стрічка

День українського кіно: які ролі грали рівненські актори

11 Вересня 2021, 16:33
Актори з Рівного 1750
Актори з Рівного

У другу суботу вересня відзначають День українського кіно. Сучасний український кінематограф продукує історичні й патріотичні фільми, соціальні і комедійні стрічки. Також в Україні знімають документальне, короткометражне кіно і серіали. У відомих фільмах «Гетьман» та «Захарі Беркут» зіграли актори Рівненського обласного музично-драматичного театру – Ніна Ніколаєва, Вікторія Клєщенко-Пилипчук та Станіслав Лозовський.

Про це пише Суспільне.

З нагоди Дня українського кіно вони поділилися вражннями про свій досвід у зйомках та думками про сучасний український кінематограф.

Станіслав Лозовський: Тиміш з «Гетьмана»

 

«Спочатку це був навіть шок, коли ти на знімальному майданчику, працюєш сцену діалогу. А тут ледь не за п'ять сантиметрів від тебе якийсь освітлювальний прилад, а в 20-ти сантиметрах – камера, а тут дим пускають… тобто обстановка, яка не сприяє зосередженості, на перший погляд. І доволі швидко треба було перелаштуватися і навчитися не звертати на все це увагу. Це було важко, але я дослухався до своїх партнерів по фільму, які мали досвід в кіно і вчився у них», – таким пригадує свій перший досвід зйомок у фільмі актор Станіслав Лозовський.

Його участь в українському кінематографі розпочалася з ролі Тиміша, старшого сина Богдана Хмельницького в «Гетьмані».

«Тиміша перед тим я вже грав у виставі «Берестечко» в нашому театрі і настільки ретельно пропрацював роль, що цей герой став мені дуже близьким. І цей досвід допоміг під час зйомок. Хоча робота в кіно – це інакше, аніж в театрі. Там немає часу на підготовку. От, скажімо, я знаю, що виставу в театрі готуємо три місяці. Супер! Взяв текст на сцену, ходиш, проговорюєш. Мені так легше вчити, аніж сидіти вдома його зубрити. А в кіно текст маєш знати ще до виходу на майданчик, там ніхто не буде чекати, поки ти щось там вивчиш», – розповідає актор.

Після кінодебюту у «Гетьмані» до фільмографії заслуженого артиста України, актора Рівненського обласного музично-драматичного театру Станіслава Лозовського додалися також епізодичні ролі у фільмах «Захар Беркут», «Ми є. Ми поруч» (режисер Роман Балаян) та ролі в серіалах українського виробництва.

«Пропозиції є. Я дивлюся на кастинг, або мені пишуть, щоб надіслав свої проби, питають, чи вільний я у такі то числа. А я дивлюся на свій графік і бачу, що в театрі зайнятий, дякую за пропозицію і відмовляю. І таких випадків у мене 99%. Тобто кіно проходить повз через зайнятість в театрі. Але я не жалкую. Бо театр я дуже люблю, а кіно розглядаю просто як додаткову школу», – зізнається Станіслав Лозовський.

Ніна Ніколаєва: Криком вигнала щурів з кадру

«От, буквально, нещодавній і один з найяскравіших моментів. В кадрі – живі щурі, бо по сцені мені сниться страшний сон, в якому кишить пацюками. Ну й людина, якій сниться щось страшне – вона ж кричить. От і я кричала так, що налякала щурів і вони бідні повтікали з місця зйомки. Це був дуже курйозний випадок. І зйомки в мінус 20 у мене були в короткому метрі нашого рівненського режисера. Це вже не так курйозно, скільки важко. Добре, що в команді працюють люди, які дбайливо приносять тобі чай і плед, або лід при +30»,– ділиться Ніна Ніколаєва.

Більшість з кінодосвіду заслуженої артистки України, акторки Рівненського обласного музично-драматичного театру – це роботи в серіалах українського виробництва («Новенька», «Черговий лікар», «Жіночий лікар», «Виклик», кілька сезонів «Сліпої»). А з художніх фільмів Ніна Ніколаєва називає лише один великий проєкт – «Гетьман». У стрічці вона зіграла роль наложниці кримського хана Іслам-Гірея.

«Звісно мені кіно подобається. По-перше, це фінансово вигідно, по-друге, кіно має вплив на людей, як і театр, воно покликане допомогти людям впоратися із якимось проблемами, отримати насолоду. Але в театрі є пряма взаємодія і обмін енергією з глядачами, а в кіно – ми працюємо більше з командою, яка за кадром – операторами, режисером, партнерами. І ти тільки можеш прогнозувати, що відчуватиме глядач, коли дивитиметься вже готовий фільм», – зізнається акторка.

Вікторія Клєщенко-Пилипчук: Епізод зі мною вирізали

 

 

«На допрем’єрному показі «Захара Беркута» у Львові я була така щаслива. Боже, в кіно, на великому екрані себе побачила, грала в епізоді, з якого починався фільм, ми всією сім’єю поїхали, дивитися. А потім той шматочок вирізали, бо стрічка вийшла задовга. Отакий був в мене перший досвід у великому кіно», – розповідає Вікторія Клєщенко-Пилипчук.

Але про ці зйомки акторка не жалкує. Розуміє, що так сталося не через те, що погано зіграла.

«Не все ж увійде у фільм з того, що було знято. На відміну від театру, де з готової вистави нічого не заберуть. Але однозначно, зйомки в «Захарі Беркуті» – це було класно, коли ти на знімальному майданчику і там не лише українські митці, а й американський актор і режисер. Це корисний досвід, який може знадобитися в іншому проєкті. А взагалі, як на мене, кіно – це процес очікування на майданчику. Ти довго чекаєш, коли зайдеш в кадр і, в принципі, немає часу розігнатися – одразу треба видати результат. Мені це цікаво і не до кінця вивчена грань моєї професії», – резюмує Вікторія Клєщенко-Пилипчук.

Читайте також: У прокат виходить документалка «Депортація 44-46»: стрічку покажуть у Луцьку

Коментар
17/10/2021 Неділя
17.10.2021
16.10.2021