Стрітенська свічка

Стрітення, Громниці, Зимобор – одне з найбільших православних свят. Назва Стрітення у старослов’янській мові означає «зустріч», «радість». Основним атрибутом Стрітення є свічка.

Походження звичаю освячення свічок

Звичай освячувати стрітенські свічки походить з Риму і започаткований, як протидія язичницьким «фебриаріям», що супроводжувалися запалюванням факелів. 

Це дійство відбувалося на початку лютого в честь Фебра Прозерпіни і всіх «пекельних богів». 

Уводячи в християнську церкву посвячення свічок замість факелів, римляни намагались надати цим свічкам особливого значення і назвали громничними. 

Вірили, що свічки громлять «бісівську» силу, щоб та не робила шкоди громами і блискавками, дощами і градом.

Стрітенські свічки у православ’ї

Звичай освячувати церковні свічки на свято Стрітення прийшов у Православну Церкву від католиків. Сталося це 1646 року, коли Київський митрополит і святитель Петро Могила склав і видав свій «Требник», у якому детально описав католицький Чин хресних ходів із запаленими світильниками  і Чин благословіння та освячення свічок на Стрітення Господнє. 

Однак звичай освячувати свічку на Стрітення поширився тоді лише в західних регіонах України та Білорусі (під впливом католицької церкви). А в інших регіонах він залишався невідомий.

У ці дні колись давні слов’яни святкували Громниці.

Цікаво, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення стали називати святом Громничної Божої Матері. Це відгомін міфів про бога-громівника і його дружину.

Стрітенські свічки, фото А. Дмитренко

Назви стрітенської свічки в селах Волині

Від основної назви свята – «Стрітення» свічку називають  «стрітенська».

Друга назва пов’язана з локальною назвою свята – «Громниці» та основним призначенням свічки – оберігати від грому : «громнична», «грумнеця». 

І лише у селі Городниця її називали ще й «гробницею», оскільки клали покійникові: «Громниця – бо це від грому. А гробниця – бо це давали покійникам в труну».

Прогнозування погоди за полум’ям свічки

Якщо вже під час освячення в церкві свічка тріщить, то літо буде грозове, з бурями і зливами. У селі Литовеж за полум’ям стрітенської свічки передбачали ще, чи буде літо вітряне і дощове: якщо полум'я велике, то буде літо мокре, вітряне, а як тріщить, то літо громове, гарно горить – хороше літо.

Викурювання хрестів полум’ям свічки

Полум’ям стрітенської свічки випалювали хрести на сволоку або центральному бальку, які мали оберігати житло від грози.

У селі Грабова  під написаними свічкою хрестами ставили дитину, яка боялася грому, вірячи, що це допоможе подолати страх перед природною стихією.

Зі зміною інтер’єрів житла сформувалась традиція писати хрести на стелі і одвірках. Чітко фіксується і мотивація названих дій – захист оселі від грози.

Підпалювання свічкою волосся

Щоб діти, а то й дорослі, не боялися грому, на Стрітення проводили обряд підпалювання волосся (з чотирьох боків) освяченою свічкою: (село Замшани).

Обряд супроводжували молитвою і примовляннями: «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, Амінь»; «шоб ти грому не боялася, шоб тебе гром оминав і град» (село Голядин). 

Звичай підпалювати волосся у більшості випадків родинна традиція, яка передається від покоління до покоління і здійснюють її з глибокою вірою в результативність, адже «колись так мати казала» робити. 

Стрітенська свічка від ляку та хвороб

Громничну свічку запалювали від «ляку»: «коли мала дитина чогось злякалась, то запалюють цю свічку і нею запалюють свячене зілля і цим обкурюють дитину, при цьому моляться» (село Хряськ).

На Волині свічку запалювали і давали в руки хворому, щоб швидше видужав (село Межисить).

У селі Нуйно стрітенською свічкою відпалювали «ковти» («ковтун») на голові у дітей.

Стрітенська свічка як захист від грози

Громничну свічку запалюють і ставлять на вікні, столі, покуті,  біля комина: «засвічуємо свічку, ставимо на столі і молимось».

Подекуди, щоб відвернути грозові хмари, із стрітенською свічкою виходили на вулицю.

Особливо намагались вберегтися від грози у час жнив. Щоб грім не запалив збіжжя, свічку запалювали перед образом св. Пантелеймона і звертались до нього з молитвами.

Звичай запалювати громничну свічку при грозі і сьогодні поширений у селах: «Палять. Як гроза – обов’язково…. Вже дивлюся, вже в Марійки світиться, там світиться, в Максема в окні, в Дметрика, всі там вже, у всіх світяться свічки» (село Стобихва).

Стрітенська свічка при пожежах

Стрітенську свічку вважають дієвим засобом при пожежі. Із запаленою громницею обходять довкола полум'я, тоді воно не буде поширюватися: «Як пожар такєй і кругом треба теї хоромине обийте. То вин не піде. Не так буде лизатися те полум’є, да буде тико но вгору йте» (село Пнівне).

Подекуди вірять, що громнична свічка має здатність відводити різне лихо: «Як які негаразди в хаті, то треба її запалити, щоб вона прогоріла, і все недобре зникає. Запалювати треба перед іконами».

У селі Копань громничною свічкою світять по всіх кутках хати, «щоб злі духи обходили».

Стрітенська свічка при важких пологах

«Баба-повитуха» запалювала громничну свічку при народженні дитини, особливо при важких пологах, що відображено і в фольклорі: 

Як мине родила, сім паз замирала, 

Восковая свіча всю ночку палала. 

Восковая свіча всю ночку папала,

Смиртеная вдежа в головках лежала (Запис О. Кондратович).

Вважали, що запалена свічка «забирає біль» і полегшує появу дитини на світ: «Колись розказували, що світили свічку при пологах. Як не може розродитися то запалювали стрітенську свічку і молилися» (село Веселе). 

Стрітенську свічку світили при вмираючому

Стрітенську свічку давали в руки вмираючому, щоб полегшити відхід в інший світ. Призначення свічки – освітити дорогу вмираючому, щоб людина «пішла зі світлом»: «шоб дорога була ясна» (село Оленине).

Інші стверджують, що свічку вмираючій людині дають для того, щоб її душа на «тому світі» завжди була при світлі, не в темноті. Тобто родичі прагнуть забезпечити вмираючому кращі умови потойбічного існування.

Подекуди вірять, що стрітенську свічку треба класти у труну, завдяки цьому померла людина зможе зустрітись на тому світі зі своїми родичами та знайомими 

 Стрітенська свічка як домашній оберіг 

Палили при худобі, коли погано розтелюється, хворіє, б’ється тощо.

В одних випадках худобу підкурювали запаленою свічкою. 

В інших селах свічкою «обчертювали» худобу – обходили довкола корови з незапаленою громничкою, ніби захищаючи її умовним кругом, зробленим свічкою. Це, наприклад, робили тоді, як відлучали телятко. Щоб зберегти молоко, обводили свічкою довкола вимені.

У селі Стобихва, коли корова захворіла, громничкою припалюють хрест на лобі та «обчертюють» нею худобу.

Подекуди, щоб вберегти худобу, із свічкою обходять довкола хліва.

В чому сила стрітенської свічки?

В основі широкого використання стрітенської свічки та води та є глибока віра в їх особливі магічні властивості і Божу поміч. 

Мешканка із села Великий Обзир сама ставить питання: «А як воно лічить?» – і сама відповідає на нього: «З Божою поміччю […] З Божою силою воно все проходить. Божа сила».

З такою думкою згідна і мешканка із села Острів’я: А як воно од Бога […], то поможе».

Жителі села Оленине. Фото А. Дмитренко

Жителі села Стобихва. Фото А. Дмитренко

Жителі села Підбороччя. Фото А. Дмитренко