Про безстрашність, п’яту ранку та як говорити з мертвими: у Луцьку «Театр Драматургів» представив свою виставу. ФОТО

20 Травня 2023, 13:58
«Театр Драматургів», фото Ігоря Дині 1409
«Театр Драматургів», фото Ігоря Дині

До Луцька завітав київський «Театр Драматургів»

У Культурному укритті 18 травня актори показали виставу «Військовий концерт». Спектакль присвячений темі пошуку себе та розуміння своєї особистості та стану після 24 лютого 2022 року. На заході побувала журналістка Район.Культура.

Прем’єра «Військового концерту» відбулася у Києві в березні 2023 року. Це перша вистава театру після початку повномасштабного вторгнення. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

Драматургію створила Анастасія Косодій. У виставі грають два актори –  Ігор Колтовський та Анастасія Сегеда, яка є й режисеркою цього спектаклю. Під час вистави показані роботи відеографки Ірини Циби. Але – жодної музики. Як пояснює драматургиня, представлені сценічні замальовки могли стати музикою, але мелодія ще не винайшла себе, а слова так і не вклалися у текст пісні. Тож вона вирішила, що їх можна представити у формі драматичних етюдів. 

У спектакль увійшло дев’ять коротких композицій. Перша – про безстрашність. Що означає слово «сміливість» у наші часи? Сісти у машину 25 лютого й покинути дім? Стояти на мосту й дивитися, як їдуть інші? Лишитися дома, бо в тебе корови? Читати пости колишніх, які зізнаються в коханні нинішнім, й думати, коли розійдуться? Актори намагаються знайти відповідь на це запитання на сцені. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

У виставі є декілька зон для рефлексій: актори виголошують те, що їм хочеться сказати саме в цей момент, не відводячи фокусу від теми композиції.

«Кілька днів тому ми їхали грати виставу у Києві. Ми проїжджали через Ірпінь, Бучу, Бородянку… І коли їдеш у ці місця, у тебе дуже багато очікувань того, що ти можеш там побачити. Я приїжджаю і застаю відбудоване місто: поруч зі зруйнованими хатками в Бородянці, люди вже будують нові стіни, поблизу – обробляють город… Ще трохи проїжджаємо – пальма з пляшок, поруч зі справжніми деревами. Наші люди, не зважаючи ні на що, хочуть і продовжують жити. Це, мабуть, найголовніше, що є в нас, українців», – виголосив Ігор Колтовський. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

«Сьогодні сміливість – віддати свій театр у волонтерський штаб і збудувати новий. Дивитися у посмішки інших, коли посмішка, яку ти хотіла бачити, – дуже далеко. Це давати маленькому створінню дім, коли ти сам його не маєш. Це приходити в укриття не для того, щоб ховатися, а рухатися вперед», – поділилася своїми думками Анастасія Сегеда. 

Наступні композиції про зовнішній вигляд, п’яту ранку – улюблений час росіян кидати ракети на нашу землю. У ній актори протиставляють початок дня звичайного українця у його ліжку та ранок росіянина, який запускає ракету на наші міста. Як довго спить ворог? Може, він снідає повидлом 2013 року випуску? 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

У композиції №4 «Про новини» актори представляють насичений бурхливий у часи війни інфопростір. Як на людей з різних боків виливається шквал новин, які приходять навіть тоді, коли ми не хочемо їх чути.

«Коли ти сидиш у машині й дивишся в небо, то молишся, щоб той сірий літак в небі виявився нашим, а не ворожим»,  – говорить акторка у композиції №5 «Про небесне». 

Лірична героїня висловлює свій жаль до знищеного літака «Мрія», який тепер живе на фотографіях та відео у телефоні її мами.

«Не випускати з рук телефон – правильна ідея. Фотографувати усе, що навколо тебе – правильна ідея, бо усього цього дуже скоро може більше не стати», – промовляє вона. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

У композиції №6 презентовано тік токи про війну, блекаути, перетин кордону, повітряну тривогу та всі ті реалії, з якими зіткнулися українці під час війни. 

«Я ніколи не був у Луцьку. Ми їхали в поїзді, і я звернув увагу на те, що я не чув російської мови. Не почув я її, увесь день гуляючи містом. У мене таке відчуття, що я дійсно в Україні, в справжній Україні, якою вона має бути. Ваше місто дуже тепле, красиве, багато відкритих людей, які готові допомогти. Дякую вам за це», – звернувся до лучан Ігор Колтовський. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

Наступні драматичні композиції порушують питання часу, смерті, як його виміру та про те, як можна говорити зі своїми мертвими. Як промовляє Анастасія Косодій губами акторки, завдання для майбутнього – скласти історії про своїх мертвих, щоб говорити через них про життя, яке відбулося і яке мало бути видатним, ексцентричним, незабутнім, пересічним. Таким, яким люди хотіли його мати. 

«Коли я ставила цю виставу, для мене було дуже важливо, щоб вона не була такою, що наративно відштовхує за кулісами, з присутністю абстрактних, незрозумілих богемних акторів. Я хотіла, щоб це була жива, чесна історія про реальність. У ній немає якогось глобально меседжу, ми б хотіли представити вам пазли. А ви вже з тих пазлів можете створити свою історію», – розповіла режисерка. 

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

Фото: Ігор Диня
Фото: Ігор Диня

Театр Драматургів створили у Києві в лютому 2020 року. Творчий склад становлять 20 українських авторів, для яких головною цінністю театру є саме текст. Проєкт створили для підтримки митців, які не мають можливості прорекламувати свою діяльність, проте хочуть презентувати свою творчість.

Фото Ігоря ДИНІ

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024