Витвори фантазії Середюка

30 Травня 2023, 17:00

БЛОГ 2044

Роман Ковальчук

«Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять!» Ці слова належать Йозефу Паулю Гебельсу, пропагандисту та соратнику Гітлера. І саме вони яскраво ілюструють те, що я читаю у дописах Олександра Середюка та відгуках тих, хто його підтримує.

Я довго намагався тримати особистий нейтралітет, місяцями не спростовуючи брехню мого попередника, а лише офіційно, з документами показуючи поточний стан справ у музеї-скансені у Рокинях. Але терпець увірвався. Тож вважаю за необхідне коротко висловити свою позицію щодо питань музею, мого керівництва там і писанини про усе це колишнього директора.

Розумію тих, кому загалом набридла ця тема, однак, повірте, мені особисто ще більше набридло те все читати і реагувати!

Читайте також: «Моє розчарування»: Рокинівський музей у спадок

Отож, коротко і з фактажем

Олександр Середюк не має сміливості зі мною спілкуватися особисто, телефоном. Але йому вистачає підлості строчити вже тривалий час дописи, де щоразу він нічого по суті не пише на аргументовані претензії, які має до нього музей і я як нинішній керівник. Причому зачіпає чи то мене, чи то мою діяльність маніпуляціями про свій вік та заслуги або ж вигадує байки про рейдерську атаку.

І дуже прикро, що постійно знаходяться люди, які вірять не фактам та документам, які є на сторінці музею, а емоційно забарвленими «опусам» цього «письменника»! Це все – попри те, що у правовій площині до Олександра Середюка уже є питання і про неправомірне нарахування надбавок, і про невідповідний диплом, і про зниклі експонати.

Тож, аби перемикнути увагу, він робить таки грамотно – розводить плітки в інтернеті.

Читайте також: «Не робіть з тата – вар’ята», – Середюк показав диплом Доктора філософії, який йому видали у МАУПі

З основних витворів його фантазії:

ПЕРШЕ те, що музей захопили, бо хочуть зробити баню/розважальний центр/базу Палиці (хто у що вірить, те й підкреслити).

Наголошую, що Музей історії сільського господарства Волині-скансен у Рокинях – унікальний об’єкт, розуміння значення якого для сучасності та майбутнього зараз, у час повномасштабної війни, стало ще виразнішим. Він потребує реконструкції та розвитку, над чим ми спільно з міськрадою і працюємо, водночас намагаючись розв’язати низку проблем (про них – на сторінці закладу), які заважають поступу.

ДРУГЕ те, що Олександра Середюка неправомірно вигнали з музею.

Правда ж у тому, що він мав більш ніж 3 місяці творчої відпустки (після смерті дружини). Потім нібито лікувався. Але – вчасно лікарняного не зробив, заяви не писав, керівництва музею не попереджав. Тобто, простими словами, вважав за нормальне не зʼявлятися на робочому місці та не виходити на звʼязок.

ТРЕТЄ те, що його роботу на посаді нівелюють.

Я не можу заперечувати такого і ніколи так не робив. Олександр Середюк брав участь у створенні музею та керував ним багато років. Це факт!

Але…Ця багаторічна робота не може змусити мене закрити очі на кричущі порушення закону колишнім керівником закладу. Немає таких заслуг, які можуть стати ширмою, яка прикриє зникнення музейних експонатів або доплати без відповідних документів встановленого зразка.

Навіть у дописі про звільнення Олександр Середюк грає винятково на емоціях. Пише «Нарешті… Я йду!» Але ні слова про те, що хотів при цьому отримати 20 посадових окладів (хоч це не передбачає ні законодавство загалом, ні його трудовий договір).

Читайте також: «Рейдерська атака на музей-скансен»: ексдиректор Рокинівського музею відреагував на звинувачення

ЧЕТВЕРТЕ (і дуже важке для мене емоційно) те, що він скрізь повторює фрази, що був мені «як батько», «як хрещений батько», «привів на Волинь», «тренував, вкладав душу».

Так, я займався бойовим гопаком. Але спочатку – у Дубровиці, звідки родом. Там тренувався до моменту вступу у військовий ліцей. А потім відвідував школу рукопашного бою «Рубіж». Безпосередньо в Олександра Середюка я не вчився, хоч він волає про це чи не у кожному дописі, а проводив (на його постійні прохання) тренування – причому за це не отримував ні копійки. Тож вдячний своїм тренерам за науку. Але безмежно дратує, що людина присвоює їхні заслуги собі.

А щодо «як батько» – то це взагалі в голові не вкладається. Батько у мене – один. Йому завдячую формуванням мене як особистості. І коли читаю такі порівняння у Середюка, відчуваю огиду та злість. Він не має ні найменшого права маніпулювати таким святим для кожної людини словом. Так робить тільки той, у кого відсутні будь-які моральні стримування.

Визнаю, що Олександр Середюк допомагав мені свого часу. Але чи визнає він, що за усі свої послуги він отримав вигоду? Чи пригадує, коли пише свої дописи, як я до мозолів гарував на дачі, яку будував він? Чому не каже, згадуючи про фінансові питання, що я віддав йому усі позичені кошти та ще й допомагав розв'язувати особисті проблеми? А потім ще й з’ясувалося, що то були спонсорські гроші…

На жаль, непорозуміння і проблеми між нами почались від того моменту, коли я викрив Олександра Середюка у його махінаціях та схемах, що працювали на кишеню керівника музею багато років поспіль та, як кажуть, прикрутив крани. Тоді як він був впевнений, що закриватиму на це очі.

Однак напишу прямо і чітко:

Жодні реальні здобутки Олександра Середюка, які, звісно, мають місце, не змусять мене порушувати закон! З відповідальності кожної окремої людини починається правова держава.

Читайте також: Фінансовий тягар: як Рокинівський музей долає наслідки діяльності ексдиректора

Запевняю:

Музей працюватиме, прийматиме відвідувачів, буде розвиватися, змінюватися на краще та ставати туристичною родзинкою Волині. Цього прагну я, цього вимагає наше сьогодення. Роботи там багато, на усіх ділянках. Було б легше, якби був порядок в усьому і до мого приходу, і якби колишній директор поводив себе достойно.

Окремо уточню, версія Олександра Середюка і його прихильників про те, що «у музеї щось обов’язково має підпалитись», – лиш чергова емоційна маніпуляція (бо не хочу навіть припускати, що «творець» може сам не підпалити те, що називає своїм творінням).

Для мене ця історія – приклад того, ким не бути зараз, ким не стати потім і що на будь-якій посаді необхідно усвідомлювати: завжди треба вміти вчасно та з гідністю піти, не додавши тонни роботи правоохоронцям.

Дякую усім свідомим людям за підтримку. Щиро жаль тих, хто воліє не бачити правди, а вірити у теорії змов та рейдерські атаки. Але мене не зламати маніпуляціями. І часу на відписування на кожен наклеп не маю – бо є багато роботи. А оскільки я людина дії і ще ніколи не читав стільки концентрованої брехні про себе у таки обсягах, то на основі дописів Олександра Середюка із недостовірною інформацією вже готові позови до суду. Це – світова практика найкращого захисту свого доброго імені та дій.