Моя війна: перша книга трилогії Залужного

Ольга Євстігнєєва

Автор(ка)

05 Січня 2025, 12:45

БЛОГ 1878

Книга Валерія Залужного «Моя війна»

Моя війна. Частина перша трилогії Валерія Залужного. Від «Вавилонської Бібліотеки».

Якщо Ви хочете тут прочитати про повномасштабку – то одразу скажу – не в цій книзі.

Але якщо Ви хочете зрозуміти дитинство Головнокомандувача, умови в яких він народився та зростав (перші роки він прожив з бабусею та дідусем на красотах Чернігівщини, був щасливою спостережливою дитиною, як на мене – це головне в становленні особистості), його мотивацію стати військовим, кар'єрний шлях, його підхід до подолання перших труднощів (найбільше запам’яталися уроки трудового навчання та крос при вступі, а випадок з вішанням поличок з татом я уявляла в таких деталях, що голосно сміялася на всю хату), його першу любов, завдяки якій він пішов зі школи в технікум і це виявилось правильне рішення, особисті трагедії та труднощі служби в радянській армії і т.д. (коротко, по військовому, без розмусолювання), перше відрядження в 40 років до Великої Британії – саме це й описано в книзі.

Це важливо для розуміння контексту його наступних рішень.

Якщо хтось думає, що Головнокомандувач випадково став дипломатом – то ви помиляєтесь, він готувався до цього ще до повномасштабки. Деталі в книзі.

Дуже поділяю його підхід навчання впродовж життя, адже майже половину свого життєвого шляху він студент.

Звідси і його доктрина підготовки військового керівництва, яка містить:

ідеологічну складову на основі історії нашого народу,
розвиток лідерських якостей, які враховують національні особливості, а не поширене тепер інфоциганство (це майже цитата, лайк!),
академічна військова підготовка.

Якщо підсумувати: то пан Валерій мав щасливе дитинство, ним керувала мотивація стати військовим, щоб захищати батьків, щоб ним пишалися. З того часу він не боявся дисципліни, а всіляко прагнув її, не боявся відповідальності (в сенсі до відмови), але дуже хвилювався за результат і брав всі можливості проявити себе, які йому підкидала доля. Що ще раз доводить, що він не випадкова людина на своїй посаді і використав той «шанс на мільйон», до якого прагнув.

Десь таким я його і уявляла, дивина)

В книзі буквально кілька відсилок до труднощів, пов’язаних з тиском зі всіх боків, в тому числі і від західних партнерів, описуються недвозначні натяки британських інструкторів в 2021 році щодо використання джавелінів вже в найближчому майбутньому. Але більше про це буде, сподіваюся, в інших книгах.

Є і кілька цікавих нерозкритих моментів, як ось затримання в аеропорту Брюсселя в 2019 році. Зацікавив епізод перенесення речей в акурат напередодні війни 2014 року з Одеського інституту сухопутних військ до Верховного Суду України на очах працівників російського посольства. І тут я згадала, що саме вони відповідали й за вивезення численних культурних пам’яток з України та інших країн, пов’язаних з нами. Розуміючи, що російський спрут мав доступ абсолютно будь куди в часи Януковича – це справді kind of magic, що ми досі тримаємося.

І ще цікаве. Саме дружина Валерія Залужного підтримала його в тому, щоб погодитися на пропозицію стати Головнокомандувачем. Це так важливо, хто поряд у вирішальний час.

Недоліки книги: вона худенька, ковтається за максимум два вечори. Невідомо, коли будуть наступні, як їх дочекатися?