Село, в якому не була, але знаю дорогу до кладовища

21 Червня 2022, 12:00
Не бачила болючішого, ніж півонії в піску під шинами вантажу-200 2510
Не бачила болючішого, ніж півонії в піску під шинами вантажу-200

Є село, вглиб якого ніколи не була. Але знаю вже дорогу до кладовища, якою за місяць пройшлися вдруге. І ловлю вже той ледь помітний вказівний змах, опісля якого починає звучати військовий оркестр.

Чи думало те хлопча, біжучи в музичну школу, що настане час, коли без репетиції стане грати реквієМИ? До речі, виявляється, музика в таких моментах є доречною і вирівнює емоційні «хвилі» всередині.

Читайте також: До рідного села привезли тіло загиблого у війні з росією Героя

Стою і думаю про різне, хаотичне. Сум, жаль, віру, співчуття, несправедливість і решту пов’язаних почуттів.

Виникають домисли:

Он дрова непорубані від зими. Певно, не встиг. У цій церкві, очевидно, малим святив паску і груші на Спаса, гонився непосидою, доки мати чи баба не зажене хучі назад, бо вже «Отче наш» хутко. І певно ж тут мріяв про причастя перед вінчанням. Помітно у садку багато щавлю-самосію, хоч бери і клич внуків рвати на улюблений борщ. Ген там, може, до сусідніх хат ходив з всіма колядувати і перебирались ше щедрувати на Василя.

Бачу хату, в якій залишаються жити улюблений рецепт, аромат, спальня з рушником на образках і громничною свічкою, калачики на підвіконні, кухня з не поточеними, певно, ножами, комора з улюбленими квашеними... Батькова майстерня з косою, молотком і цвяхами, якими вчився, певно, ще підлітком вперше майструвати, будувати, створювати, а вже потім — воювати.

Читайте також: Загиблий Герой з Шаччини повернувся додому: тіло захисника

Навстіж відкриті ворота, з яких починались дороги в школу і студентство. Натомість — в церкву з хоругвами.

У колодязі — вода, на електричному стовпі — гніздо, між лясками- блищить павутиння, на грудку — мурашник, біля куща — бджоли.

Наче навкруги природи — життя, живи і радій разом з нею. Втілюй мрії! Плануй і досягай! Ні, вривається війна і суки відбирають життя, вбивають, розбивають, ранять. Потвори нищать людей. А чи є щось важливіше?

Не бачила болючішого, ніж півонії в піску під шинами вантажу-200, за кермом якого — жінка. І стаєш ланкою живого коридору на трасі.

Господи, захистити всіх, заради кого віддають своє життя найкращі захисники, люди високого ґатунку.

Вічна пам’ять захисникам та героям України, загиблим на війні.

Читайте також: Геноцид: звірства російської армії в Україні. 18+

І нехай будуть благословенні подвір’я, куди принесли квіти — парами. Україно, живи! Ти — могутня! Переможемо!

Скоро вечір. Пора до хати, «Отче наш» хутко.

Коментар
29/06/2022 Середа
29.06.2022
28.06.2022