«У книгах шукаю глибину», – призерка конкурсу «Читаю імена» Надія Гаврилюк

26 Жовтня 2021, 17:00

3977

Читаю імена

Протягом літа вперше відбувався конкурс відгуків на твори Івана Корсака «Читаю Імена». Чимало людей вперше відкрили для себе романи й повісті автора, якому б цього року було 75 років. Він дуже детально опрацьовував факти, вишуковував цікаву інформацію в архівах, аби згодом викласти усе це в художній формі на папері.

Своїми враженнями від історичних романів поділилася одна з переможниць, яка посіла третє місце у конкурсі, киянка Надія Гаврилюк.

– Читання - це ваше хобі? Чому ви любите читати та що знаходите у книгах?

– Хобі, що стало професією: я – літературознавиця, старша наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Читати – долучатися до художнього світу автора, уявляти та осмислювати описане, отже розширювати власний досвід. Якщо до читання залучений змалку, то з роками любов до нього зростає. У книгах шукаю глибину, що стимулює думку і зачіпає емоцію. Ціную майстерність автора, володіння технікою обраного жанру.

– Ви любите історичну літературу? Якщо так, то чому читаєте історичні романи?

– Історичні романи у кращих зразках не тільки біографічні / автобіографічні, сповнені психологізму («Дикий мед» Леоніда Первомайського, «Сад Гетсиманський» Івана Багряного, «Мальви» Романа Іваничука, «У світ широкий», «Великі надії», «Ніч і день» Володимира Ґжицького).

Вони спонукають замислитися про роль особистості в історії: наскільки людина залежна від обставин і часу, а наскільки – може їх змінювати чи формувати. Історичні романи нагадують про історію як родову і національну пам'ять, минуле, яке «живе в нас».

Звідси – крок до осмислення сучасного і прогнозу майбутнього, як у романі Юрія Щербака «Україна в епоху війномиру».

– Що вам сподобалося в книгах Івана Корсака?

– Імпонує потужне опертя на документи, прагнення показати одну подію очима представників різних націй і християнських конфесій. Унаслідок такого підходу щасливо уникаєш схематизму і стереотипів сприйняття будь-яких подій і постатей, і не тільки історичних. І це важливо, аби розуміти час і своє місце в ньому.

– Якби вас попросили порадити прочитати книги Івана Корсака, то як би ви аргументували свою пораду?

– Коли в письменника є улюблений жанр – він сильно ризикує: можна стати одноманітним, отже – нецікавим читачеві. Та сказане не стосується Івана Корсака. Серед його творів кожен матиме змогу знайти «свій»: якщо Вас захоплюють винахідники і винаходи – Вам варто читати Івана Корсака («Вибух у пустелі», про родину Кістяківських). Хочете свіжим оком побачити життя письменницьке – прочитайте Івана Корсака («Перстень Ганни Барвінок»). Якщо Вам цікаво, як твориться історія, але не любий сухий виклад і одновимірний погляд на персонажів – Вам припаде до душі «Гетьманич Орлик» Івана Корсака. Якщо Ви схильні до роздумів, Вам сподобаються «Тиха правда Модеста Левицького» та «Капелан армії УНР» Івана Корсака. Якщо Ви бажаєте відкрити постаті не надто відомі, чи інакше поглянути на знані – то книги І. Корсака Вам стануть у пригоді.

– Як ви дізналися про конкурс #ЧитаюІмена та чому вирішили взяти участь? Чи очікували на перемогу і які її сприйняли?

– Про конкурс #ЧитаюІмена довідалася із соціальної мережі Faceвook. Взяти участь у ньому – спонтанне рішення. Незадовго до того нарешті почала читати книги Івана Корсака: давно чула про них схвальні відгуки і хотіла скласти власне враження про творчість письменника. Перемога для мене – приємний неочікуваний бонус, якому радію.

Читайте також: Опір без озлоблення, або Тиха правда Модеста Левицького