Коротка історія страху

«Сумні портрети» – це короткометражний фільм режисера Віталія Кікотя та сценариста Романа Волосевича. Драму представили на кількох фестивалях кіно, зокрема у Хмельницькому, де та здобула дві нагороди. Також робота брала участь у кінофестивалі у Варшаві, там відзначилась премією від професійного журі, у національному конкурсі KISFF у Києві виборола приз.

У центрі сюжету незвичний любовний трикутник двох охоронців та касирки у цілодобовому супермаркеті провінційного містечка. Кожен з них має власні таємниці та приховані цілі, відчайдушні мрії, бажання та, звичайно, страхи. Чи зможуть герої фільму розв’язати клубок подальших подій та про що мовчать «Сумні портрети» дізнавайтеся у блозі. Будьте обережні, спойлери!

(Не) банальний трикутник

Паша + Анджела + Гриша = любов. Саме так виглядає любовний трикутник у стрічці. Здавалося б, обоє охоронців закохані у касирку, але це лише на перший погляд. Персонажі ховають справжні почуття за масками суспільної норми, притискаючи власні бажання. 

Паша або просто Паха – стереотипний «пацан з району», яких повно у маленьких містечках країни. Має стареньке авто, що більше скидається на бляшанку, та «глохне» у найважливіших ситуаціях. Любить попонтуватися золотим годинником на руці. Гра Романа Ясинівського у ролі Паші чудово передає складний характер хлопця, що виріс на вулиці. Він здатний до раптової агресії з будь-яких обставин, у якій лише заглушує власні страхи. Не бути нетрадиційної орієнтації, «не втратити свою малу», не відходити від так званого життя «по понятіях». 

Загалом страх у цьому фільмі є головним рушієм сюжету, до якого ми ще не раз повертатимемось. Сцена з пияком, який вчергове вкрав горілку з супермаркету, лише підкреслює це. Паша самостверджується через беззахисного чоловіка, б’ючи бідолаху до втрати свідомості. Він вважає, що має на це повне право, так само як має беззаперечну владу над своєю дівчиною Анжелікою. Дивлячись на їхні стосунки, їх точно не можна назвати здоровими. Тотальний контроль, ідеалізація партнерки, ревнощі, газлайтинг, подвійні стандарти, егоцентризм, маніпуляції, тиск. Через це між ними з'являється тріщина, яка впродовж наступних подій наростає та з рештою стає прірвою. Тому ані щоденні шоколадки, ані зайвий флірт не допомагають у цьому, доки у Гриші, найкращого друга Паші, не з’являється геніальна ідея – подарувати дівчині сукню.

Паша (Роман Ясинівський)

Гриша – ще один охоронець у супермаркеті, який нібито теж підбиває клинці до Анжеліки. Хлопець має веселу вдачу, особливу харизму й прекрасне почуття гумору. Власне, гра Олександра Рудницького лише збільшує магнетизм до цього персонажа. Гриша – живий, життєрадісний хлопець, який попри складнощі не втрачає позитивного настрою. Спочатку нам здається, що Гриша дійсно не рівно дихає до Анжеліки, проте згодом ми розуміємо, що більшого почуття, ніж дружба, між ними немає. Він промінчик світла у житті дівчини. Завжди її смішить і підбадьорює. Танці, які вони влаштовують на роботі – лише викид негативних емоцій за день і не більше. Коли Анжеліка не бачить підтримки, вона звертається до Гриші. Сукня з метеликом, котру хлопці обоє купили у місцевому магазині, їй сподобалась, проте надмірне бажання Паші схилити її до небажаної інтимної близькості підштовхують дівчину. Гриша, не бачачи в цьому нічого серйозного, радить залишатися з Пашею й далі, адже вони «крута пара».

Гриша (Олександр Рудинський)

Анжела – місцева касирка, яку грає Христина Люба, мріє про романтичні стосунки, як на рекламних плакатах дорогого сиру. Вона розуміє усю тяготу провінційного життя. Дівчина мріє вирватись з містечка, мріє про кохання, ніби у фільмі, мріє про просте жіноче щастя. Вона боїться змарнувати усе своє життя з нелюбом, проте дає йому єдиний шанс виправитися. А раптом і дійсно з цього може вийти щось хороше. На жаль, її очікування не справдилися. Замість романтичного й чуйного Паші, який ще вчора добивався її прихильності, на порозі орендованої квартири вона побачила несамовитого вовка, що жадає роздерти власну жертву. Після шквалу ревнощів, які підбурив Андрій, охоронець відеонагляду, хлопець злетів з котушок, якщо вони взагалі у нього були. Він вчинив насильство над Аджелою, чим поставив крапку у їхніх стосунках.

Анжела (Христина Люба)

Як раніше вже точно не буде. Паша про це дізнається на спільній нічній зміні з Анжелікою. Дівчина втекла від нього, забравши усі свої речі. Роздратований неочікуваним поворотом обставин, хлопець напивається та нервово шукає кохану. У той час нам Гриша, переодягнений у фатальну сукню з метеликом, танцює на травесті-вечірці у гей-клубі. Він знаходить очима іншого хлопця й за мить вони опиняються вдома у Гриші. Вранці до нього вломився Паша, щоб втопити біль карколомної втрати Анжеліки у чарці. Той не зміг його впустити, адже тоді він дізнається його правду, яку він старанно приховував. Тому Паша лише напросився у туалет, що був на вулиці. Біля нього на мотузці сушилась сукня, яка належала його коханій. 

У голові Паші склалися, на його думку, зрозумілі пазли подій, нібито Анжеліка проміняла його на найкращого друга. У фіналі ми бачимо бійку між хлопцями, у ході якої Гриша ненавмисно вбиває Пашу каменем по потилиці. Страх бути відкинутим бере гору, тепер він не дізнається про його таємницю. Коли хлопець усвідомлює, що накоїв, відбувається розкаяння Гриші, у якому він зізнається вже мертвому Паші, що любить його. 

Кадр з фільму

На цьому короткометражний фільм в обсязі 30 хвилин закінчується. Тихо, незвично, з терпким посмаком. Любовний трикутник нарешті замкнувся. Страх, що керував впродовж усього фільму вийшов на зовні. 

Про що мовчать «Сумні портрети»

– Глєндос, а ти ніколи не думав чого він такий сумний на купюрі? Це ж капець який сумний.

– Він не сумний – він брутальний.

Портрети минувшини приховують у старовинних картинах діячів обличчя епохи, у якій вони жили. Вони застигли у бурштині часу і ми ніколи не дізнаємось напевне усієї правди. Адже й тоді люди кохали, вірили, вбивали та й зрештою сумували. Колообіг подій повторюється, а це означає, що генотипи героїв фільму цілком могли існувати під час національно-визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького, якого згадують на початку кінокартини. Старі портрети мовчать про жорстокі вчинки наших попередників, багатостраждальну історію цілої ґенерації, щирий дух свободи, плекання надій на краще майбутнє. 

Фото з фейсбук-сторінки фільму

Кожне десятиліття чимось визначається, залишаючи за собою якийсь слід. Наше покоління не гірше та й не краще за всі попередні. Паша, Анжела й Гриша – реальні портрети нашого суспільства, про які, на жаль, ніхто не дізнається через 100 років. Не через те, що пройде багато часу і машину часу так ніхто не створить, а через те, що вони звичайні люди, які формували тогочасну країну, проте для історії нічим не відзначалися. З одного боку вони надзвичайно важливі для розуміння справжнього стану речей на забутому відрізку часової лінії, з іншого – їхнє буття крихітна піщинка у просторі вічного хаосу. 

Під час перегляду фільму часто замислюєшся про власне життя, як ти його проживаєш та чи робиш усе правильно для того, щоб таки опинитися на портреті століття. А втім, ти ніколи не зможеш заглянути у прийдешній день, щоб впевнитись у протилежному. Та й висіти у якомусь недобитку на ароматизаторі не є ціллю усього життя будь-якої людини. У часи Богдана Хмельницького навіть уявити собі не могли про автономний транспорт схожий на віз без коней, не кажучи вже про девайси до нього. Світ мінливий, як і ми в ньому. Стати портретом чи не стати вирішувати точно не нам (навряд чи це взагалі хтось вирішує). Це стається і цього не вернути. Це сталось у «Сумних портретах» і забути так просто цю стрічку точно не вдасться.

Кадр з кінофільму

Рекомендації

«Сумні портрети» – це складна драма звичайного життя у містечку. Тут ви знайдете і де посміятися, і де поплакати. Нецензурна лексика та суржик додає стрічці автентичності подій та аж ніяк не відволікає від перегляду. Варто зауважити, що у кінокартині присутні сцени насильства, тому чутливим людям раджу бути уважним до вибору цього фільму, адже, зокрема сцена зґвалтування, може викликати значні тригери. 

Короткометражна стрічка зайде не всім через своєрідний гумор і мінімалістичну зйомку, але навіть заважаючи на це я наполегливо рекомендую переглянути цей фільм, адже він дійсно вартий уваги більшої аудиторії, ніж у нього є зараз. Акторський склад 10/10, сюжетні несподіванки 10/10, небанальність викладу 10/10, настрій для роздумів 10/10. Подивитися цей короткий метр безкоштовно можна на медіасервісі Megogo.