Час підтримати гривнею те, що любиш
-
-
>
-
>
-
>
1409
«Чого я маю платить дєньги Лєонардо ді Капріо, у нього шо нема за шо жить?»
Я справді зустрічала такий коментар у мережі десь під дискусією щодо піратських фільмів.
Леонардо ді Капріо точно має за шо жить, на відміну від людей, чиї імена рікою ллються у довжелезних титрах, коли ми вже струшуємо светрики від крихт попкорну чи закриваємо вкладку. На відміну від людей, чиї імена заховані у вихідних даних на останніх сторінках книжок.
Вони всі доклали руку до того, щоб ми могли подивитися це кіно чи насолодитися новим романом. І може, неможливість отримати повноцінну оплату за свою роботу переживуть творці турецьких серіалів чи автори бестселерів Нью-Йорк Таймс (хоча я за те, щоб оплачувати кожну працю), але для українських митців ця підтримка важлива як ніколи, бо є запорукою того, що українські фільми, книги, вистави продовжуватимуть створювати і робитимуть це все краще і краще.
Я маю підписку на музичні й кіношні стримінги, купую паперові й навіть електронні книги, вряди-годи купую фільми на Takflix, на жаль, дуже рідко, але ходжу підтримувати українське кіно в кінотеатрах. А ще іноді навіть купую квитки на вистави, концерти і виставки, хоча маю можливість тут отримати маленькі привілеї.
Чи б’є це по моїй і так не дуже товстій кишені? Очевидно! Особливо враховуючи донати на допомогу армії, підтримку волонтерських проєктів чи тих, хто постраждав від війни. І вони в жодному разі не змістяться з пріоритетного місця у списку витрат!
Але я не можу перекласти цю відповідальність на когось іншого. За часи своєї дизайнерської діяльності я десятки разів стикалася з тим, що мою роботу незаконно копіювали і використовували для заробітку, з якого я не отримувала ні копійки. І це не дуже приємна штука.
І от ми нарешті доходимо до медіа, де нам теж потрібно усвідомити: журналістські матеріали – це цілісні продукти, які потребують оплати. Це буде довгий шлях прийняття, але я впевнена, що ми до нього прийдемо. Принаймні зараз ми всі стали на цю стартову точку, з якої починаємо свій марафон, бо підтримка читачів – це те, що дозволить медіа залишитися незалежними, розповідати правду й мати ресурси на навчання і розвиток.
Вчора я оформила підписку на дорогий серцю Ukraїner, бо я давно за ними стежу, довіряю, шаную ту роботу, яку вони роблять, щоб розповісти про Україну всіма мовами світу.
Сьогодні я закликаю вас підтримати наш Rayon.in.ua. Найперше, звісно, Район.Культура. Понад чотири роки тому це видання отримало шанс на розвиток, завдяки вам. І я маю велике сподівання, що завдяки вам воно продовжуватиме свою роботу і робитиме це не лише не гірше, а краще. Ми залишаємося поряд, щоб розповідати про локальні культурні події, митців і ініціативи. Ми продовжуємо невтомно доводити – локальна культура – це база, ґрунт і основа.
А як мережа – ми продовжуємо об’єднувати локальні спільноти, будувати місточки між різними регіонами, розвінчувати фейки, навчати медіаграмотності й багато-багато іншого.
Район переконав мене, що локальність – це не про «село», а про силу. Але сильні ми лише тоді, коли разом.
Прошу вас одноразово чи багаторазово підтримати Район гривнею, двома чи трьома – скільки маєте. Будемо раді бачити вас у спільноті «Друзів Району». Якщо ж такої змоги нема – підтримайте нас поширенням. Можливо, хтось з ваших знайомих знайде можливість долучитися до доброї справи.
Підтримуймо українські медіа, кіно, літературу, театр, армію, ветеранів. Цього не зробить ніхто, крім нас самих.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
