стрічка

Як Луцьк відзначав день міста. Прогулянка дорогами святкових вулиць

07 Вересня 2021, 14:03
День міста Луцька РЕПОРТАЖ 729
День міста Луцька

Неділя, другий день святкування дня міста. Попри різноманітні активності та концерти попереднього дня, Луцьк, полишивши неквапність, швидко прокинувся. Зрання на проспекті Волі вирувало життя: музиканти проводили репетиції до вечірнього концерту, а по дорозі крокували зоозахисники. Вулиця була наповнена гаслами про тварин та піснями «One light inside», які, мабуть, переплутавши іменника співали «Київ вдень та вночі, я прошу не мовчи…»

Після фінальних акордів пісні знову було чутно активістів, які вийшли на Всеукраїнський марш за тварин за ініціативи гуманістичного руху UAnimals. Пані Анна і Людмила, які регулярно підгодовують бездомних тварин на вулиці Лесі Українки, стверджують, що на акції дають голос тим, хто не має змоги висловитися про свої проблеми.

Пані Анна та Людмила
Пані Анна та Людмила
 

На театральному майдані панує ярмаркова атмосфера, адже вуличні торговці пропонують широкий асортимент товару лучанам, аби ті теж прикрасилися до свята – на прилавках можна знайти і білосніжні вишиванки, і різнобарвні коралі. Святковості вулиці додають весільні кортежі та наречені, які вінчалися в Кафедральному соборі Святої Трійці УПЦ.

Загальна атмосфера Театрального майдану дещо спокійніша, ніж на проспекті Волі, адже тут люди нікуди не поспішають, озираються то на блискучий мед, то на музичні фонтани, які звиваються під пісню «November rain» рок-гурту Guns N' Roses.

 

Луцьк — слідами активної молоді

Далі прямуємо в Центральний парк імені Лесі Українки на алею громадських організацій. Тут можна зустріти сучасну молодь, яка своїми діями та ідеями розвиває Луцьк. Департамент молоді та спорту запросив на алею з десяток активних організацій – Молодіжний Центр Волині, ГО «Ми Плюс», ГО «Семиярусна гора», ГО «Зірка Надії», комунальний заклад ЦНПВК, Центр зайнятості, Творчий калейдоскоп,  студія «Маленький Хогвартс», STEM школа «Inventor».

Амбасадорка Молодіжного Центру Волині Богдана на алеї громадських організацій
Амбасадорка Молодіжного Центру Волині Богдана на алеї громадських організацій

Громадська організація ФРІ
Громадська організація ФРІ
 

Кожна організація вигадала свій спосіб представити свою діяльність для лучан. Так, наприклад, урбаністична організація «Семиярусна гора» сконструювала справжню модель багатоповерхівки на бічних сторонах якої були розміщені меми про міста загалом, і Луцьк зокрема. На одній картинці було обіграно відкриття МакДональдза, на який лучани так довго чекали.  

Члени «Семиярусної гори» спілкуються з містянами
Члени «Семиярусної гори» спілкуються з містянами

Катерина Білохвіст, hr-менеджерка «Семиярусної гори»
Катерина Білохвіст, hr-менеджерка «Семиярусної гори»

Читайте також: Євген Хмара, Катерина Кухар та Лесина феєрія: як проходив День міста в Луцькому парку

 

Неподалік від висотки урбаністів, активісти будували вежу з величезних брусків гри «Дженги» від Молодіжного Центру Волині. Цікавим є те, що на кожному бруску були написи понять на кшталт «довіра», «любов», «розвиток». Адже саме цінності формують молодь і є стовпами Центру, тому якщо недоладно вийняти одну – вежа не встоїть.  

Молодь грає в «Дженгу»
Молодь грає в «Дженгу»

Було вдосталь і творчості, адже посеред алеї причаїлися художники з творчої майстерні «Калейдоскоп». Діти вимальовували Луцьк у своїх картинах. Більшість все-таки обрала замок Любарта, бо найдужче асоціює місто з цією пам'яткою. Школярка Анастасія каже, що любить не лише оглядати замок, а й дивитися за художниками, які намагаються перенести його дух на полотно.

Учасниці творчої майстерні «Калейдоскоп»
Учасниці творчої майстерні «Калейдоскоп»
 

На траві, по обидва боки алеї, життя вирувало зовсім в іншому темпі. Праворуч юнаки та юначки з клубу козацького бойового мистецтва «Герць» розмахували палками так, наче захищали місто від золотоординців. Ватага дітей з лазертага ліворуч, на відміну від послідовників козацьких традицій бою, прийшла до нас з майбутнього, адже вони оперували не шаблями чи палками, а лазерними пістолетами. 

Учасники клубу «Герць»
Учасники клубу «Герць»

Лазерні бої в парку Лесі Українки
Лазерні бої в парку Лесі Українки
 

Читайте такожВітовська, Грєхов й інші селебретіс: що готує луцька радіостанція

 

Луцьк – шляхами минулого 

І на завершення святкового пообіддя вирушаємо в місце, де якнайкраще відчувається єдність минулого та майбутнього – Гармидер ангар-stage. До Дня міста в просторі відбулася презентація семи відеороликів проєкту «Імена Луцька: маленькі спогади з великої історії». 

Цінно, що в День міста ми згадуємо не лише про сьогодення та перспективи розвитку, а й спрямовує погляд на тих, хто творив, діяв, зберігав, примножував, жив у Луцьку роками й століттями до нас. «Головний скарб нашого міста – люди, які його творять», – стверджує історик Андрій Павляшик, який був модератором зустрічі разом з режисеркою роликів Русланою Порицькою. 

Відвідувачі споглядали на сімох непересічних лучан – фотографку Ірину Левчанівську, яка розфарбовувала місто на своїх чорно-білих світлинах, митрополита Полікарпа Сікорського у дзвіниці, щиросердного художника Сашка Валенту, ставну письменницю й акторку Ґабріелю Запольську, принцесу Сіаму Катерину Десницьку, луцького патрона князя Любарта-Дмитра, представника одного з найпотужніших родів на Волині Івана Чорторийського.

 

Поміж фактами й біографіями траплялися напрочуд особливі коментарі від історика пана Андрія. Так, він поділився легендою, за якою князь Чорторийський залишив накопичене в боях золото у Луцьку. Хто зна, можливо, одного дня наші сучасники розгадають загадку цього скарбу. Проте найбільш вражають не захопливі міфи, а почуття. 

«Коли кажуть вивчати фактаж, то роблять це за допомогою трьох джерел – сухих фактів, суб'єктивних спогадів близьких та за творами мистецтва. В Сашка Валенти найбільше промовляють картини. Здається, що він малював фарбами, але насправді – душею», – ділиться враженнями історик.

Читайте такожМистецтво за психотипом: у луцькому музеї презентували масштабний проєкт «Імена твої, Україно»

Відео показувалися не в хронологічному порядку, тому історичні постаті переймали на екрані естафету на відстані витягнутої руки століть. Протягом усієї зустрічі було неймовірне відчуття єдності культури сьогодення й минулого, перетину різних історичних шарів. 

Юлія ТАРАДЮК

Фото авторки

Коментар
06/12/2021 Неділя
05.12.2021
04.12.2021
03.12.2021