стрічка

Живопис і бодібілдинг: художниця з Володимирщини розповіла про свої захоплення

23 Вересня 2021, 18:11
Іванна Дацюк ФОТО 556
Іванна Дацюк

Мисткиня із Затурців Іванна Дацюк,  відома серією портретів історичних осіб «Від Трипілля до сьогодення». З жагою скульпторки вона працює і над власним тілом – «виліплює» важкою працею у спортзалі рельєфні м’язи й надає йому атлетичної форми. 

І хоч далеко не всі близькі підтримують її у цьому, дівчина впевнена, що для себе робить все правильно. Адже результат роботи над власною фізичною формою допомагає їй і в повсякденному житті, і у творчості. Про це пише Віталіна Макарик у Слово Правди

Портрети трипільців, князів і сучасних героїв та героїнь

Іванна Дацюк народилася і мешкає у селі Затурці, походить  із творчої родини: мама – скульпторка, дідусь був художником, тітка і дядько теж. Усе молодше покоління також пов’язало свій шлях з мистецтвом. Бабуся, хоч і педагогиня за освітою, теж має творчу жилку – робить декоративні витвори з природних матеріалів. Хист до мистецтва у цій сім’ї передається із покоління у покоління.

Професійний художник чи художниця повинні вміти писати у різних техніках і жанрах, але завжди мають той улюблений напрям, в якому згодом вдосконалюються й розвиваються. Іванна Дацюк обрала жанр портрету, бо цікавилася ним із дитинства. 

«Не раз чула: «Це так складно, так важко – писати людей». І це мені ще більше додавало охоти опанувати непростий жанр. Довести насамперед самій собі, що я можу займатися ним на високому рівні», – розповідає художниця. 

Читайте також: У Володимирі відбудеться наукова конференція про історію та культуру готів

У сучасній мистецькій спільноті більш популярними є різноманітні декоративні жанри, портретисти ж лишаються у меншості. 

«Для роботи з портретом потрібне глибше знання анатомії, ретельніше навчання та більш кропітка робота. Не всі хочуть чи можуть на це витрачати час. А для мене це найцікавіше», – пояснює Іванка.

Фахову освіту вона здобула за напрямками «станковий живопис» та «монументальний живопис». Її масштабні полотна прикрашають інтер’єри посольства України в Пекіні, а розписи – стіни волинських і київських храмів, автошколи та інші заклади. Але серед знавців і поціновувачів сучасного українського мистецтва Іванна Дацюк найбільш знана як авторка історичних портретів.

У серії «Від Трипілля до сьогодення» – портрети давньоруських князів та княгинь, закутаних в хутро і закутих у залізні обладунки воїнів і воїтельок, вбраних в золото скіфських цариць і одягнених у характерне для козацької доби вбрання гетьманів, а ще – закутаних у хустинки та балаклави героїв Революції Гідності й «камуфльованих» кіборгів з Донецького аеропорту. За створення цієї серії Іванні Дацюк цього року присудили престижну мистецьку нагороду – міжнародну премію імені Іллі Рєпіна.

Читайте також: Більше, ніж театр: «ГаРмИдЕр» почав новий сезон «Трипільськими видіннями»

Уже згодом, після присудження премії художниця дізналася, що вирішальним у цьому стало не її ім’я чи рекомендації колег по цеху, а творчість: судді конкурсу зізналися, що звернули увагу на її роботи і вирішили відзначити їх премією.

Важливим у творчому житті Іванни Дацюк є розпис храмів. Для цієї роботи  треба мати не лише мистецьку, а й певну духовну підготовку.

 «Священники, коли звертаються із замовленнями на розпис стін, запитують, чи дотримуюся посту, чи ходжу до сповіді. На щастя, це питання не ставить мене в глухий кут. Бо стараюся регулярно сповідатися, постую з дитинства, оскільки у нас сім’я набожна, релігійних приписів дотримуємося здавна і звикли до цього змалечку. Тримати піст мені не складно і це зовсім не заважає серйозним фізичним навантаженням, які потрібні у спорті. Адже й на веганстві можна тренуватися, підіймати штанги, і все даватиметься легше. Більше сили з’являється», – розповідає художниця. 

Як бодибілдинг допомагає у творчості

Спорт у житті Іванни був присутнім із дитинства. Дядько «ганяв» їх малих, заохочував у перервах між заняттям мистецтвом приділяти увагу фізичній формі – відтискатися, присідати, бігати.

 

«Ми були дуже маленькі, худенькі. Сидиш малюєш, ще й горбишся… А дядько каже: «Ворушіться трошки, це для здоров’я буде краще». Він мав рацію, бо від довгих занять малюванням дійсно починає боліти спина», – пригадує Іванка. 

Розповідає, що  з дитинства хотіла трохи набрати ваги, але щоб і здоров’ю не зашкодити. Їй порадили підкачати м’язи. Дівчина взялася за спорт серйозніше й почала отримувати задоволення не лише від навантажень, але і від їхнього результату.

«Мені сподобалося, як виглядає моє тіло, коли на ньому проявилося більше м’язів, сподобалося працювати над ним. Воно мені навіть допомагало для малювання, бо часом треба подивитися, як виглядає той чи інший м’яз у повороті, яке його положення. То тепер анатомію звіряю на собі. І так цим захопилася, що не хочу ці заняття покидати. Вже ці два мої захоплення для мене невід’ємні», – ділиться художниця. 

Додає, що зміцнені спортом м’язи полегшують і сам процес заняття творчістю: коли довгий час сидиш за мольбертом, менше болить спина.

Читайте також: Оприлюднили програму фестивалю «Український коровай-сузір’я» у Володимирі

Бодибілдинг – це скульптурування власного тіла. Іванна регулярними тренуваннями вибудовує своє тіло, м’язи, підбираючи для цього правильний підхід з допомогою тренера. 

«Спорт дає можливість коригувати фігуру в такий спосіб, щоб подобатися собі, щоб із нею почуватися комфортно. І це також свого роду мистецтво», – зауважує дівчина. 

Утім, не всі близькі, знайомі і навіть підписники у соцмережах поділяють цю думку: якщо одні захоплюються тим, як Іванна працює над собою, то інші критикують через занадто помітні м’язи. 

«Отакою тендітною я була змалечку, і мені це набридло, бо це дуже важко. Сила дає певну свободу. Ти можеш легко підняти якісь важкі речі, не мусиш чекати на чиюсь допомогу. Ти не залежиш від когось, керуєш своїм тілом і своїм життям сама. Та й на здоров’я це позитивно впливає: коли була маленька-худенька, то часто хворіла, а зараз уже й не пам’ятаю, коли востаннє чіпляла якусь застуду чи грип», – заперечує Іванна.

Тренування для Іванни Дацюк – така ж важлива частина життя, як і робота. Для цього тричі на тиждень їздить у тренажерний зал до Луцька

«Тренер каже – працюю більше за всіх», – сміється дівчина. 

Як розповідає, не завжди займалася в залі, але робила вправи вдома. Підіймає вагу 110 кілограмів. Для самовдосконалення немає меж – ні у спорті, ні в мистецтві. Мистецькі плани художниці частково пов’язані зі спортом: хоче попрацювати над серією портретів сучасних спортсменів, досконало відтворити анатомію тренованих м’язів і показати красу атлетичного тіла. 

«Я вважаю, що бог створив наші тіла надзвичайно красивими і сильними. І якщо я маю хист правильно і достовірно зафіксувати їх на полотні – то потрібно це зробити», – каже художниця.

Коментар
16/10/2021 Субота
16.10.2021
15.10.2021