«Мене цікавить те, що між нами»: у Луцьку відкрили виставку Аліни Гаєвої «Всесвіт навиворіт»
530 
Виставка Аліни Гаєвої «Всесвіт навиворіт» пропонує поглянути на людину як на того, хто постійно змінюється під впливом власного досвіду, вибору та взаємодії з іншими. Основою проєкту стали чотири великі полотна, об’єднані в поліптих, де через символи художниця розмірковує про життя, довіру, внутрішню гармонію та відповідальність за власний вибір.
Відкриття виставки відбулося 30 вересня у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку в межах молодіжної артплатформи «ENTER». Про це повідомляє Район.Культура.
На початку зустрічі мистецтвознавиця Зоя Навроцька говорила про мистецтво як про можливість продовжувати творити й говорити про красу навіть тоді, коли навколо багато тривоги.
«Ми своїми презентаціями, своїми розмовами про мистецтво ніби мантрами розвіюємо хмари. Боремося із силами зла і прикликаємо сили добра, краси. І сподіваємося, що вони нам допоможуть», – сказала Зоя Навроцька.
Ця думка стала своєрідним вступом до виставки «Всесвіт навиворіт» – проєкту, у якому багато символів, пов’язаних із життям, розвитком, довірою, взаємодією та вибором.
Аліна Гаєва родом із Дніпра, нині живе та працює у Києві. Вона закінчила Придніпровську державну академію будівництва та архітектури за фахом «архітектор», однак її професійна діяльність давно вийшла за межі архітектури.
Сьогодні мисткиня працює як художниця, ілюстраторка та тату-майстриня, займається кураторською діяльністю. Вона була кураторкою міжнародного мистецького проєкту «Ukraine exists», який проходив у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Понад п’ять років працювала з галереєю, бібліотекою та книгарнею «Чорна Ящірка» у Дніпрі, а нині розвиває власний артпростір «GAEVART.LAB» у Києві.
Її роботи вже є у музейних, галерейних та приватних колекціях в Україні та не тільки – зокрема у США, Швейцарії, Португалії та Німеччині.
У своїй творчості художниця звертається до української культури та історії, а також досліджує те, як середовище впливає на людину і як сама людина змінюється під впливом власного досвіду.
За словами керуючої партнерки МСУМК Лесі Корсак, Гаєва також по-своєму переосмислює біблійні образи Адама та Єви, шукаючи в них власні сенси. Її особливо зацікавила думка про те, що людина не залишається незмінною, а постійно творить себе сама – через пережите, пам’ять та рішення.
«Мені надзвичайно сподобалася думка, що ми самі визначаємо, ким стаємо. Постійно творимо себе через те, що переживаємо, що пам’ятаємо, які рішення приймаємо. На нас впливає мистецтво, а коли ми самі ним займаємося – воно ще більше змінює нас. Тобто людина творить сама себе», – зазначила Леся Корсак.
«Мене цікавить те, що між нами»
Проєкт «Всесвіт навиворіт» Аліна Гаєва започаткувала у 2021 році. Його центральна тема – взаємодія людини та середовища. Художницю цікавить не лише окрема людина, а передусім те, що виникає між людьми: зв’язки, взаємний вплив, довіра, конфлікти та спільний досвід.
Пояснюючи задум, мисткиня сказала фразу, яка чи не найточніше описує ідею всієї виставки: «Мене не цікавиш ти, не цікавлю я. Мене цікавить те, що між нами».
Для Гаєвої важливий саме цей простір між людьми – те, що може об’єднувати або роз’єднувати, створювати зв’язки та змінювати людину.
«Мені хотілося, аби ми всі занурились у цей проєкт. І кожен був частиною цього проєкту», – звернулася мисткиня до присутніх.
Тому глядачам запропонували не розглядати картини, а спробувати знайти себе серед зображених образів, сформулювати власне запитання й отримати на нього символічну відповідь.
Чотири полотна – одна історія про людину
Основою експозиції стали чотири великі полотна, які складають поліптих. Авторка визнає перегук із «Садом земних насолод» Ієроніма Босха, однак переосмислює цей мотив через український наратив – від X століття до сьогодення.
У центрі проєкту – ідея нескінченного розвитку людини.
«Людина протягом свого життя завжди є в розвитку», – сказала мисткиня.
На першому полотні художниця звертається до образів Адама та Єви. Образ Адама, за її словами, перегукується з творчістю Олександра Богомазова. У композиції він ніби сам себе випилює, однак залишається незрозумілим, що саме він обирає. І саме цей вибір стає важливою частиною задуму.
«Адам себе випилює чи пиляє – ми не знаємо, це його вибір. Рука, яка знаходиться згори, начебто вказує і направляє його руку. Тож чи випилює себе людина, чи пиляє протягом свого життя – це їй вирішувати», – розповідає художниця.
Образ Єви авторка пов’язує з босхівською традицією. Над композицією розміщена лілія – символ Благовіщення, яка, за задумом художниці, нагадує про те, що «все буде під знаком благої вісті».
Унизу полотна – дівчина із заплющеними очима, яка ніби довіряється невідомому. Цей образ говорить і про межі людського контролю.
«Ми не можемо все контролювати, але часто граємося в цей контроль», – пояснює Гаєва.
Друге полотно продовжує розмову про взаємодію людини зі світом. Серед ключових образів тут – річка, ковчег, книга та човен.
Річка ніби веде до центрального ковчега, який символізує спільний шлях людей: усі ми перебуваємо в одному човні. Книга у композиції нагадує про життя, яке кожен пише власними вчинками, а образ їжі та годування передає постійний обмін між людиною і світом – ми не лише отримуємо, а й віддаємо.
«Ми одночасно їмо і годуємо. Одночасно ми даємо і беремо. І оця циркуляція енергії з одного боку нам десь приходить, з іншого – йде. Це важлива теза життєдіяльності людини – віддавати, аби приходило», – пояснює Аліна Гаєва.
Окреме місце займає образ човна як символ минулого, теперішнього та майбутнього. Людина перебуває у теперішньому, але саме її рішення й дії сьогодні формують те, що буде завтра. Водночас минуле залишається досвідом і спадком, який допомагає робити висновки.
«Ми завжди, знаходячись у точці зараз, впливаємо на наше майбутнє. А наше минуле – це той багаж, той доробок, той спадок, який з нами приходить сьогодні. Це наше багатство, через яке ми маємо робити висновки, аби робити тут і зараз дії, які вплинуть на завтра», – говорить художниця.
Третє полотно продовжує розмову про внутрішнє прийняття себе. У його центрі – фігура, яку художниця пов’язує з насолодою. Вона трактує цей образ як усвідомлене прийняття себе та дозвіл бути таким, яким ти є.
«Насолода – це таке усвідомлене незадоволення, коли ми дозволяємо собі бути тим, яким ми є. Часто нам треба його дати, прямо вербалізувати, бо ми часто щось не дозволяємо собі», – пояснює Аліна Гаєва.
Столи, ніжки яких розташовані по обидва боки полотна, водночас розділяють простір і стають своєрідним мостом, який може його об’єднувати або розділяти. На скатертині зображені орнаменти українського бароко та мотиви козацької старшини. Для художниці ця орнаментика символізує шлях українців та їхню ідентичність.
Останнє полотно завершує послідовність роздумами про внутрішню гармонію людини. Тут поєднуються образ дитячого кубика чи іграшки, фортеці та мосту – своєрідного простору ініціації, через який людина проходить і змінюється.
Центральною стає ідея триєдності духовного, фізичного та психічного. Гострі на перший погляд проколи в композиції художниця трактує як точки їхнього поєднання.
Коли людина усвідомлює свої різні стани – духовне, думки та фізичну присутність у матеріальному світі, – вона може зрозуміти, з якої позиції говорить, діє чи відчуває. А відтак – спробувати об’єднати ці частини себе.
Важливим образом залишається і річка, напрямок якої неможливо визначити однозначно. Для художниці це символ нескінченності та нагадування про те, що багато в житті залежить від власного вибору. Саме тому вона говорить про необхідність обирати творення і дію – те, що йде від серця.
Глядачі стали частиною проєкту
Оскільки Гаєва від початку запросила глядачів не просто спостерігати, відвідувачам дали завдання знайти себе на полотнах.
Четверо охочих також витягли метафоричні карти з колоди, створеної за мотивами поліптиха. Карти спираються на екзистенційний аналіз Віктора Франкла.
Кожна карта стала приводом для короткої розмови – про довіру до людей, внутрішню опору, вірність власним цінностям та готовність приймати життя таким, яким воно є.
Таким чином, «Всесвіт навиворіт» не обмежується спогляданням картин. Глядачеві пропонують зайти всередину цієї історії, відшукати там власні образи й поставити собі запитання.
Експозиція триватиме чотири місяці. За словами Аліни Гаєвої, це буде не просто виставка, а ціле коло подій. Художниця хоче «більше залучити лучан, аби вони не просто споглядали, а були залучені».
Читайте також:
- Культура
У Музеї Корсаків керівникам розкажуть про мистецтво відчувати емоції
- Культура
Як народжуються проривні ідеї: у Луцьку запрошують на лекцію про креативність бізнесу
- Луцьк
«Чат не приймає рішення – приймаємо рішення ми»: Петро Кульпач розповів, як штучний інтелект змінює роботу керівника
- Культура
Пам’ять, втрати й мотиви Сокальщини: у Луцьку представили виставку Христини Приймак
- Освіта
У Луцьку відбувся освітній форум «Мистецтво навчати»: говорили про STEM, арт-освіту та інклюзію