!
Як ти змарнів тут! Будь здоров!»
Суничник голий над потоком
Букетом стежку перейшов.
Вгорі — зима, внизу квітує літо...
Ліванські кедри — гербові релікти...
Та нікому тебе тут пожаліти.
Мете подолом
 чорноморська флора,
П’є сонячні коктейлі золоті.
Є навіть сосни, та не ті.
А де ж моя поліська білокора?
Стою один, схвильований до сліз
Від Ялти аж по Сімеїз
Нема, ніде нема моїх беріз.

ОСІНЬ

Полоснула серце місяцем — і вже,
Терноока, дика і по пояс гола,
Чайкою кигиче понад молом,
Замовляє сонце голубим ножем.
Спало з пліч зелене фередже*,
Золотом гаптоване на полах.
Плаче і сміється, смуглочола,
Свій ясир барвистий стереже.
Згасли за підошвою гори
Вибухом багряним шаровари,
І клубком карабкається крик.
Ясени — яскраві яничари,
І шипшина за чадрою хмари,
Мов агат, сережкою горить.

Віктор Лазарук – майстер ліричного пейзажу, його вір­ші відзначаються органічною єдністю природи і людини, пластичністю та витонченістю звукопису. Автор екологічного роману-есе у 2-х томах «Світязь», а також низки публіцистичних статей про екологію краю у періодиці. Окремі його поезії увійшли до 6-томник «Антології української поезії» та перекладено російською, польською і білоруською мовами.

Автор книг «Синь озерна» (1963), «Музика верховіть» (1966), «Шацькі озера» (1975), «Сині очі Волині» (1979), «Озерний дзвін» (1982), «Глаголи Землі» (1987), «Літораль» (1990), «Вікна» (1995), «Світязь» (2001).

Довідково. Віктор Лазарук народився 3 листопада 1933 року в селі Дубова,  Ковельського району в родині землероба і музиканта. Є членом Національної спілки письменників України. Закінчив Львівський університет. Учителював на Волині, був завідувачем відділу поезії львівського журналу «Жовтень».

21 січня 1964 звільнений з цієї посади. Очолював відділення Волинської обласної організації Товариства охорони пам'яток історії та куль­тури, працював у Будинку природи, а потім у редакційно-видавничому відділі Волинського університету.

 Виступав із гостри­ми матеріалами на захист природи Волині, за збереження Шацького національного природного парку, внаслідок чого зазнавав переслідувань із боку влади. 

 

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024